Мовна політика

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Мовна політика — сукупність ідеологічних постулатів і практичних дій, спрямованих на регулювання мовних відносин у країні або на розвиток мовної системи у певному напрямі.

Значення[ред.ред. код]

Від мовної політики залежить мовна ситуація у багатомовному суспільстві — уряд може стимулювати розвиток багатомовності в державі, стримувати і звужувати функціонування мов недержавних націй, нерідко доводячи їх до повного вимирання, як це мало місце в Німеччині, СРСР, США.

Звуження функцій і відмирання мов спричиняється використанням нерідної мови в школах, вищих закладах освіти, масовим знищенням населення на завойованих територіях великих імперій, насильницьким виселенням корінних жителів із їхньої предковічної території та ін.

Мовна політика стосується і нормалізації літературної мови — вироблення та впровадження усних та писемних мовних норм (орфоепічних, орфографічних, у сфері слововживання), усталення термінології тощо.

МОВНІ ОБОВЯЗКИ ГРОМАДЯН УКРАЇНИ

Мовні обов’язки громадян України

=== І першим було слово, і слово було Бог, і слово було Богом. ===

1.      Мова – основа твоєї мудрості, життєдіяльності, твоя духовна, психологічна, фізична сила, засіб зв’язку в сім’ї й з усім українським народом, запорука існування і утвердження народу. Рідна мова – найважливіший навчальний предмет, через який здобуваєш сукупність знань про Всесвіт.

2.      Ставлення до рідної мови має бути таким, як до рідної матері: її люблять не за принади чи вигоди, а за те, що вона мати. Прищеплюй меншим ставлення до мови як до святині, найдорожчого скарбу.

3.      Володіння рідною мовою – не заслуга, а обов’язок не лише патріотів, а кожного громадянина України; «… кожне слово, сказане не українською мовою, є марнуванням капіталу українського народу…» (М.Драгоманов)

4.      Розмовляй рідною мовою – своєю і свого народу: найперше всюди, на всій території України; за межами України, скрізь, де її розуміють, з усіма, хто її розуміє. Не поступайся своїми мовними правами й обов’язками заради вигоди, привілеїв, лукавої похвали:  це зрада своєї мови і народу. Зрадити рідну мову – це зрадити Бога, зрадити націю і Україну, зрадити всіх своїх предків, в т.ч. маму і тата. Зрікаючись рідної мови, ви втрачаєте опору у вашому житті, стаєте слабким духовно й інтелектуально, бо зрікаєтеся всіх інтелектуальних здобутків роду, нації, і, асимілюючись, ви починаєте з нуля. Чужа мова – це чуже джерело, яке спотворює твій національний світ, і ти стаєш чужинцем для свого народу «…мовно винародовленого (що відрікся від рідної мови) уважай за духовно прокаженого»                         (І. Огієнко). Одна річ – знання чужих мов та володіння ними, інша – зрада рідної мови на користь чужої. А тому треба забезпечити трансформацію духовності і мови усіх їх пластів з одного покоління в наступне.

5.      Сім’я - первинна клітина нації. Щоб вона не омертвіла і не відпала від національного організму, її має живити культ рідної мови. Тому розмовляй у сім’ї лише мовою своєї нації. Не вмієш - учись. У твоїй хаті найперше мають бути українські книжки, журнали, газети, аудіо, відеопродукція. Хай звучить у твоїй хаті українське слово з теле- і радіоприймачів. І в цьому середовищі виховуй дітей. Дитина народжується із закладеними в мозку певними мовними структурами і мовленнєвим апаратом, через що дитині найлегше засвоїти рідну мову, мову батьків.

6.      Ніколи не зупиняйся у вивченні рідної мови. У народі кажуть: «Чужу мову можна вивчити за кілька місяців, свою ж, рідну, треба вчити ціле життя» (Вольтер).

7.      Допомагай кожному, хто хоче вивчити українську мову. І з одного боку треба створювати такі умови, щоб ця мова була потрібна всюди певним категоріям людей, а з другого боку допомагати їм вивчати мову і в першу чергу на курсах української мови.

8.      У змішаних шлюбах мають звучати обидві мови у літературному варіанті, але найперше мова держави, в якій живеш.

