Михайлівка-Рубежівка

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
село Михайлівка-Рубежівка
Герб
Країна Україна Україна
Область Київська область
Район Бучанський
Громада Ірпінська міська громада
Облікова картка Михайлівка-Рубежівка 
Основні дані
Засноване 1600
Населення 3430
Площа 3,5 км²
Густота населення 980 осіб/км²
Поштовий індекс 08110
Телефонний код +380 4597
Географічні дані
Географічні координати 50°30′01″ пн. ш. 30°08′45″ сх. д. / 50.50028° пн. ш. 30.14583° сх. д. / 50.50028; 30.14583Координати: 50°30′01″ пн. ш. 30°08′45″ сх. д. / 50.50028° пн. ш. 30.14583° сх. д. / 50.50028; 30.14583
Середня висота
над рівнем моря
135 м
Водойми р. Мислин, Буча
Відстань до
обласного центру
16 км
Відстань до
районного центру
16 км
Місцева влада
Адреса ради 08110, Київська обл., Бучанський р-н, с. Михайлівка-Рубежівка, вул. Шкільна, 1
Староста Пасюк Катерина Андріївна[1]
Карта
Михайлівка-Рубежівка. Карта розташування: Україна
Михайлівка-Рубежівка
Михайлівка-Рубежівка
Михайлівка-Рубежівка. Карта розташування: Київська область
Михайлівка-Рубежівка
Михайлівка-Рубежівка
Мапа
Мапа

CMNS: Михайлівка-Рубежівка у Вікісховищі

Михайлівка-Рубежівка — село в Україні, в Бучанському районі Київської області. Населення становить 3430 осіб[2]. Входить до складу Ірпінської міської громади.

Загальні відомості[ред. | ред. код]

Через село протікають річки Мислин і Буча. На захід від села розташований заказник — Жуків Хутір.

Село розташоване за 16 км на захід від Києва. Утворилося в результаті злиття сіл Михайлівка та Рубежівка. Має сільську раду.

В селі знаходиться збудована в 1903[3] дерев'яна церква Архістратига Михаїла зі дзвіницею над бабинцем. Перша церква на цьому місці згоріла у 1835 році після удару блискавки. 1855 року поставили новий храм, який у 18991900 роках розібрали та продали селу Нова Гребля. Ці кошти пішли на будівництво чергової церкви, яка збереглася до наших днів, хоча й не повністю. Більшовики знесли бані та влаштували в будівлі центр агітації богоборців. Зараз храм прикрашають чотири нові невеликі бані[4].

У 20-х роках XX століття церкву закривають більшовики. Вона перетворюється на зерносховище. Під час окупації села німцями на короткий час церкву знову відкривають. Потім у цьому приміщенні був клуб. Знову церква відкрилася лише у 1989 році. З 1989 року її настоятель протоієрей Сергій Стасенко. В 1992 році його заміняють на протоієрея Олександра Бондаренко. А з 1993 до 2008 рр. храм відбудовується працею настоятеля протоієрея Діонісія Ноздрачова. З 2008 року настоятель — о. Петро Чопик.

Метричні книги, клірові відомості, сповідні розписи церкви св. Михаїла с. Рубежівка Гостомельської волості Київського пов. Київської губ. зберігаються у ЦДІАК України[5].

Історія[ред. | ред. код]

В давні часи частина нинішньої Михайлівки-Рубежівки, що розташована на лівому березі річки Мислин була самостійним селом, яке мало назву Михайлівка. Кілька хат на правому березі річки Бучі називали Забучею. Нині вона відокремилася від Михайлівки-Рубежівки в окреме село під назвою Забуччя.

Братська могила воїнів і пам'ятник воїнам-односельцям (М.-Рубежівка)
Братська могила воїнів і пам'ятник воїнам-односельцям (М.-Рубежівка)

До XVII століття та частина нинішньої Михайлівки-Рубежівки, яка тоді була окремим селом під назвою Рубежівка або Грубежівка, як її ще називали, належала Києво-Печерській лаврі. Протягом 1622-27 років в одному зі скитів Києво-Печерської Лаври, який знаходився на території сучасного села Михайлівка-Рубежівка перебував на послуху Петро Могила[6]. Він згадує про Рубежівку 1629 року в своїх власноручних записках, що зберігаються в Національній бібліотеці України ім. В. І. Вернадського в Києві, і які опубліковано в щомісячнику «Кіевская старина» за 1882 рік. Це перша письмова згадка про Рубежівку в історичних джерелах, тому 1629 рік прийнято вважати за офіційну дату заснування села (хоча вже тоді його вважали стародавнім)[7].

