Михайло (Левицький)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Михайло Левицький
Михайло Левицький
Митрополит Галицький,
Архієпископ Львівський,
єпископ Кам'янецький
8 березня 1816 — 14 січня 1858
Обрання: 8 березня 1816
Церква: Українська Греко-Католицька Церква
Попередник: Антін Ангелович
Наступник: Григорій Яхимович
CardinalCoA PioM.svg Кардинал
16 червня 1856 — 14 січня 1858
Обрання: 16 червня 1856
Наступник: Сильвестр Сембратович
Єпископ Перемиський
1813 — 8 березня 1816
 
Народження: 16 серпня 1774(1774-08-16)
Ланчин
Смерть: 14 січня 1858(1858-01-14) (83 роки)
Унів
Прийняття священичого сану: 1798
Єпископська хіротонія: 20 вересня 1813
 
Нагороди:
Кавалер ордена Леопольда (Австрія)

Митрополи́т Миха́йло Леви́цький (у світі Миха́йло Леви́цький; *16 серпня 1774, Ланчин, Надвірнянський район, Івано-Франківська область — †14 січня 1858, Унів, Перемишлянський район, Львівська область) — єпископ Української Греко-Католицької Церкви; з 8 березня 1816 року Митрополит Галицький та Архієпископ Львівський — предстоятель Української Греко-Католицької Церкви. Кардинал.

Біографічні відомості[ред.ред. код]

Народився у селі Пістинь Коломийського повіту, що на Покутті. Його батько був священиком шляхтичем гербу Де «Роґаля».

1790 р. закінчив Станіславську гімназію; згодом навчався у Греко-католицькій Духовній Семінарії Барбареум, що діяла при храмі св. Варвари у Відні. Свої богословські студії завершив науковим ступенем доктора богослов'я.

1798 р. рукоположений на священика.

З 1797 р. був префектом Львівської духовної семінарії, пізніше професором Святого Письма та пасторального богослов'я у Львівському університеті.


1808 р. канонік Галицької митрополії у Львові.

На 15-річчі священства (1813 р.) був рукоположений на єпископа-ординарія Перемиської єпархії.

17 серпня 1815 р. австрійський імператор Франц I призначив Михайла Левицького Галицьким митрополитом та Львівським архиєпископом, а Папа Римський затвердив це рішення 8 березня 1816 р.

1846 р. номінований на примаса Галичини, титул якого раніше традиційно надавався римо-католицькому єпископові.

1856 р. Папа Пій ІХ призначив Митрополита Михайла Левицького кардиналом (другим за чергою в УГКЦ).

Відомий своєю строгістю до духовенства.

Громадська діяльність[ред.ред. код]

Будучи на посту перемишльського єпископа з 1813 р. та в перших роках перебування у сані митрополита, заснував 383 народних (парафіяльних) шкіл у древній Перемисько-Самбірській єпархії — і піклувався про видання для них підручників; підтримав створення освітнього Товариства священиків у Перемишлі (1816 р.) і дяко-вчительського інституту (1817). Спільно з Іваном Могильницьким домагався запровадження викладання українською мовою у школах Східної Галичини.


У 1815 році (за іншими даними в 1816 році) М. Левицький видав "Катехізис", а згодом у 1816 р. "Буквар славенського язика". Обидві книги були надруковані зрозумілою для простого народу українською мовою в Будапешті (що на той час називався ще Будою). Львівська митрополича консисторія курендою від 20 червня 1816 р. зобов’язувала деканів купувати цей «Катехізис» та користуватися ним у всіх церквах. Згодом "Катехізис" набув популярності в обох галицьких єпархіях - Перемиській і Львівський. Автором обидвох книг був І.Могильницький. []

Згодом визначився як консерватор, близький до польсько-шляхетських кіл, противник модерних віянь в суспільному і культурному житті. Став одним з ініціаторів цензурної заборони альманахів «Зоря» і «Русалка Дністровая», що їх видала «Руська трійця».

Був учасником Віденського конгресу 1815 р. У 1839 р. М.Левицький виступив з протестом проти ліквідації російським урядом унії на Правобережжі, Волині й Білорусі.

Під час Революції 1848—1849 рр. в Австрійській імперії підтримав створення Головної Руської Ради, заохочував духовенство до праці над просвітою народу, виявляючи, однак непослідовність у ставленні до інтриг польської політичної верхівки.

Смерть і вшанування пам'яті[ред.ред. код]

Помер і похований у колишньому монастирі Успення Богородиці (с. Унів ) 14 січня 1858 р. Похоронними богослужіннями прощали найвищого церковного ієрарха і палкого патріота по всій Галичині, у Відні, а також у Римі.

2008 р. у рамках святкування 200-річчя відновлення Львівської Архиєпархії відзначено 150-літню річницю смерті кардинала. Відбувся науковий круглий стіл, приурочений до цієї дати та зорганізований представниками Інституту українознавства НАН ім. Івана Крип’якевича, на якому висвітлено найрізноманітніші аспекти його багатогранної діяльності та самовідданого служіння.

Література[ред.ред. код]

  • Encyclopedia of Ukraine. Vol. III. University of Toronto Press, 1993(англ.)
  • Кисілевський В. Ю. «До історії Шашкевичівської доби», доповідь у збірнику Маркіян Шашкевич на Заході, ред. Я. Розумний, Інститут-Заповідник Маркіяна Шашкевича, Вінніпег, 2007.

Посилання[ред.ред. код]


Українська греко-католицька церква Це незавершена стаття про Українську греко-католицьку церкву.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.