Михайлівка (Драбівська селищна громада)
| село Михайлівка | |||||
|---|---|---|---|---|---|
| |||||
| Країна |  Україна
| ||||
| Область | Черкаська область | ||||
| Район | Золотоніський район | ||||
| Громада | Драбівська селищна громада | ||||
| Облікова картка | gska2.rada.gov.ua | ||||
| Основні дані | |||||
| Засноване | 17 століття | ||||
| Населення | 1 096 осіб (на 2001 рік) | ||||
| Територія | 20,863 км² | ||||
| Поштовий індекс | 19850 | ||||
| Телефонний код | +380 4738 | ||||
| Географічні дані | |||||
| Географічні координати | 49°55′27″ пн. ш. 32°10′41″ сх. д. / 49.92417° пн. ш. 32.17806° сх. д.Координати: 49°55′27″ пн. ш. 32°10′41″ сх. д. / 49.92417° пн. ш. 32.17806° сх. д. | ||||
| Середня висота над рівнем моря |
108 м[1] | ||||
| Водойми | річка Золотоношка | ||||
| Відстань до обласного центру |
66,8 км[2] | ||||
| Відстань до районного центру |
5 км | ||||
| Найближча залізнична станція | Драбове-Барятинське | ||||
| Відстань до залізничної станції |
16 км | ||||
| Місцева влада | |||||
| Адреса ради | смт. Драбів | ||||
| Карта | |||||
  Михайлівка | |||||
 Михайлівка | |||||
| Мапа | |||||
| |||||
Миха́йлівка— село в Україні, у Золотоніському районі Черкаської області, підпорядковане Драбівській селищній громаді. Розташоване на лівому березі річки Золотоношці за 5 км від центру громади — смт Драбів та за 16 км від залізничної станції Драбове-Барятинське.
Історія[ред. | ред. код]
Наприкінці XVII століття золотоніський козак оселив над річкою хутір і продав його сотнику Трохиму Шафару. Після смерті сотника цей хутір у спадщину перейшов до його дочок Агафії (по чоловіку Михайлиха Ружицька) і Марії. Свій хутір вони продали генеральші М. Кантакузіній за 300 карбованців. Ім’я Михайла Ружицького так і збереглося за хутором, а потім за селом. Пізніше селом Михайлівкою володів київський полковник Юхим Дараган. У 1762 році Василь Дараган (син полковника) передав Михайлівку своїй сестрі Катерині, яка вийшла заміж за Івана Галагана і в придане передала йому Михайлівку. На пам’ять про сина Павла Григорій Галаган збудував у Києві колегію під назвою «Колегія Павла Галагана», відписавши на її утримання маєток «Михайлівський». У 1889 році на кошти Галагана було відкрито початкову школу.
Селище є на мапі 1826-1840 років.[3]
У селі не пізніше 1856 року була Троїцька церква[4][5]
Село постраждало внаслідок геноциду українського народу, проведеного радянським окупаційним урядом 1923-1933 та 1946-1947 роках.
На фронтах Радянсько-німецької війни воювали 231 житель села, з них 152 нагороджені орденами й медалями Радянського Союзу. В пам'ять про 136 односельців, загиблих у боях проти гітлерівців, та воїнам, що полягли, звільняючи село, споруджено пам'ятник Слави.
Станом на 1972 рік в селі мешкало 1 178 чоловік, на території села містилася садиба колгоспу ім. Чапаєва, що мав в користуванні 3,4 тисяч га землі, у тому числі 2,9 тисяч га орної. Напрям господарства був зерново-буряковий з розвинутим м'ясо-молочним тваринництвом.
На той час у селі працювали восьмирічна школа, де навчаєлося 179 учнів, будинок культури на 450 місць, 2 бібліотеки з книжковпм фондом 14,6 тисяч примірників, 2 фельдшерсько-акушерські пункти, 2 дитячих ясел, 2 магазини.
Сучасність[ред. | ред. код]
У селі функціонують: ЗОШ І-ІІ ступенів, Будинок культури, дитяча дошкільна установа «Сонечко», Філія районної бібліотеки, фельдшерсько-акушерський пункт, поштове відділення, ТОВ Баришівська зернова компанія відділення імені Чапаєва, ФГ «Наташа», ФГ «Темп», ФГ «Валентина», два продовольчі магазини і кафе-бар приватних підприємців.
Населення[ред. | ред. код]
Мовний склад[ред. | ред. код]
Рідна мова населення за даними перепису 2001 року[6]:
| Мова | Чисельність, осіб | Доля |
|---|---|---|
| Українська | 1 071 | 97,72 % |
| Російська | 21 | 1,92 % |
| Інше | 4 | 0,36 % |
| Разом | 1 096 | 100,00 % |
Пам'ятки[ред. | ред. код]
- Тарасова криниця — гідрологічна пам'ятка природи місцевого значення.
Відомі люди[ред. | ред. код]
В селі народився Ластовський Максим Онопрійович (* 20 травня 1905 — † 1 червня 1988) — Герой Радянського Союзу[7].
В Михайлівці народилась Праведниця народів світу Шулежко Олександра Максимівна (1903—1994), вихователька дитячого притулку, яка врятувала від смерті і голоду 102 безпритульних дітей під час німецької окупації Черкас.
Джерела[ред. | ред. код]
Посилання[ред. | ред. код]
- ↑ Погода в Україні. Архів оригіналу за 26 березня 2008. Процитовано 3 жовтня 2007.
- ↑ maps.vlasenko.net [Архівовано 23 жовтня 2007 у Wayback Machine.](рос.)
- ↑ Специальная карта Западной части России Шуберта 1826-1840 годов. www.etomesto.ru. Архів оригіналу за 29 жовтня 2021. Процитовано 29 жовтня 2021.
- ↑ Зведений каталог метричних книг що зберігаються в державних архівах України т.4, ст. 630 (PDF) (UK) . Український науково-дослідницький інститут архівної справи та документознавства. Архів оригіналу (PDF) за 10 квітня 2021. Процитовано 29 жовтня 2021.
- ↑ Зведений каталог метричних книг що зберігаються в державних архівах України т.3, ст. 481 (PDF) (UK) . Український науково-дослідницький інститут архівної справи та документознавства. Архів оригіналу (PDF) за 18 жовтня 2021. Процитовано 29 жовтня 2021.
- ↑ www.warheroes.ru. Архів оригіналу за 13 травня 2011. Процитовано 20 листопада 2008.
Література[ред. | ред. код]
- Історія міст і сіл Української РСР. — К. : Головна редакція УРЕ АН УРСР. — 15 000 прим.
Посилання[ред. | ред. код]
| |||||||||||
