Мовна політика

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Мовна політика — сукупність ідеологічних постулатів і практичних дій, спрямованих на регулювання мовних відносин у країні або на розвиток мовної системи у певному напрямі.

Значення[ред.ред. код]

Від мовної політики залежить мовна ситуація у багатомовному суспільстві — уряд може стимулювати розвиток багатомовності в державі, стримувати і звужувати функціонування мов недержавних націй, нерідко доводячи їх до повного вимирання, як це мало місце в Німеччині, СРСР, США.

Звуження функцій і відмирання мов спричиняється використанням нерідної мови в школах, вищих закладах освіти, масовим знищенням населення на завойованих територіях великих імперій, насильницьким виселенням корінних жителів із їхньої предковічної території та ін.

Мовна політика стосується і нормалізації літературної мови — вироблення та впровадження усних та писемних мовних норм (орфоепічних, орфографічних, у сфері слововживання), усталення термінології тощо.

Пропонуємо "Мовні обов'язки громадян України", назву і частково текст використано з певною трансформацією, уточненнями, доповненнями, з книги "Мова і нація" авторів Ярослав Радевич - Винницький, Василь Іванишин (Обидва викладачі Дрогобицького педагогічного Університету). Львів "Апріорі" 2012 рік. Отримано на це дозвіл авторів книги.(повний варіант)[ред.ред. код]

«Споконвіку було Слово, а Слово в Бога було, і Бог було Слово»  (Євангеліє від Івана).

1.         Рідна українська мова – твоя мудрість, засіб здобуття знань, життєдіяльності, засіб зв’язку в сім’ї і з народом, засіб ідентичності(«французька ідентичність – французька мова»,Ніколя Саркозі, екс-президент Франції), найперша запорука існування, утвердження твого народу. Мова наша – голова, душа і серце наше. А як без них бути людиною?

Твоя рідна мова – це велична високорозвинута мова, мова – переможниця на конкурсах мов світу, належить до 50 найпоширеніших мов світу (їх біля 6800).

2.         Ставлення до рідної мови має бути таким – як до рідної матері.

3.         Тобі треба добре володіти рідною мовою і розмовляти нею скрізь і всюди, де її розуміють, з усіма, хто її розуміє: в сім’ї, в Україні, за її межами. В церквах України (УПЦМП) відправа, молитви повинні здійснювати українською мовою «… коли я молюся чужою мовою, то молиться дух мій, а мій розум без плоду! (14)». «Буду молитися… співатиму… духом й розумом» (15) тобто рідною мовою (Вірш 14 – І-е послання апостола Павла до коринтян).

4.         Не поступайся своїми мовними правами та обов’язками задля вигоди, привілеїв, лукавої похвали. Не зраджуй ніколи рідної мови, бо це зрада нації, України, своїх предків в т.ч. мами і тата. Така людина стає чужинцем, ворогом свого народу «духовно - прокаженим» (І. Огієнко), гідним лише презирства народу. «Де той рік, де той місяць, той проклятий тиждень і день, коли ми – українці, забули, що ми українці?» (В. Баранов).

5.         Дуже важливо забезпечити в кожній сім’ї  трансформацію мови, культури і духовності усіх їх пластів з покоління в покоління.

6.         Для вивчення мови як ушколі (середній, вищій), так і в сім’ї повинен бути культ (середовище) української мови: спілкування, українські книжки, преса, аудіо - відеопродукція та ін. Ніколи не зупиняйся у вивченні української мови. Допомагай кожному, хто хоче вивчити українську мову.

7.          Оберігай рідну мову від суржику і деформації за чужомовним зразком (особливо російської мови). Дотримуйся нормативів української мови, національних традицій. У змішаних шлюбах мають звучати обидві мови у літературному варіанті (уникаючи потворного суржику 2-ох мов) і відповідне середовище, але найперше мова держави, в якій живеш.

8.         Вивчай інші мови при потребі, власних можливостях. Але слід відрізнити ґрунтовне вивчення іноземних мов для професійної діяльності (вчителі, викладачі, дипломати, перекладачі…, - це відсотки в суспільстві), і всіх інших громадян для спілкування і загальної орієнтації в певному мовному середовищі (таких понад 90%). Тому видатні педагоги світу радять розпочати вивчення іноземних мов з 4-5 класів, після освоєння рідної мови; вивчення у спеціалізованих школах допускається у початкових класах. Знання чужих мов (особливо загальноприйнятних у міжнародних відносинах) пробуджує прагнення до утвердження, розвитку і сприяння тому, щоб рідна мова посіла гідне місце в світі.

