Михайлівський монастир (Переяслав)
| Михайлівський монастир | ||||
|---|---|---|---|---|
 | ||||
| Малюнок Т. Шевченка "Михайлівська церква в Переяславі", 1845 | ||||
|
50°03′56″ пн. ш. 31°27′50″ сх. д. / 50.06556° пн. ш. 31.46389° сх. д.Координати: 50°03′56″ пн. ш. 31°27′50″ сх. д. / 50.06556° пн. ш. 31.46389° сх. д. | ||||
| Статус | Пам'ятка архітектури національного значення, музей | |||
| Країна |
 Україна | |||
| Розташування | Київська обл., Переяслав, вул. Михайла Сікорського, 34 | |||
| Тип будівлі | Культові | |||
| Архітектурний стиль | українське бароко | |||
| Будівництво | 1743 — 1750 | |||
  Михайлівський монастир (Переяслав) (Україна) | ||||
 | ||||
 Михайлівський монастир у Вікісховищі | ||||
Михайлівський монастир — визначна архітектурна та історична пам'ятка XVIII–XIX ст. Михайлівська церква була збудована у 1743-1750 роках (раніше вважалося, що у 1646-1666 роках). Це одна із найстаріших будівель Переяслава.
Історія[ред. | ред. код]
На цьому місці у ХІ ст. існував Михайлівський собор, який був зруйнований при навалі хана Батия[1] у 1239 р.
Дослідженнями встановлено, що собор мав розміри 27,6 х 33 м і в плані був близьким за розміром до Софійського собору в Києві. Всередині членувався колонами на 5 нефів. Стіни в інтер'єрі були прикрашені фресками й мозаїкою, шиферними плитами та різнокольоровими полив'яними плитками. Багате убранство доповнювалося прикрасами із золота й срібла, про що згадується в писемних джерелах. Розкопками відкриті прибудови до стін храму, де знаходились усипальниці переяславських князів[2].
Дерев'яна Михайлівська церква була збудована на місці старого собору у 1646–1666 роках. У 1734 р. церква згоріла. Замість неї у 1743-1750 роках було споруджено нову, цього разу цегляну церкву. Дзвіниця, келії і трапезна, об'єднані в одну споруду, були збудовані у 1747 р. У 1823 р. первісний кам'яний купол Михайлівської церкви був замінений на дерев'яний.
Будівля дзвіниці, келій і трапезної постраждали під час ІІ світової війни[3]. Відреставровано у 1951–1953 роках. В будівлі розташований відділ етнографії історичного музею.
Михайлівська церква[ред. | ред. код]
Споруджена у 1743-1750 роках. Кам'яна, тинькована, в плані близька до тридільного типу. Видовжений прямокутний основний простір перекритий напівциркульним склепінням із розпалубками, до нього примикають гранчасті апсида і бабинець, перекриті зімкнутими склепіннями. Споруда накрита двосхилим дахом. Стіни розчленовані пілястрами, прорізані вікнами, які увінчані фронтончиками з ліпниною. По периметру церква оперезана фризом, прикрашеним керамічними розетками. В інтер'єрі збереглися розписи XVIII–XIX ст., які належать до київської школи живопису.
Дзвіниця[ред. | ред. код]
Споруджена у 1747 році. Дзвіниця, келії і трапезна розташовані на схід від церкви і об'єднані в одну споруду. Будівля цегляна, тинькована, видовжене, прямокутне в плані з напівкруглою проїзною аркою і квадратним ярусом дзвіниці над нею, завершеним шатровим куполом з главкою. Накрита двосхилим дахом, приміщення перекриті циліндричним склепінням з розпалубками над вікнами. Стіни розчленовані пілястрами, оперезані ліпним орнаментальним фризом.
Галерея[ред. | ред. код]
-
Михайлівська церква -
Михайлівська церква до реставрації -
Дзвіниця
Див. також[ред. | ред. код]
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Монголо-татарська навала в Україну. Архів оригіналу за 14 квітня 2014. Процитовано 20 серпня 2011.
- ↑ Моця О.П. Михайлівський собор у Переяславі // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2009. — Т. 6 : Ла — Мі. — 784 с. : іл. — ISBN 978-966-00-1028-1.
- ↑ Українська церква в роки Другої світової війни. Архів оригіналу за 28 вересня 2011. Процитовано 20 серпня 2011.
Посилання[ред. | ред. код]
- Україна Інкогніта. Переяслав [Архівовано 21 листопада 2011 у Wayback Machine.]
Джерела та література[ред. | ред. код]
- О. П. Моця. Михайлівський собор у Переяславі [Архівовано 14 квітня 2016 у Wayback Machine.] // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2009. — Т. 6 : Ла — Мі. — С. 690. — 784 с. : іл. — ISBN 978-966-00-1028-1.
- Вечерський В. В. Українські монастирі. — К.: Наш час, 2008. — 400 с.: — іл.