Михайличенко Іван Харлампійович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Іван Харлампійович Михайличенко
Народження 2 вересня 1920(1920-09-02)
Алмазна
Смерть 2 червня 1982(1982-06-02) (61 рік)
Москва
Поховання Востряковський цвинтар
Країна СРСР СРСР
Приналежність Прапор Радянської армії Радянська армія
Вид збройних сил Прапор ВПС СРСР ВПС СРСР
Рід військ Штурмова авіація
Освіта Луганське вище військове авіаційне училище штурманів (січень 1943)
Роки служби 1940–1962
Звання  Полковник авіації
Війни / битви Німецько-радянська війна
Нагороди
Герой Радянського Союзу Герой Радянського Союзу
Орден Леніна Орден Червоного Прапора Орден Червоного Прапора Орден Червоного Прапора
Орден Червоного Прапора Орден Олександра Невського Орден Вітчизняної війни I ступеня Орден Червоної Зірки
Орден Слави II ступеня Орден Слави III ступеня
CMNS: Михайличенко Іван Харлампійович у Вікісховищі

Михайличенко Іван Харлампійович (2 вересня 1920(19200902) — 2 червня 1982) — радянський військовий льотчик, двічі Герой Радянського Союзу (1944, 1945).

Біографія[ред. | ред. код]

Народився 2 вересня 1920 року на станції Алмазна, (нині місто Стахановської міськради Луганської області) в сім'ї робітника. Українець. Закінчив неповну середню школу. Учився літати в аероклубі міста Донецька.

З 1940 року в лавах Червоної Армії. Закінчив Ворошиловградську військову авіаційну школу пілотів в 1943 році і був направлений на фронт.

До січня 1944 року старший льотчик 667-го штурмового авіаційного полку (292-а штурмова авіаційна дивізія, 1-й штурмовий авіаційний корпус, 5-а повітряна армія, 2-й Український фронт) лейтенант І. Х. Михайличенко зробив 87 бойових вильотів, в 22 повітряних боях збив особисто 1, у групі 5 і знищив на аеродромі 1 літак супротивника.

1 липня 1944 року за мужність і військову доблесть, проявлені в боях з ворогами, удостоєний звання Героя Радянського Союзу з врученням ордена Леніна і медалі «Золота Зірка» (№ 1980).

До квітня 1945 року командир ескадрильї 141-го Гвардійського штурмового авіаційного полку (9-а Гвардійська штурмова авіаційна дивізія, 1-й Гвардійський штурмовий авіаційний корпус, 2-а повітряна армія, 1-й Український фронт) старший лейтенант І. Х. Михайличенко здійснив ще 92 бойових вильоти, в 26 повітряних боях збив особисто 3, у групі 3 і знищив на землі 6 літаків супротивника.

27 червня 1945 року нагороджений другою медаллю «Золота Зірка».

Після війни служив у ВПС і ППО.

З 1962 року гвардії полковник І. Х. Михайличенко в запасі. Працював на одному з підприємств міста Москви слюсарем-складальником. Помер 2 червня 1982. Похований у Москві на Востряковському кладовищі.

Вшанування пам'яті[ред. | ред. код]

Бронзове погруддя І.Х. Михайличенка встановлене на його батьківщині.

Джерела та література[ред. | ред. код]

Література[ред. | ред. код]

  • Герои Советского Союза: Краткий биографический словарь в 2 томах. Том 2: — Москва: Воениздат, 1988. — стор. 91

Посилання[ред. | ред. код]