Мовна політика

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Від мовної політики залежить мовна ситуація у багатомовному суспільстві — уряд може стимулювати розвиток багатомовності в державі, стримувати і звужувати функціонування мов недержавних націй, нерідко доводячи їх до повного вимирання, як це мало місце в Німеччині, СРСР, США.

Звуження функцій і відмирання мов спричиняється використанням нерідної мови в школах, вищих закладах освіти, масовим знищенням населення на завойованих територіях великих імперій, насильницьким виселенням корінних жителів із їхньої предковічної території та ін.

Мовна політика стосується і нормалізації літературної мови — вироблення та впровадження усних та писемних мовних норм (орфоепічних, орфографічних, у сфері слововживання), усталення термінології тощо.

Повноцінною, незалежною, соборною українською державою станемо тоді, коли українська мова, як державна, і на її основі культура об'єднає, консолідує, весь український народ. Що більш україномовно насиченішим постане український державний простір, то сильнішим буде його вплив на кожну особистість, колектив, народ, то міцнішою буде Україна в своїй цілісності, соборності, неподільності і дозволить зберегти державу, утримати її від потрясінь типу сучасного мілітарного двобою і не дасть можливість заходити "русскому миру" в Україну, зникне головна зачіпка Путіна за російськомовних громадян.

МОВНІ ОБОВ’ЯЗКИ ГРОМАДЯН УКРАЇНИ.          

«Споконвіку було Слово, а Слово в Бога було, і Бог було Слово»  (Євангеліє від Івана)

1.      Рідна українська мова – твоя мудрість, засіб здобуття знань, життєдіяльності, засіб зв’язку в сім’ї і з народом, засіб ідентичності («французька ідентичність – французька мова» Ніколя Саркозі – екс - президент Франції ), найперша запорука існування і утвердження твого народу.

Твоя рідна мова – голова , душа і серце наше ; це велична високорозвинута мова, мова – переможниця на конкурсах мов світу, належить до 50 найбільш розповсюджених мов світу (їх біля 6800).

2.      Ставлення до рідної мови має бути таким – як до рідної матері.

3.      Тобі треба добре володіти рідною мовою. Для вивчення мови як у школі , так і в сім’ї повинен бути культ (середовище) української мови: спілкування , українські книжки, преса, аудіо-відео продукція та інше. Ніколи не зупиняйся у вивчені української мови. Допомагай кожному хто хоче вивчити українську мову.

4.      Оберігай рідну мову від суржика і деформації за чужомовним зразком (особливо російської мови). Дотримуйся нормативів української мови, національних традицій. У змішаних шлюбах мають звучати обидві мови у літературному варіанті (уникаючи потворного суржика 2-ох мов) і відповідне середовище, але найперше мова держави, в якій живеш. Ніде, ніколи мова нац. меншин не може використовуватись замість державної.

5.      Дуже важливо забезпечити в кожній сім’ї  трансформацію мови, культури і духовності, усіх їх пластів з покоління в покоління.

6.      Розмовляй нею скрізь і всюди, де її розуміють, з усіма хто її розуміє: в сім’ї, в Україні, за її межами. В церквах України (УПЦМП) відправа, молитви повинні здійснювати українською мовою «… коли я молюся чужою мовою, то молиться мій дух, а мій розум без плоду (14)». «Буду молитися і співати… духом і розумом» (15) тобто рідною мовою (Вірш 14 – І-е послання апостола Павла до коринтян).

7.      Захищай рідну мову, бо це найприродніший і найнеобхідніший спосіб самоідентифікації, самоутвердження і діяльності в ім’я народу, бо це захист духовно-мовного простору своєї нації. Реагуй на ігнорування, зневагу, гвалтування української мови (з боку внутрішніх і зовнішніх шовіністів-окупантів),тим більше як державної, яку повинні знати, поважати і захищати всі громадяни України. Контролюй за тим, щоб українська мова виконувала всі 8 функцій, а як державна ще 5 функцій , у тому числі функції державного управління і міжнаціонального спілкування. Без знання і використання державної мови ти не став за духом українцем ,у тебе відсутній зв’язок з українською нацією,яка є носієм української мови і культури, атому ти не долучаєшся до формування духовності української нації і до будівництва справжньої української держави. Не дай використати себе для денаціоналізації, зросійщення свого народу, незважаючи на фальшиве, брехливе волання окупантів-шовіністів про «утиски російської мови» і тиск на українську владу про надання російській мові статусу другої державної чи особливого статусу… «На одній території дві мови існувати не можуть» (Л. Масенко, Ю. Стадниченко).А тому треба діяти через бойкот російськості в усьому, в тому числі щодо російської мови,як мови агресора, окупанта, ворога—це наш патріотичний обов’язок.Виходячи з цього відсоток україномовних шкіл на сході та півдні україни повинен відповідати хоч би відсотку українців в областях. Ніяка інша мова не може використовуватись замість української, як державна (10, 155, 156 статті Конституції України, тлумачення КС України). Не можеш бути службовцем, якщо не володієш і не використовуєш державної мови.

