Михайло Обренович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Князь Михайло Обренович

Михайло ІІІ Обренович (Сербський: Михаило Обреновић; 4 (16) вересня 1823 — 29 травня (10 червня) 1868) — сербський князь в 1839—1842 і 1860—1868 рр. Його перше правління закінчилося поваленням (1842), а інше його вбивством.[1]

Молоде життя та перше правління[ред.ред. код]

Михайло був сином князя Мілоша Обреновича (1780-1860) та його дружини Любіци Обренович (1788-1843). Він народився в Крагуевац та був молодшим з двох синів князя. Його старшого брата звали Мілан Обренович ІІ , але він мав великі проблеми зі здоров'ям, що привело Михайла до його першого правління у 1839 році.

Отже, в 1839 князь Мілош відмовився від свого правління на користь свого старшого сина - Мілана, але він був невиліковно хворим і помер через місяць перебування на посаді князя.Так, неповнолітній Михайло вступив на престол 26 червня 1839 року після зречення престолу його батьком та смерті старшого брата. Він міг би проправити все життя, але у зв'язку з тим, що був ще занадто молодим, то хотів забагото влади та не звертав уваги на знаки часу.

Молодий князь
Монограмма Михайла ІІІ Обреновича

У 1842 році йога правління підійшло до кінця. В країні йшло повстання очолюване Вучачем та Петровичем. Молодий князь вагався, переносив столицю з Белграда до Крагуєваць і з Крагуєваца у Белград і все-таки нічого не міг вдіяти. У 1842, не бажаючи віддатися під захист турецького гарнізону в Белградській цитаделі, як це радив російська консул, Михайло втік від повсталих прихильників Карагеоргієвичів, що вже зайняли Белград, за кордон.

Життя за кордоном.[ред.ред. код]

Після повстання 1842 року, князь Михайло з тисячами своїх прихильників покинув країну, перетнувши ріки Сава та Дунай. З тих пір він жив ​​переважно в Відні, де багато працював над своєю освітою.

Разом з ним, покинула країну і його матір, яка померла 14 травня 1843 року. Була похована на території Крушедольського монастиря.

Хоча князь і був вигнаний з країни, він все ж таки не полишав надії повернутися. Так, наприклад, він навіть послав у 1853 році лист примирення сербському уряду, де говорив про те, що не буде повертатися у Сербію по трупах.[2]

Друге правління[ред.ред. код]

Князь Михайло (1860-1868)

У 1858 році його батько зміг повернути династію на трон. Через два роки він помер і Михайло у вересні 1860 року знову став князем Сербії. Впродовж наступних восьми років він правив як яскравий представник освідченого абсолютизму.[3] Під час другого правління князя, народне зібрання скликалось в сербії лише тричі, в 1861, 1864, 1867 роках. Головним досягненням правителя було остаточне вигнання турецьких гарнізонів з країни до 1867 року, що головним чином було проведено за дипломатичної підтримки Австрії та Росії.[4]

Але поступово вводячи в країні абсолютизм, проти князя формувалася змова. Основними організаторами та виконавцями були брати Радовановичі, які хотіли відомстити за Людомира, який знаходився в тюрмі.[5] Так, Коста Радованович був успішним та багатим купцем, і разом з ним у замаху брали участь його брат Жорж та Павло.

Також за час свого другого правління Михайло виразив бажання розлучитися зі своєю дружиною - Юлією, та зв'язати себе шлюбом із молодою коханкою Катериною Константинович, яка до речі ще й була дочкою його двоюрідного брата. Його плани на розлучення та заключення нового шлюбу зустріли жорсткий супротив з боку політиків та духовенства і були осуджені широкими верствами населення. У 1867 році, навіть, був звільнений з поста прем'єр-міністра, видатний сербський діяч Ілля Гарашанин, за сміливість осудити князя. Але як би там не було, Михайло все ж таки не зміг розлучитися з першою дружиною.

Вбивство[ред.ред. код]

Вбивство Михайла Обреновича в парку

10 червня 1868 року Михайло разом з Катериною та її матір'ю проїжав на кареті через парк Кошутняк, що знаходиться поблизу його резиденції на окраїні Белграда, саме тоді було вчинено вбивство. В парку з'явилися Коста та Павло Радовановичі, в офіційних чорних костюмах та заряженими рушницями. Коста підійшов до карети, і князь його впізнав перед смертю. Михайло та Анка померли на місці, Катерина була тяжко поранена. Чутки щодо вбивства Михайла не вщухають і досі, є навіть думка про те, що до вбивства була причетна династія Карагеоргієвичів, але дана думка ніяк доведена не була.

Література[ред.ред. код]

  1. Вуцетіч Радіна , The Emancipation of Women in Interwar Belgrade and the Cvijeta Zuzoric Society
  2. В. Скляренко, Я. Батий, Н. Вологожина, М. Панкова. Все величайшие царственные династии. «Фолио», Москва, Харків. 2008. стор. 481—489. ISBN 978-5-17-054420-2
  3. Енциклопедія Британіка - Михайло ІІІ

Дивись також[ред.ред. код]


Корона принца крові Це незавершена стаття про монарха, династію чи її представника.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.
Герб Сербії Це незавершена стаття про Сербію.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.
«Энциклопедический словарь Брокгауза и Ефрона»: В 86 томах (82 т. и 4 доп.). — г. СПб.: 1890—1907 гг. (рос.)
Попередник
Мілош Обренович
Civil Flag of Serbia.svg Князь Сербії
1839—1868
COA of Principality of Serbia.svg Наступник
Мілан IV