Мова міжнаціонального спілкування
 |
Подивіться мова міжнаціонального спілкування у Вікісловнику, вільному словнику. |
Мо́ва міжнаро́дного спілкува́ння — мова-посередник, яка використовується народами багатонаціональної держави для взаємного спілкування, наприклад, українська мова як засіб спілкування в Україні.
Відрізняється від міжнародної мови тим що використовується принаймі у межах однієї держави.
Зміст |
Визначення терміну [ред.]
Мовою міжнародного спілкування, як правило, є мова поширена в межах певного регіону. В основному у світі статусом міжнародної користується мова англійська, — і також найпоширеніші мови землі: іспанська, французька, та частково — німецька.
В окремих регіонах Землі роль мови міжнародного спілкування на регіональному рівні відіграють французька, арабська, й іспанська. У Центральній Африці таку ж функцію прийняли мови хауса та суахілі.
Мова набуває статусу мови міжнародного спілкування, як правило, завдяки історичним передумовам. Так, мовою міжнародного спілкування стає мова:
- панівного етносу на певній території (так було з давньоруською мовою у Великому Князівстві Литовському, де найбільшим етносом був давньоруський);
- колонізатора (так було з російською, французькою, англійською, іспанською, арабською).
Специфіка СРСР [ред.]
За існування СРСР мовою міжнаціонального спілкування була де-юре і де-факто російська мова. Комуністичний режим, діючи за принципом «зближення соціалістичних націй», насаджував російську мову у всіх неросійських республіках СРСР, припускаючи, що в недалекому майбутньому нова мова (читай: російська) повинна б замінити національні мови складових республік. Із розвалом СРСР та зі зменшенням впливу Росії на колишні підконтрольні території — становище російської мови як мови міжнародного спілкування занепадає.