Мова перемагає своїх суперників – мов тоді, коли її носії «… заповзятливіші, не поступливіші щодо своєї рідної мови» (А. Мартін)

8.      Не поступайся своїми мовними правами і обов’язками задля вигоди, привілеїв, лукавої похвали. Не зраджуй ніколи рідної мови, бо це зрада нації, України, своїх предків, в т.ч. мами і тата. Така людина стає чужинцем, ворогом свого народу «духовно - прокаженим» (І. Огієнко), гідним лише презирства народу. «… де той проклятий місяць і день, коли ми забули, що ми Українці» (В. Баранов).

9.      Вивчай інші мови при потребі і власних можливостях. Але слід відрізнити ґрунтовне вивчення іноземних мов для професійної діяльності (вчителі, викладачі, дипломати, перекладачі…)(це відсотки в суспільстві) і всіх інших громадян для спілкування і загальної орієнтації в певному мовному середовищі (таких понад 90%). А тому видатні педагоги світу радять розпочати вивчення іноземних мов з 4-5 класів, після освоєння рідної мови; вивчення в спеціалізованих школах допускається в початкових класах. Знання чужих мов (особливо загальноприйнятних в міжнародних відносинах) пробуджує прагнення до утвердження, розвитку і сприяння тому, щоб рідна мова посіла гідне місце в світі.

Їдучи в чужу країну, намагайся опанувати мову цієї країни і спілкуватися нею.

10. Будь борцем за рідну мову, національні цінності, свій народ.Нашому поколінню випало складне і відповідальне завдання відродити українську мову і на цій основі сформувати інформаційний простір українською мовою не менше 80% (зараз лише 15%), сформувати українську націю, утворити справжню українську державу, втілити в життя українську національну ідею (див. «Українська вікіпедія»), яку Т. Шевченко висловив так «В своїй хаті своя правда, і сила, і воля». Державотворчим процесам сприяє революція гідності і те, яким є ти, і ми разом як нація, наскільки ми озброєні мудрістю ,силою слова і духу нашого Вкликого Пророка Т. Шевченка.

Мовна політика — сукупність ідеологічних постулатів і практичних дій, спрямованих на регулювання мовних відносин у країні або на розвиток мовної системи у певному напрямі.

Значення[ред.ред. код]

МОВНІ ОБОВ’ЯЗКИ ГРОМАДЯН УКРАЇНИ.          

«Споконвіку було Слово, а Слово в Бага було, і Бог було Слово»  (Євангеліє від Івана)

1.                                         МОВНІ ОБОВ’ЯЗКИ ГРОМАДЯН УКРАЇНИ1.  

«Споконвіку було Слово, а Слово в Бога було, і Бог було Слово»  (Євангеліє від Івана)

1.        Рідна українська мова – твоя мудрість, засіб здобуття знань, життєдіяльності, засіб зв’язку в сім’ї і з народом, засіб ідентичності найперша запорука існування і утвердження твого народу.

Твоя рідна мова – голова , душа і серце наше ; це велична високорозвинута мова, мова – переможниця на конкурсах мов світу, належить до 50 найбільш розповсюджених мов світу (їх біля 6800).

2.        'Ставлення до рідної мови має бути таким – як до рідної матері.

3.        Тобі треба добре володіти рідною мовою. Для вивчення мови як у школі , так і в сім’ї повинен бути культ (середовище) української мови: спілкування , українські книжки, преса, аудіо-відео продукція та інше. Ніколи не зупиняйся у вивчені української мови.

4.         Оберігай рідну мову від суржика і деформації за чужомовним зразком (особливо російської мови). Дотримуйся нормативів української мови, національних традицій. У змішаних шлюбах мають звучати обидві мови у літературному варіанті (уникаючи потворного суржика 2-ох мов) і відповідне середовище, але найперше мова держави, в якій живеш. Ніде, ніколи мова нац. меншин не може використовуватись замість державної.

5.        Дуже важливо забезпечити в кожній сім’ї  трансформацію мови, культури і духовності, усіх їх пластів з покоління в покоління.

6.         Розмовляй нею скрізь і всюди, де її розуміють, з усіма хто її розуміє: в сім’ї, в Україні, за її межами. В церквах України (УПЦМП) відправа, молитви повинні здійснювати українською мовою (Вірш 14 – І-е послання апостола Павла до коринтян).

