Михайличенко Олексій Олександрович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Football pictogram.svg
Олексій Михайличенко
Alexei Mikhailichenko.jpg
Особові дані
Повне ім'я Олексій Олександрович
Михайличенко
Дата народження 30 березня 1963(1963-03-30) (51 рік)
Місце народження Київ, УРСР
Зріст 186 см
Вага 77 кг
Позиція атакувальний півзахисник
Професіональні клуби*
Роки Клуб Ігри (голи)
1982—1990
1990—1991
1991—1996
СРСР «Динамо» (Київ)
Італія «Сампдорія» (Ґенуя)
Шотландія «Рейнджерс»
137 (39)
24 (3)
110 (20)
Національна збірна
Роки Збірна Ігри (голи)
1987—1991
1992
1992—1994
СРСР СРСР
СНД СНД
Україна Україна
36 (9)
5 (0)
2 (0)
Тренерська діяльність**
Сезони Команда Місце
2002—2004
2004—2008
2008—2009
Україна «Динамо» (Київ)
Україна Україна U-21
Україна Україна

* Ігри та голи за професіональні клуби
враховуються лише в національному чемпіонаті.

** Тільки на посаді головного тренера.

Олексі́й Олекса́ндрович Михайличе́нко (* 30 березня 1963, Київ, УРСР) — радянський та український футболіст і тренер. Заслужений майстер спорту СРСР. Заслужений тренер України.

Кар'єра гравця[ред.ред. код]

Михайличенко в грі за «Сампдорію»
Олімпійські медалі
Футбол
Золото 1988 Сеул СРСР

Колишній півзахисник «Динамо» (Київ). Разом з олімпійською збірною СРСР виграв Олімпійський футбольний турнір у Сеулі 1988. Того самого року вийшов до фіналу на чемпіонату Європи з футболу 1988 і за підсумками опитування «Франс Футбол» зайняв 4-е місце у класифікації «Золотого м'яча». Після 1990 року виступав за італійську «Сампдорію», де став першим у історії радянським гравцем — чемпіоном Італії з футболу. Закінчував ігрову кар'єру у найсильнішому на той час клубі Шотландії — «Рейнджерс», з яким кілька разів став чемпіоном Шотландії.

Один з небагатьох футболістів, які виступали за 3 національні збірні: СРСР, СНД та України.

Тренерська кар'єра[ред.ред. код]

Динамо (Київ)[ред.ред. код]

З 2002 по 2004 роки був наставником «Динамо» (Київ). Михайличенко прийняв цей пост 14 травня, після того, як помер легендарний тренер «Динамо» і Михайличенка Валерій Лобановський. Поразка від донецького «Шахтаря» за два тури до кінця чемпіонату вибила київську команду з першого місця, і, незважаючи на дві наступні перемоги, вони вже не змогли перегнати донеччан. Проте керівництво клубу залишило молодого тренера на посаді. Він зумів повернути втрачений титул чемпіона України і, як його попередник (і колишній вчитель), впевнено збирав українські трофеї. Звільнився з посади після першого матчу 3 кваліфікаційного раунду Ліги чемпіонів УЄФА 2004/2005, який динамівці вдома проти «Трабзонспора» програли з рахунком 1:2.

« Сьогодні команда зіграла в авантюрний, жахливий, бездумний, бездушний футбол. І, чесно кажучи, якщо б не номери на футболках динамівців, фактично нікого не можна було б впізнати...  »

Тренуючи «Динамо», Михайличенко ні на йоту не відступав від тренувальних принципів, запроваджених Валерієм Лобановським. Те ж саме можна було сказати про тактичну побудову і організацію гри його команди. Тотожною була навіть його поведінка на тренерському містку.

« Хороші результати того періоду свідчили, що Михайличенко не лише успадкував, а й добре розумів саму суть тренерської концепції Лобановського, і ніколи не погоджувався називати себе його учнем.  »
(телепрограма «100% Динамо»)

Ліга чемпіонів УЄФА і Кубок УЄФА 2002/2003[ред.ред. код]

До групового етапу Ліги Чемпіонів «Динамо» пройшло впевнено: в 2 відбірному раунді «динамівці» переграли вірменський «Пюнік» — вигравши в домашньому матчі 4:0, в матчі-відповіді кияни могли зіграти внічию 2:2. В 3 відбірному раунді команду зустрів Левські — діючий чемпіон і володар Кубка Болгарії. В першому, непростому, матчі київський клуб переміг з рахунком 1:0 завдяки голу Флоріна Черната, а в другому матчі повторив цей результат — знову автором голу став Чернат.