Їдучи в чужу країну, намагайся опанувати мову цієї країни і спілкуватися нею.

9.         Захищай рідну мову, бо це найприродніший, найнеобхідніший спосіб самоідентифікації, самоутвердження, діяльності в ім’я народу, бо це захист духовно-мовного простору своєї нації. Реагуй на ігнорування, зневагу, гвалтування української мови (з боку внутрішніх і зовнішніх шовіністів-окупантів), тим більше як державної, яку повинні знати, нею розмовляти, поважати і захищати її всі громадяни України.Контролюй за тим, щоб українська мова виконувала всі 8 функцій, а як державна ще 5 функцій, у тому числі функції державного управління і  міжнаціонального спілкування (Переорієнтуватися представникам національних меншин. Не може мова (російська), яка стала зачіпкою всіх бід, і, найперше, окупації України, залишатися мовою міжнаціонального спілкування. І це розуміє весь цивілізований світ, тому підтримує Україну).Без знання і використання державної мови ти не формуєш духовності нації і не будуєш Української держави, ти стаєш, мимоволі, сателітом путінської Росії. Не дай використати себе для денаціоналізації, зросійщення свого народу, незважаючи на фальшиве, брехливе волання окупантів-шовіністів про «утиски російської мови» і тиск на українську владу щодо надання російській мові статусу другої державної чи особливого статусу… «За умов двомовності наступає мерзота спустошення», наступає падіння розумово-творчих моральних сил (О. Потебня) «На одній території дві мови існувати не можуть» (Л. Масенко, Ю. Стадниченко). Невидимий засіб відчуження від своєї нації, засіб поділу націїї на дві частини, засіб одурманення – «російська мова- це 25 кадр у духовності України» (І. Забіяка, доцент КНУ ім. Т. Шевченка). Ніде, ніколи ніяка інша мова не може використовуватись замість української як державної (10, 155, 156 статті Конституції України, тлумачення КС України). Не може службовець не володіти державною мовою.

Для всіх категорій громадян всюди в Україні всі публічні виступи – лише державною мовою або з перекладом на Українську мову.

Мова перемагає своїх суперників – мов тоді, коли її носії «… заповзятливіші, не поступливіші щодо своєї рідної мови» (А. Мартін).

10.     Будь борцем за рідну мову, національні цінності, свій народ.

Нашому поколінню випало складне відповідальне завдання відродити українську мову і на цій основі сформувати інформаційний простір українською мовою не менше 80% (зараз лише біля 15%) і на цій основі «забезпечити розвиток культури і патріотичної солідарності всіх громадян України (нова Конституція України) сформувати українську націю, утворити справжню українську державу, втілити в життя українську національну ідею(див. «Українська вікіпедія»), яку Т. Шевченко висловив так «В своїй хаті своя правда, і сила, і воля» Державотворчим процесам сприяє Революція гідності й те, яким є ти, і ми разом як нація, наскільки ми озброєні мудрістю, силою слова і духу нашого Великого Пророка Т. Шевченка.

 

Мовні обов'язки громадян України (скорочений варіант)[ред.ред. код]

«Споконвіку було Cлово, а Слово в Бога було, і Бог було слово»  (Євангеліє від Івана)

1.        Рідна українська мова – твоя мудрість, засіб здобуття знань, життєдіяльності, засіб зв’язку в сім’ї і з народом, засіб ідентичності, найперша запорука існування і утвердження твого народу.

Твоя рідна мова – це велична високорозвинута мова, мова – переможниця на конкурсах мов світу, належить до 50 найбільш розповсюджених мов світу (їх біля 6800).

2.        Ставлення до рідної мови має бути таким – як до рідної матері.

3.        Тобі треба добре володіти рідною мовою. Для вивчення мови як в школі (середній, вищій), так і в сім’ї повинен бути культ (середовище) української мови: спілкування, українські книжки, преса, аудіо-відеопродукція та ін. Ніколи не зупиняйся у вивченні української мови.