7.        'Захищай рідну мову, бо це захист духовно-мовного простору своєї нації. Реагуй на ігнорування, зневагу, гвалтування української мови ,тим більше як державної, яку повинні знати, поважати і захищати всі громадяни України. Контролюй за тим, щоб українська мова виконувала всі 8 функцій, а як державна ще 5 функцій , у тому числі функції державного управління і міжнаціонального спілкування. Без знання і використання державної мови ти не став за духом українцем. Не дай використати себе для денаціоналізації, зросійщення свого народу. Ніяка інша мова не може використовуватись замість української, як державна (10, 155, 156 статті Конституції України, тлумачення КС України). Не можеш бути службовцем, якщо не володієш і не використовуєш державної мови.

8.        Не поступайся своїми мовними правами і обов’язками задля вигоди, привілеїв, лукавої похвали. Не зраджуй ніколи рідної мови, бо це зрада нації, України, своїх предків, в т.ч. мами і тата. Така людина стає чужинцем, ворогом свого народу «духовно - прокаженим» (І. Огієнко).

9.        'Вивчай інші мови при потребі і власних можливостях. Видатні педагоги світу радять розпочати вивчення іноземних мов з 4-5 класів, після освоєння рідної мови; вивчення в спеціалізованих школах допускається в початкових класах. Знання чужих мов  пробуджує прагнення до утвердження, розвитку і сприяння тому, щоб рідна мова посіла гідне місце в світі.

Їдучи в чужу країну, намагайся опанувати мову цієї країни і спілкуватися нею.

10 Будь борцем за рідну мову, національні цінності, свій народ.Нашому поколінню випало складне і відповідальне завдання відродити українську мову і на цій основі сформувати інформаційний простір українською мовою не менше 80% (зараз лише 15%), сформувати українську націю, утворити справжню українську державу, втілити в життя українську національну ідею (див. «Українська вікіпедія»), яку Т. Шевченко висловив так «В своїй хаті своя правда, і сила, і воля». Державотворчим процесам сприяє революція гідності і те, яким є ти, і ми разом як нація, наскільки ми озброєні мудрістю ,силою слова і духу нашого Великого Пророка Т. Шевченка.

''''

Цей другий варіант тексту Мовних обов'язків порівняно з першим скорочено як за кількістю пунктів, так і за обсягом тексту, але с поглибленням змісту, зв'язано з сучасними подіями в Україні. Може бути використаний для ширшого кола користувачів інтернету.

'P.S. ФУНКЦІЇ УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ:'

                                                     МОВИ НАЦІЇ                                                                                 

1. Засіб мислення.

2. Кодування через знаково-звукову систему.

3. Засіб збагачення і взаємозбагачення.

4. Засіб збереження національної  ідентичності,єдності і оберегу народу.

5. Засіб  світоглядно-пізнавальний.

6. Засіб адаптивно-регуляторний.

7. Засіб зберігання і передачі інформації.

8. Засіб енергетичного духу народу.

     ДЕРЖАВНОЇ МОВИ'

1. Формування і забезпечення інформаційного простору.

2. Єдиний еквівалент для мов всіх нац-меншин і мов світу.

3. Міжнаціального спілкування.

4. Національного об’єднання в політичну націю.

5. Державного управління на всіх рівнях влади.

6. Засіб формування знань з усіх мов світу.

P.S. "Мовні обов'язки громадян України" - це можливості знання спільної для всіх громадян мовної політики, що дає можливість реально і масово втілити в життя 10 ст. Конституції України і це засіб масового контролю народу України за всіма ділянками, структурами в т. ч. владними, за всіма засобами масової інформації і за освітою, церквою (особливо УПЦМП), за випуском і торгівлею книжковою продукцією, за всіма сферами обслуговування.

Для організаторів національно-патріотичного виховання населення України

= Основне спрямування українського суспільства до якісно нових рівнів української держави і нації. =

= Взаємовідносини двох мов (української і російської) і їх носіїв. = Оскільки в даний час Україна стала полігоном для вирішення не лише українських, але й світових проблем, то влада не може приймати половинчастих рішень і особливо з гуманітарних українських проблем, українських національних цінностей.