9.      Вивчай інші мови при потребі і можливостях. Знання чужих мов пробуджує бажання працювати для утвердження і розвитку рідної мови, сприяти тому, щоб рідна мова посіла гідне місце серед авторитетних мов світу. Українська мова – милозвучна, мелодійна, легка для співу (і це визнано авторитетними експертами), посприяла створенню величезної і чи не найбільшої кількості пісень і зокрема народних, має чи не найбільшу словникову картотеку, і тому на 2-ох конкурсах мов світу єдина серед 6000 мов входила в трійку мов-переможниць і належить до 50 найбільш розповсюджених мов світу.

10.  Їдучи в чужу країну, намагайся елементарно опанувати мову цієї країни і спілкуватися нею.

11.  В Україні, розмовляючи з іноземцями, які не розмовляють українською мовою, постарайся порозумітися з ними.

12.  З громадянами України спілкуйся тільки українською мовою як державною. Всі громадяни України повинні знати державну мову і це не складає труднощів, тим більше, що молодше покоління вивчає її в школі і 97-98% випускників 2013р. тестувалися з української мови. Старше ж покоління за десятки років проживання в Україні мало можливість і поза школою вивчити державну мову.

13.  «Мова перемагає своїх суперників тоді, коли її носії войовничіші, фананатичніші, заповзятливіші, непоступливіші що до мови» Мартін А. Підтримуй усі починання окремих осіб і громадськості, спрямовані на  захист і утвердження української мови. Захист рідної мови – найприродніший і найпростіший,найлегший і водночас найнеобхідніший спосіб національного самоутвердження і діяльності в ім’я народу. Захищаючи рідну мову, ти захищаєш свій народ, його гідність, його право на майбутнє. Щоб не існувати, а жити, треба перебувати в духовно-мовному просторі своєї нації, а тому його треба творити і усвідомити, що це крайня необхідність, щоб нація не зникла, усвідомити себе у загальнокомандній грі і творити структури захисту (спротиву руйнівним силам). Маєш нагоду бути борцем за рідну мову, свій народ – будь ним.

14.  Реагуй на ігнорування, зневагу, ґвалтування української мови як державної, особливо з боку держслужбовців. Вимагай її використання згідно з 10 статтею Конституції України і її тлумачення Конституційним Судом України. За обмеження прав людини, а тим більше нації на всебічний розвиток і функціонування української мови, винні несуть карну відповідальність за статтею 161 Кримінального Кодексу України .

15.  Оберігай рідну мову від суржика і деформації  за чужомовним зразком, особливо російської мови. Дотримуйся нормативів української мови, національних традицій.

16.  Якщо ти українець і живеш навіть поза межами України, не дай використати себе для денаціоналізації (зросійщення) свого народу, серед якого перебуваєш, а що більше для боротьби з його намаганням утвердитись на шляху самостійного розвитку.

17.  Нашому поколінню випало складне і відповідальне завдання – відродити українську мову, державність, націю. За нас цього ніхто не зробить. Це наш історичний священний обов’язок, виправдання нашого життя на цьому світі. Не перекладаймо цього тягаря на плечі нащадків, бо може бути запізно. Діймо. В ім’я нашого українського народу, в ім’я його майбуття, в ім’я найвищих ідеалів людства – свободи і справедливості.

18.  Люби Україну, дбай про неї і захищай її національні цінності та найперше – мову. Яким будеш ти, якими ми будемо разом як нація, така буде й Україна. І тоді, коли озброїмося мудрістю, силою духу і слова нашого Великого Пророка Т.Шевченка, втілиться в життя  українська національна ідея «В своїй хаті своя правда, і сила, і воля».

19.  Всі ці мовні обов’язки(вимоги) випливають із важкого становища української мови гнобленої окупантами протягом віків. Зараз при 80 % українців лише біля 15 % інформаційного простору українською мовою антиукраїнські елементи волають про «утиски російської мови». А тому треба захистити мову і довести відсоток інформаційного простору українською мовою як державною до 80. Для цього в усіх східних і південних областях України необхідно забезпечити відкриття україномовних шкіл на рівні відсотку українців. Це, разом із всіма нижчевказаними 18 пунктами, забезпечить елементарне культурно мовне відродження української нації і держави.

Українська світова спілка професійних учителів

Посилання[ред.ред. код]


Мови Це незавершена стаття про мову.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.