Многочлени Бернуллі
У математиці, Многочлени Бернуллі — многочлени, названі на честь Якоба Бернуллі, що виникають при вивченні багатьох спеціальних функцій, зокрема ζ-функції Рімана і ζ-функції Гурвіца, також є окремим випадком послідовності Аппеля. На відміну від ортогональних многочленів, многочлени Бернуллі визначні тим, що число коріння в інтервалі
не збільшується із зростанням степеня многочлена. При необмеженому збільшенні степеня, многочлени Бернуллі наближаються до тригонометричних функцій.
Зміст |
Визначення [ред.]
Многочлени Бернуллі
можна визначити різними способами. Вибір визначення залежить від зручності в тому або іншому випадку.
Явна формула [ред.]
, где
— біноміальні коефіцієнти,
— числа Бернуллі.
Або
Генератриса [ред.]
Генератриса для многочленів Бернуллі рівна:
Представлення диференціальним оператором [ред.]
, где — оператор формального диференціювання.
Визначення за допомогою інтегрального оператора [ред.]
Многочлени Бернуллі є єдиними многочленами, що задовольняють рівняння
Інтегральний оператор
для многочленів f, приймає ті ж значення, що й
Явний вигляд для найменших степенів [ред.]
Многочленами Бернуллі для найменших степенів є:
Властивості [ред.]
Значення в нулі [ред.]
Значення многочленів Бернуллі при
рівні відповідним числам Бернуллі:
.
Диференціювання і інтегрування [ред.]
.
Невизначені інтеграли:
Визначені інтеграли:
Множення аргументу [ред.]
.
Сума аргументу [ред.]
Симетрія [ред.]
Ряд Фур'є [ред.]
Ряди Фур'є для многочленів Бернуллі є також рядами Діріхле:
Цей розклад справедливий коли 0 ≤ x ≤ 1 для n ≥ 2 і у випадку 0 < x < 1 для n = 1.
Обертання [ред.]
Посилання [ред.]
Література [ред.]
- Milton Abramowitz and Irene A. Stegun, eds. Handbook of Mathematical Functions with Formulas, Graphs, and Mathematical Tables, (1972) Dover, New York.
- Apostol, Tom M. (1976), Introduction to analytic number theory, Undergraduate Texts in Mathematics, New York-Heidelberg: Springer-Verlag, ISBN 978-0-387-90163-3
- Hugh L. Montgomery; Robert C. Vaughan (2007). Multiplicative number theory I. Classical theory. Cambridge tracts in advanced mathematics. 97. Cambridge: Cambridge Univ. Press. pp. 495–519. ISBN 0-521-84903-9.

, где
—
— 

, где — 









.
.

.