Отже, російській мові і її носіям ніщо не загрожує і не загрожувало, бо в Росії вона єдина панівна, а українська мова  і культура в Росії придушені остаточно – ні одної української школи, ні однієї церкви, ліквідована діяльність всіх культурно-освітніх товариств незважаючи на те, що носіїв української мови в Росії не менше ніж носіїв російської мови в Україні. Понад 300 років російська мова і її агресивні шовіністичні носії (їх менше 1%) в Україні панували і панують. Якщо в Росії на українську мову і культуру не виділяється ні одного рубля, то в Україні лише на російські школи щорічно виділяється більше 3 млрд. грн. Якщо в Україні понад 70% українців-громадян підтримують єдину державну мову – українську, то другу державну мову (російську) – лише біля 15% (агресивних 0,1%) всупереч 10 Ст. Конституції України і її тлумачення Конституційним Cудом. Якщо україномовні є фактично двомовні, бо вільно володіють як українською, так і російською, то російськомовні як правило українською не тільки не володіють, а ще й агресивно налаштовані проти державної мови – української (їх налаштовують оті соті долі % російських шовіністів, які нищили і готові далі нищити україномовних носіїв, й українську державу). Так діяли і діють шовіно- фашисти, прикриваючись титулами  антифашистів, і це при тому що в 1932р. навіть на Донбасі більше 80% шкіл були українськими і менше 20% змішаними російсько – українськими (тепер відсотки навпаки). «Советский» голодомор, індустріалізація, штучне перемішування населення, насильницьке переведення українських шкіл в російські, сталінсько-більшовицька україножерська зомбувальна політика спотворила до невпізнання колишній козацький український Донбас, а за 23 роки Незалежності недолуга українська влада дала можливість місцевій комуністично-шовіністичній «еліті» законсервувати пострадянський, постросійський, постколоніальний синдром (духовно-психічну хворобу) не лише на Донбасі, але й на всій території України і особливо на Сході і Півдні України (більш зросійщеним).

Для російської мови «така небезпека настала», що при сумнівних 15-17% росіян в Україні інформаційний простір російською мовою складає біля 80%, а при майже 80% українців україномовний простір лише біля 15%. Отже, чому муляє російських шовіністів – отих 15% українською мовного інформаційного простору? Бо є зловісне прагнення задушити українську мову і її носіїв остаточно.

Та маємо твердо сказати «ні». Цей процес нищення українства треба зупинити з допомогою пробудження українців і захисту української мови кожним українцем, використанням української мови скрізь і завжди. А владі потрібно скасувати закон К-К, меморандум про особливий статус російської мови (адже закон К-К і меморандум про статус російської мови – нелегітимні, бо суперечать 10, 155, 156 статтям Конституції України, читай статті), прийняти сучасний закон про українську мову, як державну, скласти і виконувати Державну програму розвитку і функціонування української мови і керувати виконанням цієї програми спеціально створеному державному органу і звичайно створити громадську раду на державному, обласних, районних рівнях.

Необхідно усвідомити більше 6-и мільйонам російськомовних українців себе українцями, повернутися до рідної української мови і тоді у путінської влади буде менше шансів для захисту російськомовних шляхом введення на терени України терористів, а фактично російської армії і використання нацистських методів для духовного і фізичного нищення громадян України. Доречно нагадати всім російськомовним, в т.ч росіянам, що ніхто від вас рос. мови не відбирає, але своїми воланнями про «утиски російської мови» не провокуйте Путіна на окупацію України. Адже зараз навіть сотні тисяч росіян в Росії сприйняли українські національні цінності, символи, гасла революції гідності навіть заговорили по-українськи. Заговоривши по українськи, російськомовні громадяни України прилучаться до духовної розбудови нації, держави в Україні (чужою мовою не збудуємо української держави, національної культури, бо відсутній зв'язок з українською нацією).

Всім національним меншинам і в т.ч. російській ніхто не забороняє їхніх мов і культур, але вони не мають права чисто по-людськи нехтувати, чи тим більше зневажати українську мову як державну, інші українські національні цінності, хоч століттями в Україні заборонялись і зневажались українські національні цінності і найперше українська мова. Українська мова, як державна має стати мовою всіх сфер і рівнів державного управління, офіційної суспільної і громадської діяльності, міжнаціонального спілкування, мовою акумуляції всіх світових знань; мова чужої і тим більше ворожої для України держави цих функцій виконувати не може і не має на це ніякого права. Бо «Російська мова – це 25 кадр у духовності України» ( І. Забіяка, кандидат історичних наук, доцент КНУ ім. Т. Шевченка, член НСЖУ). І взагалі ніяка інша мова не може замінити і використовуватися замість української мови як державної. Пропонуємо урядовцям всіх рівнів, журналістам, ЗМІ, на телебаченні, радіо, в прессі сприяти максимальному використанню української мови, бо поки що – йде процес дальшого тлумлення і гноблення української мови а, отже, більш толерантних українців задля так званого «зшивання» України; а шовіністи, комуністи потирають долоні від задоволення, вони такого одурманення українців, такого процесу дальшої, несилової русифікації аж до особливого статусу російській мові, до заставки на каналах телебачення «Єдиная страна?» (соті долі 1% - «не понімают» «Єдина країна»), вони такого не очікували від демократів і Революції гідності.