В групі «Динамо» грало з: італійським «Ювентусом» — чемпіоном Італії 2001/2002, 2002/2003 і майбутнім фіналістом Ліги Чемпіонів, «Ньюкасл Юнайтед» — четвертою командою Прем'єр-Ліги 2001/2002 і майбутнім бронзовим призером Прем'єр-Ліги та «Феєнордом» — володарем Кубка УЄФА 2001/2002.

Надію на високий результат на турнірі дав перший матч, який команда зіграла вдома проти «Ньюкасл Юнайтед» — завдяки голам Максима Шацьких та Олександра Хацкевича київська команда виграла з рахунком 2:0. Проте в другому турі команда прийняла «холодний душ» з Турину від «Ювентусу»: перший тайм Динамо ще якось стримувало масивні атаки суперника, але в другому «Динамо» повінстю віддало ініціативу і програло з розгромним рахунком 5:0.

Настуні матчі проти «Феєноорду» кияни провели вдало — 0:0 в Роттердамі та 2:0 в Києві. В п'ятому турі «Динамо» зустрічалось з «Ньюкаслом» в Англії. Київський клуб грав впевнено, на 47 хвилині відкрив рахунок Максим Шацьких, проте на 58 хвилині Гаррі Спід зрівнює рахунок, а через десять хвилин Алан Ширер забиває переможний гол. Таким самим був і шостий, останній і домашній, матч з «Ювентусом», в якому на 50 хвилині все той Максим Шацьких виводить «динамівців» вперед, а вже за одинадцять хвилин «Динамо» програє з рахунком 1:2.

В підсумку кияни заробили 7 очок і посіли третє місце, яке дало право продовжувати виступи у Кубку УЄФА. Жереб звів команду з турецьким «Бешикташем». Преший матч кияни програли 3:1, попри те, що саме «Динамо» відкрило рахунок (автор голу — Діого Рінкон). Матч-відповідь в Києві «динамівці» зіграли в «суху» нічию і вилетіли з єврокубків.

Ліга чемпіонів УЄФА 2003/2004[ред.ред. код]

Розіграш Ліги Чемпіонів УЄФА 2003/04 почали з 3 відбірного раунду. Жереб звів «динамівців» з одноклубниками зі Загребу. Перший матч кияни виграли 3:1, а в другому підтвердили свій статус, перемігши 2:0. В групі «Динамо» грало з «Арсеналом» — віце-чемпіоном Англії 2002/2003, майбутнім чемпіоном Англії і володарем Кубка Англії 2002/2003, «Інтернаціонале» — віце-чемпіоном Італії 2002/2003 і півфіналістом Ліги Чемпіонів 2002/2003, та «Локомотивом» — учасником другого групового етапу Ліги Чемпіонів 2002/2003 і чемпіоном Росії 2002.

Саме з «залізничниками» київський клуб зіграв перший матч — домашня перемога 2:0. В другому матчі «Динамо» програло «Інтернаціонале» в Мілані з рахунком 2:1, зате в третьому турі вдома кияни з тим самим рахунком сенсаційно обіграли «Арсенал».

Далі в матчі-відповіді кияни програли 1:0, а потім через помилки судді зазнали поразки в Москві — 3:2. В останньому матчі групового турніру клуб вдома грав з «Інтером» — нічия 1:1. В підсумку — 7 очок і останнє місце в групі.

Попри це, президент клубу Ігор Суркіс зазначив, що в цьому році рівень гри команди був вищий, ніж в минулому.

« За якістю гри “Динамо”, Ліга чемпіонів зразка 2003 року відрізнялася від попередньої. Так, нам багато не вистачало, але сама гра, її зміст, була, на мій погляд, набагато переконливішою за торішню. Провал — це невихід до групового турніру Ліги. А потрапити до когорти 32 найкращих команд Європи вже вважаю досягненням.  »
(Олексій Михайличенко)

На Євро-2004 грали 3 футболістів клубу: Маріс Вепраковскіс, Йєрко Леко та Георгі Пеєв.

Молодіжна збірна України[ред.ред. код]

Успіхи в київському «Динамо» побачили головні органи ФФУ, і за декілька місяців запросили Михайличенка на посаду головного тренера молодіжної збірної України. Першим випробуванням для тренера став Чемпіонат світу-2005 U-20. В групі українці посіли друге місце, а в 1/8 фіналу при кращій якості гри поступилися майбутнім віце-чемпіонам — збірній Нігерії. Особливо вирізнявся на чемпіонаті молодий Олександр Алієв, який з 5 голами посів друге місце в рейтингу найкращих бомбардирів турніру.

