Млини (місцевість)
| Млини Херсон | ||||
| Загальна інформація | ||||
|---|---|---|---|---|
| 46°39′08″ пн. ш. 32°37′41″ сх. д. / 46.65222° пн. ш. 32.62806° сх. д. | ||||
| Район | Суворовський, Дніпровський | |||
| Адмінодиниця | Херсон | |||
| Телефонний код | 0552 | |||
| Головні вулиці | Молодіжна, Українська | |||
| Підприємства | Херсонська міська друкарня | |||
| Заклади освіти та культури |
Державний університет Школа гуманітарної праці Обласна дитяча лікарня | |||
Млини́ — одна з історичних місцевостей Херсона.
Зі збільшенням кількості жителів міста необхідно було заготовляти більше хліба. В кінці XVIII століття на північ від фортеці, на піднесеному плато, почали будувати перші вітряні млини. До 1793 року їх налічувалося 23, і їх чисельність постійно зростала. Завдяки близькості полів, що засівали у ті часи пшеницею, створили район, що складався з млинів. Жили там переважно працівники млинів.
Демідов А. М. у своєму нарисі «Подорож в Південну Росію та Крим» згадував:
|
Окрім прекрасної фортеці, нас більш за все вразило видовище незліченної кількості вітряних млинів, що були встановлені всі разом на вершині невеликого пагорбу та працювали одночасно | 
|
Невеликий дворик або господарство довкола млина будувалися без якого-небудь дозволу на це, а вузькі вулиці шириною в 2-3 сажні тягнулися уздовж старих доріг. На плані Херсона 1842 року вже позначена місцевість — «Млини, яка давно стала передмістям, що хаотично розростається. На початок 60-х років XIX століття тут працювало близько 125 млинів; навколо них розташовувалися невеликі садиби. У 1872 році почалося перепланування Млинів. Район був розбитий на прямокутні квартали з прив'язкою до Грецького і Військового передмість. Реконструкція була успішно здійснена, але й тепер у Млинах всередині нових кварталів можна знайти старі звивисті провулки.
Сьогодні тут не знайдеш жодного вітряка, але район цей досі носить назву «Млини».
Історія[ред. | ред. код]
Духовна семінарія[ред. | ред. код]
Духовна семінарія була відкрита в Херсоні 1 вересня 1818 року. В перші п’ятдесят років вона була становим навчальним закладом, до якого приймалися лише діти духовенства. Але починаючи з 1876 р. до семінарії стали приймати дітей зі світських родин.
В 1902 році для учнів семінарії було запроваджено форму: костюм з темно-сірого сукна з поясом, чорна бобрикова шинель з червоними петлицями та чорний суконний кашкет з оксамитовим околишем і червоним кантом.
Випускники семінарії отримували місця дячків, пономарів, псаломщиків та сільських вчителів. Семінарія розміщувалася спочатку в будинку, що належав Софійській (Грецькій) церкві, а з 1849 року – в будинку Успенського собору. В 1874 р. семінарія переїхала на Богородицьку вулицю, а 5 вересня 1901 р. міська Дума на безкоштовній основі виділила духовенству Херсонського училищного округу земельну ділянку в передмісті Млини по вул. Бериславській. В 1905-1906 роки ділянку було обнесено кам’яною огорожею та споруджено нові будівлі: лікарню, лазню, сараї, облаштовано сад. 28 червня 1908 р. відбулося закладення головного корпусу. Будівництво здійснювалося головним інженером Васильєвим О.О. згідно з планом та кошторисом архітектора Плаксицького Д.Т. й обійшлося у 103 тис. рублів. 9 грудня 1909 р. будівельною комісією було засвідчено завершення будівництва, і влітку 1910 р. училище перемістилося до нової будівлі. Будівлю, що мала три поверхи та дзвіницю, було споруджено з одеського вапняку. З північної сторони було прибудовано церкву Святого Іоана Золотоустого.
Під час боїв у Херсоні в березні 1918 року між більшовиками й австрійськими військами будівля семінарії сильно постраждала внаслідок влучення артилерійського снаряду. Згодом училище було закрито, а будівлю зруйновано.
Паровий млин[ред. | ред. код]
Для обробки рослинних продуктів в Херсоні існували млини різних видів, різної рухомої сили: парові, вітряні, водяні і земляні. Найпоширенішими були вітряні млини. Водяних млинів в Херсоні було мало. На початку 60-х років XIX ст. в Херсоні налічувалися 124 вітряні млини і 8 тупчаків. У 1859 році купці брати Вайнштейн збудували паровий млин (та лісопильний завод) на місці колишнього адміралтейства, відведеному їм безкоштовно урядом.
У 1861 році оборот борошномельного млина дорівнював 200 тис. крб. Число робочих не перевищувало 40 осіб. Втім перший паровий млин в Херсоні влаштував купець Княгинін, що пристосував для цього машину старого пароплава. З часом деякі мідні частини машини були вкрадені, внаслідок чого на млині припинилися роботи аж до побудови в Херсоні у 1858 році чавуноливарного заводу, коли з'явилася можливість замінити вкрадений механізм новим.
Джерела[ред. | ред. код]
- История старых имен
- Пиворович В.Б., Дяченко С.А. Улицами старого Херсона. Штрих. - Херсон, 2003. - 196 с.
Посилання[ред. | ред. код]
- Происхождение микрорайонов Херсона [Архівовано 15 травня 2021 у Wayback Machine.]
| |||||