Михайлівсько-Рубежівська загальноосвітня школа І-ІІІ ст.
Михайлівсько-Рубежівська загальноосвітня школа І-ІІІ ст.

«Рубежівка подарована Імператрицею Катериною ІІ Сакену, котрий половину її — Михайлівку та Забуччя продав у 1815 році Йоакиму Рущицю, а іншу у 1820 році Кандибі. Зі смертю Йоакима Рущиця, частина її дісталась сину Цеславу та дочці Кароліні — неповнолітнім під опікою брата Степана Рущиця. Кароліна, яка у 1831 р. вийшла заміж за Йосипа Францовича Перро, померла у 1841 році. Рущиці частину свою Рубежівки, обтяжену приватними боргами продали Пашковському, а цей у 1850 році Синельникову. Частиною, що придбана Кандибою, донині (1864 рік) володіють його онуки та дочки. У цій частині нараховується 2480 десятин землі, при 241 ревізських душах чоловічої статі. Друга частина майже дорівнює першій»[8].

З 28 лютого по 31 березня 2022 року село знаходилося в окупації російських військ, що зайшли на територію України у ході російсько-української війни. Місцеві жителі були позбавлені зв'язку, світла, газу та води.

Культура[ред. | ред. код]

Пам'ятник Петру Могилі в с. Михайлівка-Рубежівка. Автори: Олесь Сидорук, Крилов Борис, Василь Климик[9].

22 листопада 2008 року в Михайлівці-Рубежівці встановлено пам'ятник митрополиту Петру Могилі. Автори пам'ятника Олесь Сидорук, Борис Крилов і Василь Климик[10].

21 листопада 2009 року на сільському цвинтарі відкрито пам'ятник присвячений пам'яті жертв голодомору 1932—1933 років.

Постаті[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Обрані на посаду сільського голови у Київській області за результатами чергових місцевих виборів 25.10.2015 р. Архів оригіналу за 07.01.2016. Процитовано 10.01.2016.
  2. Облікова картка на сайті Верховної Ради України. Архів оригіналу за 15 липня 2020. Процитовано 11 липня 2020.
  3. Можна зустріти дату 1905, однак «Памятная книжка Киевской епархии на 1913 год» датує храм саме 1903 роком.
  4. Дванадцять маршрутів Київщиною. — К.: Грані-Т, 2008. Автори: Роман Маленков та Олег Година.
  5. Центральний державний історичний архів України, м. Київ (ЦДІАК України). https://cdiak.archives.gov.ua (ukr) . Архів оригіналу за 3 вересня 2021. Процитовано 03-09-2021.
  6. В'ячеслав Брюховецький. Критична грань буття України. Архів оригіналу за 27 травня 2011. Процитовано 30 січня 2011.
  7. Голос громад Київщини № 36-37 (106-107) 3 грудня 2010 (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 15 березня 2016. Процитовано 30 січня 2011.
  8. Похилевич, Лаврентій Іванович (1864). Сказанія о населенныхъ мѣстностяхъ Кіевской губерніи [Перекази про населені місцевості Київської губернії статистичні, історичні та церковні нотатки про всі хутори, села, городки та міста, що знаходяться в межах губернії. вид. Києво-Печерської лаври] (ukr) . Київ: Типографія Києво-Печерської Лаври. с. 10—95.
  9. Петрова, А. Ю. Климик Василь Володимирович (Ukrainian) . Т. 13. Інститут енциклопедичних досліджень НАН України. ISBN 978-966-02-2074-4.
  10. Петрова, А. Ю. Климик Василь Володимирович (Ukrainian) . Т. 13. Інститут енциклопедичних досліджень НАН України. ISBN 978-966-02-2074-4.
  11. Відкрито меморіальну дошку загиблому герою в АТО Моргуну-Білявському Олександру Миколайовичу. Архів оригіналу за 27 лютого 2017. Процитовано 26 лютого 2017.

Посилання[ред. | ред. код]