Охотний ряд (станція метро)
| Охотний ряд | |
|---|---|
| Сокольницька лінія | |
 |
|
| Загальні дані | |
| Тип | пілонна трисклепінна, глибокого закладення |
| Глибина закладення | 15 м |
| Проектна назва | Охотнорядна |
| Стара назва | Імені Кагановича, Проспект Маркса |
| Кількість платформ | 1 |
| Тип платформ(и) | острівна |
| Форма платформ(и) | пряма |
| Дата відкриття | 15 травня 1935 |
| Архітектор(и) | Ю. О. Ревковський, Н. Г. Боров, Г. С. Замський |
| Архітектор(и) вестибюлів | Д. Н. Чечулін, Ю. А. Ревковський (східний); О. А. Стапран и Л. И. Савельєв (західний) |
| Інженер(и)-конструктор(и) | Н. М. Комаров |
| Станція споруджена | Шахта № 10-11 Мосметробуда, реконструкція 1997 року - БМУ-5 Мосметробуда |
| Пересадка на |  Театральна |
| Виходи до | Манежна площа, вулиця Охотний ряд, Мохова вулиця, Театральна площа, вулиця Велика Дмитрівка |
| Час відкриття | 5:30 |
| Час закриття | 1:00 |
| Код станції | 010 |
Охотний ряд — станція Московського метрополітену, Сокольницької лінії. Відкрита 15 травня 1935.
Розташована між станціями «Луб'янка» і «Бібліотека імені Леніна». Знаходиться на території Тверського району Центрального адміністративного округу Москви. [1] «Охотний ряд» — найближча до Червоної площі станція метро.
Зміст |
Історія і походження назви[ред.]
Станція відкрита 15 травня 1935, у складі першої пускової черги Московського метрополітену — «Сокольники» - «Парк культури» з відгалуженням «Охотний ряд» - «Смоленська».
До 1938, від станції діяв вилочний рух (у співвідношенні 1:1) у напрямку станцій «Бібліотека імені Леніна» і «Комінтерн» (нині «Александрівський сад»). Після відділення Арбатського радіуса в самостійну лінію тунель до «Олександрівського саду» (з 24.12.1946 стала «Калінінською») використовувався для службових потреб. При будівництві торгового центру під Манежною площею в середині 1990-х років тунелю був наполовину засипаний (була розібрана одна колія, яка раніше служила для руху від «Александрівського саду», друга зберігалася).
Підземний перехід на станцію «Театральна» був відкритий тільки 30 грудня 1944, раніше перехід здійснювався тільки через спільний вестибюль.
29 листопада 1959, було відкрито вихід зі станції в один з перших підземних переходів у Москві (під Охотним рядом).
7 листопада 1974, відкрився другий перехідний коридор на станцію «Театральна», з цього моменту кожен з коридорів працює на перехід тільки в одну сторону.
Станція отримала свою назву по вулиці Охотний ряд (у той час — площа Охотного Ряду). Площа була названа по знаходившимуся тут в XVIII-XIX століттях крамницях, де торгували здобиччю мисливців — битою дичиною і птахом. У XIX столітті Охотний ряд придбав виключно торговий характер: там розташувалися торгові лавки, склади, готелі, трактири. У 1956, площа була перетворена на вулицю, яка в 1961-1990, була частиною проспекту Маркса.
25 листопада 1955, станціях була перейменована на станцію імені Кагановича: у зв'язку з тим, що московський метрополітен, носив досі ім'я радянського політичного діяча, який керував будівництвом метро, Л. М. Кагановича, отримав Ім'я Леніна , ім'я Кагановича закріпили за одній зі станцій. У 1957, колишній партійний лідер був знятий з вищих державних постів, і восени 1957 року (точніше встановити не вдалося), станцію перейменували назад у Охотний Ряд. 30 листопада 1961, станція знову перейменована — в «Проспект Маркса» — по існувавшому тоді проспекту Маркса, названій на честь основоположника комунізму К. Г. Маркса . 5 листопада 1990, на хвилі десовєтизації, станції вдруге повернута первісна назва.
«Охотний ряд» — єдина в Москві станція, що перейменовувалась 4 рази.
Вестибюлі і пересадки[ред.]
Станція є пересадковою на станцію «Театральна» Замоскворєцької лінії . Перехід здійснюється по ескалаторах, розташованим в центрі залу, а також через суміщений вестибюль (східний), що має вихід на Театральну площу. В той же пересадочний вузол входить і станція «Площа Революції», але прямого переходу між ними немає, так як станції досить віддалені один від одної.
Західний підземний вестибюля станції виводить на Манежну площу і підземна перехід під нею, у нього також можна потрапити і з торгового центру під Манежній площею[2].
Цікаві факти[ред.]
Цікаво, що найглибша станція мілкого закладення, «Ленінський проспект» на 1,5 метра глибше самої мілкої станції глибокого закладення «Охотний ряд».
Технічна характеристика[ред.]
Конструкція станції — пілонна трисклепінна глибокого закладення (глибина закладення — 15 м). Споруджена за індивідуальним проектом гірничим способом з оздобленням з монолітного бетону. При цьому спочатку зводилися стіни станції, потім на них зводилися склепіння (так званий «німецький спосіб»). На момент спорудження була найбільшою в світі станцією глибокого закладення[3]. За початковим проектом будівництво центрального залу не планувалося, проект був змінений вже після початку будівництва.
Оздоблення[ред.]
Масивні пілони виконані у вигляді здвоєних багатогранних колон, що облицьовані білим і сірим мармуром. У 2007—2008, проведена заміна облицювання колійних стін з жовтуватої керамічної глазурованої плитки на світлий мармур. (Елемент колишнього оздоблення колійних стін залишений з боку дороги, що веде з центру в сторону «Вулиці Подбєльського»). Назва станції виконана металевим літерами на тлі з чорного мармуру, підлога викладена сірим гранітом. Центральний зал і посадочні платформи висвітлюються кулястими світильниками, укріпленими на стелі. Раніше для освітлення центрального залу використовувалися світильники у вигляді торшерів, на зразок світильників, установлених у центральному залі станції Новокузнецька.
У східному аванзалі знаходиться мозаїчний портрет Карла Маркса (автор Євген Рейхцаум, 1964 ).
Ресурси Інтернету[ред.]
- «Охотный ряд» на официальном сайте Московского метрополитена(рос.)
- «Охотный ряд» на сайте www.metro.ru(рос.)
- «Охотный ряд» на сайте metro.molot.ru(рос.)
- «Охотный ряд» на сайте news.metro.ru(рос.)
- План-схема станции на сайте mosmetro.ru(рос.)
- План-схема станции на сайте www.metroreklama.ru(рос.)
- «Охотный ряд» на сайте KartaMetro.info (рос.)
- «Охотный ряд» на Яндекс. Картах.(рос.)
