Милутин Миланкович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Мілутин Міланкович (серб. Милутин Миланковић; 28 травня 1879, Даль, Австро-Угорщина (нині Хорватія) — 12 грудня 1958, Белград, Югославія) — сербський цивільний інженер, кліматолог, геофізик, астроном і математик, академік Сербської академії наук і мистецтв (1924).

Відомий теорією льодовикових періодів, яка передбачає, що через періодичні зміни параметрів своєї орбіти Земля проходить через повторювані льодовикові періоди, в наш час[Коли?] відомі як Цикли Міланковича. Мілутин Міланкович модифікував юліанський календар, розробив новоюліанський календар, прийнятий Грецькою і низкою інших помісних православних церков (окрім Російської, Єрусалимської, Сербської та Афону).

Життєпис[ред.ред. код]

Родився в місті Даль. У 1903 закінчив будівельний інститут у Бечі. Отримав освіту в Відні у Вищій Технічній Школі (нинішній Технологічний Університет Відня), де в 1904 захистив докторську дисертацію і став працювати інженером-будівельником. У тому ж році вступив до Белградського університету, де пройшло все його наукове життя, з 1909 — професор теоретичної механіки, небесної механіки та теоретичної фізики Белградського університету. Під час Першої світової війни потрапив у полон в Будапешті, але завдяки угорським колегам продовжував свої дослідження. Багато років Міланкович намагався відновити історію клімату Землі. З травня 1948 по 26 липня 1951 був директором Белградській обсерваторії.

Основні наукові роботи відносяться до небесної механіки, фізики планетних атмосфер, метеорології, кліматології. Розробив ряд складних питань кількісної теорії теплових явищ в планетних атмосферах, які обумовлені впливом сонячної радіації, і застосував цю теорію до вивчення коливанні клімату Землі в минулі геологічні епохи; зокрема, глобальні коливання клімату в плейстоцені вперше успішно пояснив змінами деяких параметрів орбіти Землі (ексцентриситету і довготи перигелію) і кута нахилу осі обертання Землі до площини орбіти. Одним з перших в 1914—1916 строго розглянув кліматичні умови на Марсі і зробив розрахунок температури на його поверхні і в атмосфері; знайшов, що верхня межа температури на поверхні становить −3 °C на екваторі і −52 °C на полюсах (ці значення близькі до сучасних даних). У 1932—1934 досліджував рух полюсів Землі, обумовлений розподілом континентів на земній кулі. Займався питаннями реформи календаря, розробив так званий новоюліанський календар, за яким, на відміну від григоріанського, з рахунку часу виключаються не 3 діб в 400 років, а 7 діб за 900 років, внаслідок чого в цьому календарі помилка в 1 добу накопичується за 43 500 років. Автор підручників «Небесна механіка» (1935) та «Історія астрономії» (1948).

Член Німецької академії природодослідників «Леопольдина».

Бібліографія[ред.ред. код]

  • Миланкович М. Математическая климатология и астрономическая теория колебаний климата М., Л.: ГОНТИ; Ред. техн.-теорет. лит., 1939

Див. також[ред.ред. код]

Джерела[ред.ред. код]