4.         Оберігай рідну мову від суржика і деформації за чужомовним зразком Дотримуйся нормативів української мови, і

5.        …Дуже важливо забезпечити в кожній сім’ї  трансформацію мови, культури і духовності, усіх їх пластів з покоління покоління

6.        Розмовляй рідною мовою скрізь і всюди, де її розуміють, з усіма хто її розуміє: в сім’ї, в Україні, за її межами. В церквах України (УПЦМП) відправа, молитви повинні здійснювати українською мовою (Вірш 14 – І-е послання апостола Павла до коринтян).

7.        Захищай рідну мову, реагуй на ігнорування, зневагу, гвалтування української мови (з боку внутрішніх і зовнішніх шовіністів-окупантів),тим більше як державної, яку повинні знати, поважати і захищати всі громадяни України. Контролюй за тим, щоб українська мова виконувала всі 8 функцій, а як державна ще 5 функцій, у тому числі державного управління та міжнаціонального спілкування. Ніде ніколиніяка інша мова не може використовуватись замість української, як державна (10, 155, 156 статті Конституції України, тлумачення КС України)

8.        Не поступайся своїми мовними правами і обов’язками задля вигоди, привілеїв, лукавої похвали. Не зраджуй ніколи рідної мови, бо це зрада нації, України, своїх предків, в т.ч. мами і тата. Така людина стає чужинцем, ворогом свого народу «духовно - прокаженим» (І. Огієнко),

9.        Вивчай інші мови при потребі і власних можливостях. Видатні педагоги світу радять розпочати вивчення іноземних мов з 4-5 класів, після освоєння рідної мови, але не раніше, ніж з першого класу; вивчення в спеціалізованих школах допускається в початкових класах. Знання чужих мов пробуджує прагнення до утвердження, розвитку і сприяння тому, щоб рідна мова посіла гідне місце в світі.

10.    Нашому поколінню випало складне і відповідальне завдання відродити українську мову і на цій основі сформувати інформаційний простір українською мовою не менше 80% (зараз лише 15%), сформувати українську націю, утворити справжню українську державу, втілити в життя українську національну ідею (див. «Українська вікіпедія»), яку Т. Шевченко висловив так «В своїй хаті своя правда, і сила, і воля» Державотворчим процесам сприяє революція гідності і те, яким є ти, і ми разом як нація, наскільки ми озброєні мудрістю, силою слова і духу нашого Великого Пророка Т. Шевченка.

Звинувачую російськомовних![ред.ред. код]

Пані й Панове російськомовні,

     прочитавши цей заголовок, не поспішайте ображатися. Не треба нервувати, а
     спокійно поміркуймо. Поміркуймо з позиції українських національних
     інтересів, тобто в інтересах нашої рідної Батьківщини, в інтересах всіх
     патріотів України.

Щороку восени починаючи викладати мій курс у новій групі дуже дорослих студентів, уже на першій ввідній лекції чую, як хтось в аудиторії запитує тоном претензії і невдоволення: “А нєльзя лі по-русскі?”

Відповідаю миттєво: “Льзя!

     Обов’язково льзя — у Росії!”

І тут-таки додаю питання:

     “Чи уявляєте собі, щоб у подібній ситуації в Росії, хтось запитав у

викладача на першій лекції: А чи не можна по-українськи?” Можна

     собі уявити, яким був би наслідок такого запитання”. 

У кожному разі, автор запитання мусив би давати  відповіді на багато запитань ФСБ з приводу його українськомовності і тих інтересів, потреб та

     переконань, що стоять за ним. 

Бо питання мовності (повсякденного

     використання конкретної мови) стосується не стільки філології, скільки
     відповідних інтересів, потреб і переконань даної особи, а
     передусім — її ментальності, тобто способу мислення.

Адже мова — це акустичне відображення глибинних процесів у мозку людини. Процесів, що визначають існування і функціонування кожної особи, суспільства, світу.

Ментальність — це велике багатство, яке подарував людям Творець. Ментальність кожної Нації формує і динамічно розвиває її культуру, зокрема національну літературу, живопис, архітектуру тощо.

Ментальність китайців є невід’ємною від мови ієрогліфів. За кожним з ієрогліфів стоїть певна

     думка і уява, що має своє місце в асоціативному ряду, а водночас, є національним

елементом світоглядних можливостей конкретного мешканця Пекіну чи

     Шанхаю.