Не дати можливості радіти ні комуністам, ні ПР. Треба Зупинити їхню україножерську політику. Хоч власне на сході і півдні України колишні виборці ПР і комуністів зовсім не сприймають і вважають по-справжньому, що вони є причиною всіх бід України.

Поки що пасивно поводиться більшість свідомої частини українства, піддавшись на заклик «не на часі», але ця пасивність до пори до часу. Є й інша частина українства яка не пішла на цю вудочку і з одного боку готується до захисту українських національних цінностей, з другого боку – вже діє.

Ми поки що не бачимо, щоб влада була духовно готова до того, щоб з розумінням поставитися і готуватися до захисту українських національних цінностей і це видно в багатьох аспектах, в т. ч, в питаннях змін до конституції і по тому, що влада не збирається діяти як переможниця, а швидше як переможена і готова задовільнити претензії проросійської шовіністичної чужої частини суспільства. Рядові справжні громадяни України (російськомовні) не пред’являють  претензії щодо мови. Їх пред’являють лише чужинці, політикани, і їх лише долі %. І це з одного боку біда українства, а з другого боку добре, що їх так мало. А свідома частина українства повинна покладатися на свої сили, гуртуватися і повести за собою  українське суспільство і владу на захист і збереження духовної (гуманітарної) України.  Бо інформаційний простір українською мовою з 15% пішов на зниження, а це критичне падіння за всі 23 роки «існування України» (це нижче рівня періоду Януковича, незважаючи на тодішній величезний опір українців). Процес може стати незворотнім і навіть із втратою української держави (духовної основи), бо наступ російськомовних шовіністів-нацистів на українську мову посилився і продовжується активно з потурання верхніх ешелонів влади і навіть з таким добором неукраїнських кадрів, який здійснювався всі 23 роки «існування України» і з відповідним обґрунтуванням «не на часі». Але те «не на часі» тягнеться вже понад 300 років з безперервним нищенням української мови, а зараз цей процес йде особливо інтенсивно через ЗМІ і в побуті. Бо з одного боку знято повністю захист української мови, за прийняття закону про українську мову забули, закон К-К збережений ( хоч згідно з конституції України він не легітимний). Це «не на часі»  дало можливість та ще й вступити в найактивнішу фазу по всій Україні із дійовим захистом російської мови і нищенням української мови – з одного боку російським шовіністам – ґвалтівникам – вбивцям українців, а з другого боку деяким російськомовним «українським націоналістам». Бо ж вони з цим хитрим статусом поки що не збираються ні вивчати, ні використовувати українську мову. Російськомовний патріот половинчастий. Повноцінний патріотизм повинен опиратися на українські національні цінності і передбачає оволодіння державною мовою, яка є разом з територією опорою держави, нації, а отже і твоєю опорою. Отже, тільки повноцінний патріотизм є найперше духовним, з українським мисленням, на основі української мови, що дає можливість спільно творити єдину духовну українську націю(дві мови націю роз’єднують). Звичайно ж, крім того, ще є  байдужі, зазомбовані, лякливі хохли – пристосуванці, які пливуть за російською течією і нездатні до найменшого опору, захисту українських національних цінностей в т, ч, мови. Звичайно, діє і потужно путінський чинник інформаційного, матеріального, військового захисту російськомовних. Президентові, владі необхідно зупинити витіснення української мови і забезпечити нормальне духовне функціонування титульної нації. Якщо сучасна влада не буде показувати приклад мовної поведінки і не буде  її пропагувати, не вирішить раз і назавжди мовне питання в Україні на користь української мови (не менше 80% інформаційного простору), то продовжуватимуться конфлікти на цій основі і державність України буде під загрозою, як і зараз. 25 кадр – працює.

А Леся Українка стверджувала, що українська «нація повинна боронити свою мову більше, ніж свою територію». Тому ще треба нагадати, що «Чужою мовою розмовляє або гість, або найманець, або окупант, який нав’язує нації свою мову»(К. Маркс). Чи так складно для влади забезпечити стабільну духовну стійкість нації і держави? Складно, але можливо. Необхідна лише воля, добір кадрів – патріотів. Якщо нема ППП при доборі кадрів, краще на перше місце поставити патріотизм, знехтувавши професіоналізмом, чіткий план дій на всіх рівнях із залученням всіх структур влади і громадськості, створення необхідної законодавчої і нормативної бази і звичайно ж спрямувати всі ЗМІ на належне національно – патріотичне виховання суспільства.

Отже, збереження української мови і її справжнє, а не фальшиве  функціонування (як було до цього часу), як єдиної державної – це найважливіше питання національної безпеки України.