Віце-чемпіонство Європи 2006 (U-21)[ред.ред. код]

В кваліфікаційній групі українці грали з данцями, греками, турками, грузинами, албанцями та казахстанцями. Данія домінувала в групі, ще за два тури до кінця забезпечивши місце в плей-оф, а Україна фінішувала другою. При цьому експерти відзначали хороший стиль гри — обережна гра на виїзді і лише 7 пропущених голів у 12 матчах. В плей-оф наша збірна грала з Бельгією. Вдома програвши з рахунком 2:3, тренер зумів підняти впалий бойовий дух команди, і в Бельгії українці виграли 3:1, і пройшли на чемпіонат. Фахівці охарактеризували молодіжну збірну України як відкриття турніру — гра від оборони, так неприємна західноєвроейцям, висока фізична готовність і швидкі контратаки по флангам не давали шансів на перемогу. В підсумку молоді футболісти вийшли до фіналу, де зустріли голландців, яких вже перегравали в групі. Та якщо тоді «жовтогарячі» грали невиразно і блідо, то у фіналі команда Гоупа де Хаана на рівні грали з гравцями Олексія Михайличенка. Зрештою, повторити перемогу українцям не вдалось — 3:0.

Збірна України[ред.ред. код]

Олексій Михайличенко

У січні 2008 року його призначено наставником національної збірної України[1]. Тим самим, Олексій став першою людиною, яка працювала в збірній України і як футболіст, і як головний тренер. Свій перший матч збірна під орудою Михайличенка зіграла в гостях проти Кіпру — 1:1. Початок кваліфікації до ЧС-2010 команда почала домашньою перемогою над білорусами у Львові з рахунком 1:0, хоча, на думку експертів, гра команди залишає бажати кращого. Власне, за весь час у збірній його критикували за невиразний футбол і занадто обережний стиль гри. Результати збірної коливалися — наприклад, українці здобули перемогу над Англією 1:0 і зіграли внічию в Хорватії, але також зіграла «всуху» з тим самим суперником вдома або втратила очки в Білорусі.

У підсумку Україна завдяки «штурму» проти Андорри (5:0 вдома і 6:0 навиїзді) посіла друге місце в групі і отримала право поборотися за вихід до ЧС через стикові матчі. Жереб звів українців з одним з найлегших суперників, греками. В першому матчі в Афінах збірна добилася вигідної для себе «сухої» нічиєї, проте вдома українці голом Салпінгідіса на 31 хвилині матчу програли з рахунком 0:1, і путівку на мундіаль здобули саме греки. Реакція вболівальників на поразку в Донецьку була блискавичною — вже за тиждень 11 тисяч людей підписали петицію за звільнення Григорія Суркіса з посади президента ФФУ і Олексія Михайличенка з посту головного тренера збірної. У листопаді 2009 ФФУ заявила, що не буде продовжувати контракт з тренером, однак Григорій Суркіс залишився.

Загалом під керівництвом Олексія Михайличенка збірна зіграла 21 матч (12 перемог, 5 нічиїх, 4 поразки).

Знову «Динамо» - нова робота[ред.ред. код]

В кінці 2010 Михайличенко очолив кафедру футболу Інституту фізвиховання і спорту НПУ ім. Драгоманова[2]. 21 жовтня президент київського «Динамо» Ігор Суркіс офіціно заявив про призначення Олексія Михайличенка спортивним директором клубу[3]. Разом з тим, Михайличенко поєднує роботу спортивного директора та професора кафедри футболу в інституті.

Інше[ред.ред. код]

У 2011 році Михайличенко готував ветеранів київського «Динамо» до благодійного матчу з європейськими зірками. Кияни виграли з рахунком 7:3.

У 2012 році збірна України від 35 років під проводом Олексія Михайличенка та Ігоря Бєланова дійшли до фіналу Кубку Легенд. Українці виграли груповий турнір, перегравши італійських (3:2) та нідерландських (7:4) ветеранів, однак у фіналі програли росіянам (2:6).

Нагороди[ред.ред. код]

Нагороджений орденом «За заслуги» ІІ ступеня.

Досягнення[ред.ред. код]

Футболіст[ред.ред. код]

Наставник[ред.ред. код]

Динамо (Київ)[ред.ред. код]

Україна (мол.)[ред.ред. код]

Україна (ветерани)[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]

Футболіст Це незавершена стаття про футболіста.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.