Щоб досконало освоїти йогу або індуські танці, не вистачить добре знати відповідні вправи і рухи та щоденно тренувати тіло. Бо передусім треба мати в голові відповідні національні елементи світоглядних можливостей, що змалечку закладаються

     батьками у голову маленького мешканця Нью Делі чи  Наґпура.

Всесвітньо відомим і шанованим елементом японської культури, зокрема образотворчого мистецтва є каліграфія, освоїти яку можна лише навчившись відповідно мислити,

     тобто виховати з дитинства японську ментальність, а отже освоїти
     суто японські елементи світоглядних можливостей.

До речі, шановні Пані й Панове російськомовні, як ви перекладаєте на російську словосполучення  образотворче мистецтво? Перекладіть, порівняйте і знайдіть різниці. Як бачите,

     різниці між зазначеним українським поняттям і російським ізобразітєльним
     іскусством кардинальні, принципові й несиметричні. 

Уже у першому слові в російському варіанті йдеться про ізображеніє (відображення із-образа,

     копіювання образу, що серед іншого може викликати асоціацію з дзеркалом),
     тоді як в українському на першому місці ми бачимо творчість і саме
     на творчості, тобто на творчому сприйнятті образу (а не на ізображенії

образа) формується український ментальний елемент.

А візьміть друге слово — російське іскусство і українське мистецтво. Можна

     порівняти, але не має сенсу, бо по суті це дуже різні поняття. За
     російським словом іскусство стоїть відповідний ряд: іскусствєнний

(штучний, неприродний), іскушать (спокушувати, тобто соблазнять, а отже й обманювати).

За українським словом мистецтво (досконале вміння у конкретній справі) стоять відповідно: мистець (митець, майстер), майстерний (тобто виконаний на високому рівні), містеріум (таємниця).

Російська ментальність упродовж багатьох століть базується на праві сильного і підтверджується постійним прагненням росіян збагачуватися за рахунок інших народів, зокрема шляхом загарбання територій. Їх ідеологія — імперіалізм.

А тому в російській ментальності немає місця для шанобливого ставлення до людської гідності й взагалі до життя людини. Там панують так звані “государствєнниє

     інтєрєси”, важливіші за право людей на життя.

Саме в “государствєнних

     інтєрєсах” у вересні 1999 року було підірвано
     багатоквартирний житловий будинок у Волгодонську, щоб звинуватити
     чеченців і розпочати другу чеченську війну. 

У цих самих інтересах було підготовлено теракт з метою збити російський пасажирський літак над Донбасом у липні 2014 року, щоб використати як привід для широкомасштабного вторгнення російських загарбників на Україну.

З цією самою метою російська артилерія упродовж трьох місяців щодня провокаційно обстрілює нашу територію з важких гармат та “градів”. 

Російський спосіб мислення, тобто ментальність яка допускає необмежену жорстокість (безпрєдєл),

     несе величезну загрозу не лише громадянам України, а й всьому світові.
     Невід’ємним елементом такого мислення є російська мова.

А кожна мова, як відомо, це ключовий, найпереконливіший і найдосконаліший засіб ідентифікації

     людини у світовій, вітчизняній і місцевій спільноті, важливий елемент
     суверенності особи, Нації, країни і головний чинник її культури. 

Отож за російською мовою, яка переповнена бруднослів’ям, ми  ідентифікуємо людину і визначаємо, чого нам слід від цієї людини очікувати. Особливо після всього того, що Росія накоїла в Україні упродовж історії, а надто в нинішніх реаліях російсько-української війни.

До речі, нинішній улюблений лідер росіян також вважає, що  мова це ключовий, найпереконливіший і найдосконаліший засіб ідентифікації людини. Власне з його

     подачі Держдума Росії ухвалила рішення про захист російськомовних осіб за
     кордоном, зокрема й з застосуванням військової сили.

Причому, спочатку йшлося про так званих соотєчєствєнніков за рубежем, а потім (коли зрозуміли, що

     росіяни народжені в Україні ніяк не можуть бути співвітчизниками росіян
     народжених в Росії) кремлівські верховоди (а за ними й вся російська
     пропаганда) почали вживати визначення русскоязичниє.

Отже, згідно з офіційною позицією і законодавством Росії, російськомовні громадяни України потребують захисту з боку російського війська. Що й відбувається нині з того моменту, коли кілька десятків російськомовних провокаторів вийшли на вулиці українських міст з гаслами “Крим — Расія!”, “Донбасс —

     Расія!” тощо...  