Щоб вийти з ситуації поділу України на дві частини, треба зясувати, хто ж вони наші «рускоязичниє» українці?

Як їм вийти із цього тривалого зомбування багатьох поколінь; як подолати цю психічно-духовну хворобу? Вихід для них один – усвідомити, що це чужинське одурманення, що це хвороба, і що її треба вилікувати, позбутися. Для цього треба самому прикласти силу волі, зацікавитися своїм українськомовним родоводом, предками, переформатувати свій сучасний світогляд (чужий) на - український через самоосвіту, самовиховання, самовдосконалення, самообмеження (негативних якостей і дій), витіснити із свого світогляду минулі радянські і російські цінності і особливо важливо позбутися залежності від російської мови (25 кадру), а отже російського мислення, їх замінити українськими (мова, культура, традиції, звичаї, українська церква…). Отже проявіть елементарну силу волі, тоді сформується український світогляд, український патріотизм, які витіснять тягар минулого (психічно-духовну хворобу), утвердиться віра, надія, любов, що забезпечить вам активне самовизначення в Україні, в сім’ї, а це продовжить тривалість, покращить якість життя, забезпечить щасливе українське майбутнє вам  і вашим дітям. Отже, позбувайтеся цього синдрому, з яким ви залишилися в минулому і відстали від розвитку суспільства на десятки років і не ставайте з ним тягарем для своїх дітей і українського народу. Бо залишитеся на старості літ самотніми, відірваними від дітей, України, в якій живете. І, якщо мудро оціните все своє життя  і повернутися з рабського чужого минулого в сучасне і майбутнє в Україні і в спорідненні з молодою родиною, будете жити щасливо. (Адже вся молодь, по всій Україні (в т. ч. на Донбасі) піднялася на революцію гідності, проголошує і вірить в гасла «Україна понад усе», «Слава Україні», «Героям Слава» (і не лише в Україні); 97% - 98% молоді здають ЗНО з української мови. У вищих навчальних закладах навчально-виховна робота згідно Закону України про освіту, прийнятого в серпні 2014 р., здійснюється лише державною мовою).

А сучасна влада (Президент, Верховна Рада, Кабінет Міністрів) повинна втілити в життя ідеї і надії на майбутнє України, що викристалізувалися в процесі Революції гідності на майданах України, забезпечити піднесення Українського суспільства на якісно новий рівень – рівень української національної держави, із втіленням в життя вперше нової моделі держави, - української національної соборної незалежної держави (див. Укр. вікіпедія – «Українська націон. ідея»). І тут особлива роль належить гуманітарній сфері влади і особливо Міністерствам освіти і культури. І найважливіше-, щоб влада не опустила більшу частину суспільства, яка здійснила революцію гідності, до пострадянського, постросійського, постокупаційного рівня (Сходу і Півдня-1% шовіністів). А шляхом національно-просвітницької роботи підняла людей з цими синдромами (духовно-психічною хворобою) до людської гідності, до українських державницьких, національних цінностей. І тим відмежуватися від Росії по кучмівськи «Україна – не Росія» і так як співається в пісні «Ми ніколи не станемо братами…». В підсумку треба зрозуміти, що без спільних ознак і таких рис, як українські національні цінності (і найперше українська мова), які є основою громадянства (крім території, символів держави), українська державницька ідеологія неможливі спільні осмисленні дії (біблійська вавилонська вежа не збудована із-за різних мов і дій будівельників) по формуванню української нації і розбудові України, як держави, неможливе щасливе духовно – економічне життя громадян (цьому допомагатиме розвиток мов і культур національних меншин). Можна все стерпіти, але вже не сила терпіти сотні років духовне, фізичне гноблення від найбільшого ворога – Росії, а тому треба максимально відмежуватися від Росії. На цій основі можна буде забезпечити розвиток економіки швидкими темпами і захистити здобутки розвинутого Українсько – європейського суспільства найперше від найбільш агресивного на земній кулі сусіда з допомогою добре навченої і оснащеної сучасною зброєю Української Національної Армії і спецслужб, а тому не зволікати із зміцненням обороноздатності України.

