Сікорський Михайло Іванович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Михайло Сікорський
Народився 13 жовтня 1923(1923-10-13)
Чигирин, Черкаська округа, Київська губернія, Українська СРР, СРСР
Помер 27 вересня 2011(2011-09-27) (87 років)
Переяслав-Хмельницький, Київська область, Україна
Поховання Переяслав
Країна СРСР СРСРУкраїна Україна
Національність українець
Діяльність історик
Alma mater Київський державний університет ім. Т. Г. Шевченка
Галузь історія
Заклад Національний історико-етнографічний заповідник «Переяслав»
Вчене звання доцент
Батько Іван Іванович
Мати Марфа Мусіївна
Нагороди
Герой України (орден Держави)
Орден Князя Ярослава Мудрого V ступеня
Орден Князя Ярослава Мудрого V ступеня
Орден Богдана Хмельницького III ступеня (Україна)
Орден Жовтневої Революції Орден Трудового Червоного Прапора
Медаль «У пам'ять 1500-річчя Києва»
Медаль «У пам'ять 1500-річчя Києва»
Медаль «За доблесну працю у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.»
Заслужений працівник культури України
Заслужений працівник культури України
Національна премія України імені Тараса Шевченка — 1989
Орден преподобного Нестора Літописця ІІІ ступеня
Орден преподобного Нестора Літописця ІІІ ступеня
Почесна грамота Кабінету Міністрів України
Почесна грамота Кабінету Міністрів України

Миха́йло Іва́нович Сіко́рський (13 жовтня 1923(1923-10-13), Чигирин, Київська губернія — 27 вересня 2011(2011-09-27), Переяслав-Хмельницький, Київська область) — український історик і культуролог, директор Переяслав-Хмельницького історичного музею (19511979), Національного історико-етнографічного заповідника «Переяслав» (19792008), з 2008 і до самої смерті був почесним генеральним директором Національного історико-етнографічного заповідника «Переяслав». Заслужений працівник культури України, доцент кафедри історії та культури України Переяслав-Хмельницького державного педагогічного інституту імені Г. С. Сковороди. Автор 130 наукових праць і публікацій, з яких 12 книг і монографій.

Життєпис[ред. | ред. код]

Михайло Іванович Сікорський народився 13 жовтня 1923 року в українському місті Чигирин, що тоді входило до складу Київської губернії, Української РСР, СРСР у сім'ї робітників. У Михайла Івановича було двоє братів: Іван й Олександр та сестра Марія. Батько дітей, Іван Іванович помер, у 1930 році, коли Михайлу було лише сім років, а мати, Марфа Мусіївна, ще через три роки — у 1933 році. Після смерті батьків Михайла разом із братами і сестрою було відправлено у дитячий будинок.

У Чигирині юнак закінчив 8 класів місцевої середньої школи № 1, а згодом, з 1939 року навчався в Запорізькому авіаційному технікумі імені К. Є. Ворошилова (нині — Запорізький авіаційний коледж імені О. Г. Івченко), який закінчив у 1943 року в Омську, куди на початку Другої світової війни був евакуйований навчальний заклад. Після його закінчення Сікорський був залишений у технікумі на посаді інструктора. За гарну роботу на Омському авіаційному заводі імені П. І. Баранова та у технікумі був нагороджений двома медалями.

У 19461951 роках Михайло Сікорський навчався на історичному факультеті Київського державного університету імені Т. Г. Шевченка. По закінченню навчального закладу, Михайло Іванович був призначений на посаду директора Переяслав-Хмельницького історичного музею. 1966 року за заслуги в розвитку культури й успіхи в роботі з культурного обслуговування населення України Указом Президії Верховної Ради УРСР Михайлу Сікорському було присвоєно звання Заслуженого працівника культури.[1]

Протягом багатьох років Михайло Іванович був членом правління Українського товариства охорони пам'яток історії та культури, Національної спілки краєзнавців і Українського фонду культури.

Відповідно до постанови Ради Міністрів УРСР № 123 від 13 березня 1979 року історичний музей було розформовано. Натомість було засновано Державний історико-культурний заповідник[2], директором якого було призначено Михайла Івановича Сікорського. 1989 року Постановою Центрального Комітету Комуністичної партії Радянського Союзу та Ради Міністрів УРСР йому присуджено Державну Премію УРСР імені Т. Г. Шевченка у галузі літератури, журналістики і мистецтва. А у 1996 році рішенням вченої ради Переяслав-Хмельницького державного педагогічного інституту імені Г. С. Сковороди Сікорському було присвоєно вчене звання доцента кафедри історії та культури України.

