Мова міжнаціонального спілкування

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Мо́ва міжнаро́дного спілкува́ннямова-посередник, яка використовується народами багатонаціональної держави для взаємного спілкування, наприклад, українська мова як засіб спілкування в Україні.

Відрізняється від міжнародної мови тим що використовується принаймі у межах однієї держави.

Термінологія[ред.ред. код]

Мовою міжнародного спілкування, як правило, є мова поширена в межах певного регіону. В основному у світі статусом міжнародної користується мова англійська, — і також найпоширеніші мови землі: іспанська, французька, та частково — німецька.

В окремих регіонах Землі роль мови міжнародного спілкування на регіональному рівні відіграють французька, арабська, й іспанська. У Центральній Африці таку ж функцію прийняли мови хауса та суахілі.

Мова набуває статусу мови міжнародного спілкування, як правило, завдяки історичним передумовам. Так, мовою міжнародного спілкування стає мова:

Специфіка СРСР[ред.ред. код]

За існування СРСР мовою міжнаціонального спілкування була де-юре і де-факто російська мова. Комуністичний режим, діючи за принципом «зближення соціалістичних націй», насаджував російську мову у всіх неросійських республіках СРСР, припускаючи, що в недалекому майбутньому нова мова (читай: російська) повинна б замінити національні мови складових республік. Із розвалом СРСР та зі зменшенням впливу Росії на колишні підконтрольні території — становище російської мови як мови міжнародного спілкування занепадає.

Див. також[ред.ред. код]

Джерела[ред.ред. код]