Щоб було щасливе майбутнє в усіх українців не треба владі і нації законсервовувати Донбас як російське гетто в Україні, як заборонену зону для української мови і культури, усунути цей багаторічний статус – кво анклава російсько-комуністичної імперії з жорстокою русифікацією і нищенням українців,  не творити внутрішніх емігрантів – чужинців, які тілом будуть в Україні, а душею з Росією, бо такі люди будуть під контролем Росії і від них йтиме постійна шовіністично – російська, азійська небезпека для України, усунути можливість гри на міжрегіональних відмінностях, щоб відійшли у минуле поняття «наші», «ваші», щоб Україна назавжди перестала бути сателітом Росії, щоб українська влада перестала робити з української мови розмінну монету, а щоб державна мова  - стала найважливішим засобом державотворення; треба усунути еклектизм в політиці, подумати і над тим, щоб націоналісти – українці з Росії могли повернутися в Україну, а росіяни - шовіністи, що живуть в Україні змогли б любити і розбудовувати Росію не на відстані (не йдеться про росіян – націоналістів, демократів типу Нємцова, бо з такими завжди і всюди українці знайдуть спільну мову без протистояння і війни, а  з путіними, шовіністами, комуністами в нас нема і не може бути нічого спільного). Для російських шовіністів - окупантів– сепаратистів – терористів – і всякої бандитської нечисті немає місця в Україні. Їх місце – в землі, в тюрмі, або в Росії, де так багато загарбаної землі, в якій необмежене для них поле діяльності для трансформації  дикої, азійської, загарбницької, смертельно – небезпечної, як для народів що населяють Росію,  так і для всіх народів світу (Т. Шевченко « … мов світ увесь хоче загарбати…»), занедбаної в усіх відношеннях Росії, в цивілізовану антипутінську Росію, яка не посягатиме  на чужі землі і не буде робити інших народів знедоленими.

Зараз при зачищенні території Донбасу треба бачити справжніх українців за духом (якого зразу не побачиш), за зовнішньою ознакою – українською мовою і за діями.  Тож російськомовні оволодівайте духовно – інтелектуальною основою українства і заговоріть українською мовою, покажіть, що Ви справжні українці, користуйтеся українською символікою, живіть в злагоді з українськими національними цінностями, долайте засіб чужомовного зомбування через 25 кадр – російську мову, не провокуйте Путіна на ваш захист. Разом з тим, для старшого покоління на Сході і Півдні Україні при потребі повинні створюватися курси з вивчення української мови.

Кого влада має найперше почути і надати преференції в мовному, духовному, економічному аспекті? То це мають бути українці гноблені і гнані, що підтримували і підтримуватимуть Україну і сучасну владу, а на Донбасі – це в першу чергу молодь і зокрема студентська, футбольні фанати, українські національно – патріотичні громадські організації та партії, а за молодими, за своїми дітьми підуть батьки, дідусі, бабусі.

А тих російських окупантів – терористів, хто на Донбасі кричить, що їх Київ і Україна не почули (а Росія їх чує і шле зброю), то їх всіх без винятку повинні почути слідчі, прокуратура, СБУ і більше не панькатися  з ними як це робила «українська влада»  в минулому всі 23 роки умовно «української незалежності». Не допустити до влади,  до навчально – виховної роботи навчальних закладах усіх типів і рівнів на Донбасі, Сході, Півдні людей заплямованих сепаратизмом, тероризмом. Це питання повинно бути постійно в полі зору влади і майдану, щоб не виникало критичних ситуацій, подібній в 2014 році.  Разом з тим, в кожній із Східних і Південних областей при владі на даному перехідному етапі повинні бути представники із Західних і Центральних областей України, бо без цього не зможемо будувати Україну нового рівня, нової якості. Влада повинна старатися витягнути з лабет російських і проросійських окупантів зазомбоване старше покоління зрусифікованих біля 5-10 мільйонів українців і не кидати їх на поталу, (опираючись на проукраїнськи налаштовану молодь). Українці повстали і гинули як на майдані, так і в АТО, не для того, щоб все спустити на гальмах і віддати чужинцям. Не маємо права цього допустити. Треба усунути вади попередньої «демократії» щодо гнобителів, окупантів українського народу, а не пристосовуватись до загнилої, пліснявої, чужої, злочинної, ненависної минувшини. Дуже сприятливими для змін в суспільстві є створення нової Армії, силових структур і той факт, що знищена чи духовно  придушена і пригнічена, а то й знищена значна частина російських, проросійських і ведених та збаламучених громадян України. Позитивне й те, що ці громадяни мають можливість порівняти сутність і дії української і російсько – проросійської частини суспільства. А, отже, після 3 – ох ешелонів АТО повинен піти потужний  4 ешелон національно – просвітницької владно – громадської роботи; саме після закінчення АТО створюються сприятливі умови для формування української нації і утвердження української України і  цими умовами треба повноцінно скористатися.

