Михайлівка (Чернівецький район)
| село Михайлівка | |
|---|---|
 | |
| Країна |  Україна
|
| Область | Чернівецька область |
| Район | Чернівецький район |
| Громада | Глибоцька селищна громада |
| Основні дані | |
| Населення | 745 |
| Поштовий індекс | 60408 |
| Телефонний код | +380 3734 |
| Географічні дані | |
| Географічні координати | 48°06′57″ пн. ш. 25°58′27″ сх. д. / 48.11583° пн. ш. 25.97417° сх. д.Координати: 48°06′57″ пн. ш. 25°58′27″ сх. д. / 48.11583° пн. ш. 25.97417° сх. д. |
| Середня висота над рівнем моря |
360 м |
| Місцева влада | |
| Адреса ради | 60408, Чернівецька обл., Глибоцький р-н, с.Михайлівка |
| Карта | |
  Михайлівка | |
 Михайлівка | |
| Мапа | |
| |
Миха́йлівка — село в Україні, у Глибоцькій селищній громаді Чернівецького району Чернівецької області.
Історія[ред. | ред. код]
«Історія міст і сіл Української РСР. Чернівецька область» повідомляє, що найдавніша згадка про село датується 1508 роком[1]. Згідно з новітніми краєзнавчими дослідженнями перша письмова назва Михайлівки у форми «Михучани» зафіксована 1466 року[2].
1 серпня 1466 року воєвода Штефан Великий підтвердив право власності дочки боярина Михайла Місіча – Марушки – на села Михайловці (Петричанка), Михучани (Михайлівка) і Городище (ідентифікується з населеними пунктами Грушівка і Волока). З документів випливає, що ці села були подаровані боярину Михайлу Місічу як «вислуга», тобто винагорода за військову службу, за часів правління молдавського господаря Олександра Доброго (1400 – 1432). Можливо, що від імені Михайла Місіча походить нинішня назва поселення[3].
У 1517 році Анушка - внука Михайла Місіча і дочка Марушки - передала право власності «на село Михучани і Городище» своєму внуку Гаврилові, який на той час займав посаду вістерника – керівника князівської скарбниці. У грамоті зазначено, що село Михучани розміщувалося па річці Трестяні, біля впадіння у неї притоки Рудої. Щоправда, при опису межових знаків села Михучани річка Трестяна названа Котовцем. Очевидно, саме в той час відбувалася зміна назви[4].
Через Михучани пролягав міжнародний торговий шлях, який в грамоті 1466 року згадується як «велика дорога», а в історичних дослідження більш відомий як Берладська дорога (Львівська дорога, Волоський шлях, Старий Берладський шлях). Від Чернівці «велика дорога» пролягала до села Козмин, що розміщувалося між нинішніми населеними пунктами Коровія і Чагор, на берегах річки Коровії, а далі повертала в південно-західному напрямку через ліс (буковину) до височини Діброва і села Михучани[5].
У 1497 році цим шляхом відступало військо польського короля Яна Ольбрахта після невдалої облоги Сучавської фортеці. На думку дослідника Едуарда Фішера, саме на дорозі біля Михучан (Михайлівки) була влаштована засідка молдавського війська, коли заздалегідь підпиляні дерева створили лісові завали і заблокували рух транспортної колони. Це призвело до поразки польського війська[6].
У ХІХ столітті на історичній території Михайлівки виникло поселення Кичера, назву якого виводять від розміщеної поблизу найвищої гори (укр. кичера = «гірська вершина»). Нині це село Червона Діброва. За переказами, в середині ХVIII століття на цьому місці ще шумів буковий ліс. Новими поселенцями тут начебто стали циган і дезертири, а трохи пізніше поселились галицькі емігранти з Болехова[7].
Населення[ред. | ред. код]
За переписом 1900 року в селі були 182 будинки, проживали 855 мешканців: 799 українців, 17 румунів, 34 поляки, 27 євреїв і 8 німців.[8] За переписом 2001 року в селі зареєстровано 744 мешканці[9]. Із них 99% рідною мовою вважали українську.
-
Дерев'яна церква Різдва Пр. Богородиці с. Михайлівка -
Дерев'яна церква Різдва Пр. Богородиці с. Михайлівка
Транспорт[ред. | ред. код]
В селі відсутні асфальтове покриття на дорозі між селами Тарашани і Димка.
Посилання[ред. | ред. код]
Погода в селі [Архівовано 8 жовтня 2008 у Wayback Machine.]
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Історія міст і сіл Української РСР. Чернівецька область. — С. 215
- ↑ Старий Берладський шлях, 2023, с. 195.
- ↑ Старий Берладський шлях, 2023, с. 196.
- ↑ Documente bucovinene de T. Balan. — P. 7-8
- ↑ Старий Берладський шлях, 2023, с. 125.
- ↑ Fischer E. Kozmin. Zur Geschichte des polnisch-moldauischen Krieges… — S. 38
- ↑ Die Bukowina. Eine allgemeine Heimatkunde = Буковина. Загальне краєзнавство. — C. 238
- ↑ Gemeindelexikon der im Reichsrate vertretenen Königreiche und Länder, bearbeitet auf Grund der Ergebnisse der Volkszählung vom 31. Dezember 1900, XIII. Bukowina. Wien (online).
- ↑ http://database.ukrcensus.gov.ua/MULT/Dialog/Saveshow.asp[недоступне посилання]
Джерела[ред. | ред. код]
- Історія міст і сіл Української РСР. Чернівецька область. — К.: Головна редакція УРЕ АН УРСР, 1969. — 706 с.
- Квасецький А. Старий Берладський шлях: Краєзнавчі нариси з історії Буковини. — Чернівці : Місто, 2023. — 252 с.
- Die Bukowina. Eine allgemeine Heimatkunde = Буковина. Загальне краєзнавство. / Переклад з нім. Ф.С. Андрійця, А.Т. Квасецького; наук. редактори В. М. Ботушанський, О.М. Масан, В.Ю. Іванюк]. — Чернівці: Зелена Буковина, 2004. — 488 с.
- Documente bucovinene de T. Balan. — Cernăuţi: Inst. de arte grafice și Edit. „Glasul Bucovinei”, 1934. Vol. 1 : 1507-1653.
- Fischer E. Kozmin. Zur Geschichte des polnisch-moldauischen Krieges im Jahre 1497 = Фішер Е. Козмин. До питання про історію польсько-молдавської війни 1497 року / пер. з нім. В. Іванюка // Зелена Буковина. — 2003. — № 1–2. — С. 2–77.[1] [Архівовано 28 липня 2021 у Wayback Machine.]
| ||||||||
|
Це незавершена стаття з географії України. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