У 1999 році заповідник отримав статус національного і змінив назву на Національний історико-етнографічний заповідник «Переяслав».[1] Сікорський був призначений на посаду генерального директора, а з 29 січня 2008 року — почесного генерального директора. За майже 60 років подвижницької праці Михайло Іванович підняв багатющий пласт історії і культури древньої переяславської землі. Нині до його складу входить 24 тематичні музеї, а у фондах яких зберігається 173 тисячі пам'яток історії та культури основного фонду збереження. Указом Президента України Віктора Ющенко № 459/2005 від 11 березня 2005 року «за самовіддане служіння Україні на ниві збереження і увічнення культурної і духовної спадщини українського народу, багаторічну подвижницьку науково-просвітницьку діяльність» Михайлу Івановичу було присвоєно звання Герой України з врученням ордена Держави.[3]

27 вересня 2011 року Михайло Іванович Сікорський помер у Переяслав-Хмельницькому. Його поховали на Заальтицькому кладовищі.

Наукова діяльність[ред. | ред. код]

Михайло Сікорський систематично публікував матеріали з історії України, краєзнавства, археології в наукових збірниках, альманахах, найрізноманітніших періодичних виданнях як в Україні, так і за кордоном. Він входив до редакційних колегій журналів «Українська культура» та «Музеї України». Михайло Іванович — автор 130 наукових праць і публікацій, серед них — 12 книг і монографій, зокрема,[1] «Переяслав-Хмельницький» (1969), «На землі Переяславській» (1983), «На землі Київській» (1991), «Київщина» (1992), «Скарби нашої пам'яті» (1993), «Українська народна естетика» (1997), «Музеї землі Переяславської» (2004).[3]

Нагороди та почесні звання[ред. | ред. код]

Вшанування пам'яті[ред. | ред. код]

У місті Переяслав-Хмельницькому відкрито дві меморіальні дошки на честь Героя. Першу було відкрито 17 травня 2012 року, напередодні Міжнародного дня музеїв, на фасаді будинку, де жив Сікорський у 19652011 роках на вулиці Ковальській, 8а, а другу — 24 вересня 2012 року, напередодні річниці від дня смерті, біля Музею Заповіту Тараса Григоровича Шевченка, де він жив у 19511965 роках і працював 60 років у 19512011 роках на вулиці Шевченка № 8.[3] У тому ж місті 26 червня 2014 року на честь Михайла Івановича, рішенням Переяслав-Хмельницької міської ради було перейменовано вулицю Московську.[4]

Із 2013 р. щорічно в Університеті Григорія Сковороди в Переяславі проводиться Всеукраїнський історико-культурологічний форум «Сікорські читання».

На честь М.І.Сікорського у 2013 р. заснована щорічна загальноукраїнська краєзнавча премія Національної спілки краєзнавців України, яка присуджується діячам культури, науки та освіти за вагомий внесок у дослідження і збереження культурної спадщини України та розвиток музейної справи.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. а б в г д е ж и Михайло Іванович Сікорський. Офіційний сайт Національного історико-етнографічного заповідника «Переяслав». Архів оригіналу за 15 квітня 2015. Процитовано 10 квітня 2015. 
  2. Про оголошення комплексу пам'яток історії та культури м. Переяслава-Хмельницького Київської області. Рада Міністрів УРСР; Постанова від 13.03.1979 № 123. Офіційний сайт Верховної Ради України. 19-03-1999. 
  3. а б в г д е ж Сікорський Михайло Іванович. www.ukrgeroes.com.ua. 
  4. Шостак О. (27-06-2014). У Переяславі-Хмельницькому перейменовано вулиці. i-visti.com. Архів оригіналу за 10-08-2014. Процитовано 10-08-2014. 

Джерела та література[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]

Попередник:
'
Директор Переяслав-Хмельницького історичного музею
195113 березня 1979
Наступник:
Посада скасована
Попередник:
Посада заснована
1-й Директор Національного історико-етнографічного заповідника «Переяслав»
13 березня 19792008
Наступник:
Віктор Ткаченко
20092010
Попередник:
Посада заснована
Почесний генеральний директор Національного історико-етнографічного заповідника «Переяслав»
квітень 200827 вересня 2011
Наступник:
'