Михайленки (станція)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Станція Михайленки

Козятин I — Шепетівка
Південно-Західна залізниця
Козятинська дирекція
с. Великі Коровинці

49°58′16″ пн. ш. 28°17′35″ сх. д. / 49.97111° пн. ш. 28.29306° сх. д. / 49.97111; 28.29306Координати: 49°58′16″ пн. ш. 28°17′35″ сх. д. / 49.97111° пн. ш. 28.29306° сх. д. / 49.97111; 28.29306
Рік відкриття 1873 (151 рік)
Попередня назва полустанок Михайленки
Тип проміжна
Платформ 2
Тип платформ(и) бічна та острівна
Форма платформи прямі
Відстань до Києва, км 210
Відстань до Козятина I, км 53
Відстань до Шепетівки, км 94
Код станції 342203 ?
Код «Експрес-3» 2200739 ?
Послуги Залізнична станція Квиткова каса
Супутні послуги пасажирські та вантажні перевезення
Мапа
Михайленки. Карта розташування: Житомирська область
Михайленки
Михайленки

Миха́йленки — проміжна залізнична станція Козятинської дирекції Південно-Західної залізниці на лінії Козятин I — Шепетівка. Розташована у селищі Великі Коровинці Житомирського району Житомирської області.

Історія[ред. | ред. код]

Станція Михайленки відкрита у серпні 1873 року, одночасно із відкриттям руху на всій лінії Бердичів — Ковель — Граєво, для обслуговування одного з найбільших цукрових заводів того часу, що розташовувався поблизу селища. Вперше вказана на російській мапі 1875 року, як полустанок Михайленки. Однак сучасна станція Михайленки розташована не зовсім там, де був полустанок Михайленки — вона знаходиться за 5 км східніше, в сучасному вигляді сформувалася напевно наприкінці XIX століття. Це одна з найстаріших станцій на ділянці Бердичів — Ковель. Того ж року був відкритий одноповерховий вокзал. Він виконаний у вигляді букви «Е», у класичному стилі, який оформлений трьома ризалітами й доповнений елементами романського стилю. За задумом архітектора, така будівля мала складну пульсуючу світлотіньову поверхню, яка й нині має ефектний вигляд.

Під час Другої світової війни мешканців селища насильно вивозили на каторгу. У 1942 році через станцію прямував поїзд, з якого на ходу вистрибнули шестеро дівчат, щоб уникнути заслання. На жаль, усі вони були розстріляні.

1964 року станція електрифікована змінним струмом (~25 кв) в складі дільниці Фастів I — Здолбунів.

Пасажирське сполучення[ред. | ред. код]

На станції зупиняються всі приміські електропоїзди та один пасажирський поїзд.

Посилання[ред. | ред. код]