Факт неприємний, але факт — саме російськомовні громадяни України дали імперській  команді Путіна привід для агресії.

Тому постає логічне запитання: Яку (чию?!) ментальність виховують російськомовні громадяни України, коли закладають у свідомість своїх дітей російські елементи

     світоглядних можливостей, зокрема — російську мову? 

І хоча діти не все і не одразу усвідомлюють, проте дуже скоро між ними назріває розподіл на “ми” і “вони”. Як правило, цей розподіл не носить антагоністичного

     характеру, бо спрацьовує конвергенція. 

Але час іде і невидима стіна недовіри і прихованої антипатії стає чимдалі міцнішою. Особливо, коли не лише російськомовні вчителі в Україні, а й гастролери-хитруни з Москви активно цю стіну будують.

Наприклад, коли у київській російськомовній школі, що на Повітрофлотському проспекті, початок нового навчального року традиційно відкриває Посол Росії в Україні чи інший високопоставлений російськомовний діяч ворожої держави.

Або коли на столичному книжковому ринку школярам пропонують зошити з  біографіями і заохочуючим описом діяльності комуністичних лідерів (В. Леніна, Й. Сталіна, Ф. Кастро, Мао Цзе Дуна…). Виробник цієї продукції — дніпропетровська компанія "Полісвіт", яка виконувала замовлення московської торгової компанії "Альт". Між іншим, в зошитах зазначено: "Ми раді, що ви поділяєте наші ідеали". Все

     вірно — багато хто поділяє такі ідеали, отож і купує.

У мене немає переконливої статистики, але на підставі мого шкільного, студентського і подальшого досвіду стверджую, що українськомовні дівчата, як правило, не виходили заміж за російськомовних хлопців. Одним із типових жартів на вечірках у технікумі було шевченкове:

“Кохайтеся чорнобриві,

  Та не з москалями,

  Бо москалі — чужі люде,

  Роблять лихо з вами.”

Тоді воно сприймалося у контексті розмаїтого студентського гумору, але у підтексті розумілося як таке, що має підстави.

Нині, в умовах реальної загрози для кожного з нас, вимоги до майбутнього подружжя об’єктивно висуваються жорсткіші — вже не достатньо бути співвітчизниками, бо ще краще бути одноплемінниками. Адже потім з’являються діти і проблеми виховання...

Нинішній ефір вже переповнений піклуванням про втікачів з півдня і сходу України. Майже постійно повторюються мантри: “Україна — хвиля єдності!”, “Збережемо Україну!”,

     “Україна — велика країна!”, “Любіть Україну!” Тисячі волонтерів і
     десятки тисяч чиновників терміново вирішують проблеми  житла,
     працевлаштування, оформлення документів втікачів, влаштування їх дітей
     тощо. 

І все це — з позицій забезпечення їх прав, а не обов’язків. Адже першочерговим обов’язком кожного громадянина України незалежно від національності — є досконале знання, використання і навчання своїх дітей української мови.

Бо саме мова і тільки мова є практичним і найпотужнішим засобом єднання не лише одноплемінників і всіх  патріотів суспільства, а всіх без винятку громадян країни, яка насправді хоче бути єдиною, неподільною і великою. 

Тому в новій Конституції Української Республіки (“Слово Просвіти”, ч.19, 15-21 травня 2014 р.)

     запропоновано однозначно:

Українська державна Нація — це патріотичні громадяни всіх національностей. Тому фактом свого існування й повсякденної діяльності громадяни Української Республіки повинні постійно утверджувати свою Батьківщину-Україну незалежною, суверенною, унітарною, демократичною, соціальною, правовою державою.

...Основою культури та патріотичної солідарності всіх громадян Української Республіки є мова

     Титульної Нації – українська мова, що є державною мовою і мовою міжнаціонального
     спілкування на всій території України”.

Бо питання мови, зокрема українськомовності — це цілий комплекс інтересів, потреб та переконань, що

     стоять за ним. 

Отож, шановні Пані й Панове російськомовні! Пора вже вам припинити гратися у російське “мєжду

     здєсь” і визначитися для якої Вітчизни ви є співвітчизниками. Бо піти
     в Росію разом зі шматком української території вам все одно не вдасться!

Отож починайте вчитися жити в Україні по-українськи.

Євген ҐОЛИБАРД

Див. також[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]


Мови Це незавершена стаття про мову.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.