А для  цього треба на Донбасі й в  інших східних і південних областях проводити національно-просвітницьку роботу, опиратись на українські національні цінності й піднімати людей з російськомовного середовища до державного рівня до українського мислення, до вивчення, сприйняття, і оволодіння державною мовою, щоб відмежуватися від путінської шовіністичної руйнівної українофобської русифікаторської політики; спрямувати роботу на те, щоб українці повернулися в своє природне українське лоно і не балансувати між Україною і Росією. Дати можливість їм зрозуміти, позбутися ілюзії що путінській Росії вони не потрібні, що терористи російські, проросійські над ними знущалися і поводилися і поводяться і будуть поводитися як з ворогами безпощадно. Показати їм, що і в Росії з тими біля 15% демократів, що нам співчувають, бо хочуть жити не в дикій азійській диктаторській, а в демократичній державі. Путінська Росія їх б’є і нищить, як і нас українців  в Україні. А з путінською Росією нам не по дорозі і від неї треба відмежуватися, не давати їм ніякої зачіпки захищати російськомовних і не дати ні клаптика своєї території. А тим засліпленим жителям Донбасу (до речі вони найперше мають бути залучені до відбудови Донбасу). Отже не робити з державної мови розмінну монету на спокій Сходу. Синтез позицій європейської демократичної і азійської деспотичної – безглуздий. А тому є єдиний шлях – українізації і творення єдиної спільноти – української нації з усіх етносів. Тим ми попередимо в майбутньому повторення російського-шовіністичного шабашу в Україні взірця 2014 року.  Слід відділитися від Росії але не ділити Україну на дві частини із-за двох мов. Краще і легше справлятися з одною проблемою зовнішньою (Росією), ніж творити штучно ще одну проблему внутрішню в Україні. А взагалі для того, щоб Україна була справжньою українською державою, треба змінити 15 ст. Конституції України і визначитися з державницькою ідеологією, щоб зайди – пройдисвіти і всяка антиукраїнська нечисть не роздирала Україну і народ і не пристосовувала їх під свої меркантильні інтереси. Отже, по бажанню щодо зміни 15-ї ст.. і захисту 10 ст. Конституції України, треба найперше, оцінювати всі владні структури, партії та інші громадські структури.

Нам потрібні в усьому радикальні зміни і йти в Європу треба справжньою Україною з українськими національними цінностями, національною ідеєю, з українським народом, а не з космополітами і російськими шовіністами і опорою в усіх справах в державі повинен діяти, як чинник народовладдя – Майдан.

Реформуючи систему управління, не втратити б взаємозв’язку між ланками, не втратити б керованості всіма ланками і структурними підрозділами системи управління.

Для організаторів національно-патріотичного виховання населення України

Основне спрямування українського суспільства до якісно нових рівнів української держави і нації.

Взаємовідносини двох мов (української і російської) і їх носіїв.

Оскільки в даний час Україна стала полігоном для вирішення не лише українських, але й світових проблем, то влада не може приймати половинчастих рішень і особливо з гуманітарних українських проблем, українських національних цінностей.

Отже, російській мові і її носіям ніщо не загрожує і не загрожувало, бо в Росії вона єдина панівна, а українська мова  і культура в Росії придушені остаточно – ні одної української школи, ні однієї церкви, ліквідована діяльність всіх культурно-освітніх товариств незважаючи на те, що носіїв української мови в Росії не менше ніж носіїв російської мови в Україні. Понад 300 років російська мова і її агресивні шовіністичні носії (їх менше 1%) в Україні панували і панують. Якщо в Росії на українську мову і культуру не виділяється ні одного рубля, то в Україні лише на російські школи щорічно виділяється більше 3 млрд. грн. Якщо в Україні понад 70% українців-громадян підтримують єдину державну мову – українську, то другу державну мову (російську) – лише біля 15% (агресивних 0,1%) всупереч 10 Ст. Конституції України і її тлумачення Конституційним Cудом. Якщо україномовні є фактично двомовні, бо вільно володіють як українською, так і російською, то російськомовні як правило українською не тільки не володіють, а ще й агресивно налаштовані проти державної мови – української (їх налаштовують оті соті долі % російських шовіністів, які нищили і готові далі нищити україномовних носіїв, й українську державу). Так діяли і діють шовіно- фашисти, прикриваючись титулами  антифашистів, і це при тому що в 1932р. навіть на Донбасі більше 80% шкіл були українськими і менше 20% змішаними російсько – українськими (тепер відсотки навпаки). «Советский» голодомор, індустріалізація, штучне перемішування населення, насильницьке переведення українських шкіл в російські, сталінсько-більшовицька україножерська зомбувальна політика спотворила до невпізнання колишній козацький український Донбас, а за 23 роки Незалежності недолуга українська влада дала можливість місцевій комуністично-шовіністичній «еліті» законсервувати пострадянський, постросійський, постколоніальний синдром (духовно-психічну хворобу) не лише на Донбасі, але й на всій території України і особливо на Сході і Півдні України (більш зросійщеним).

Для російської мови «така небезпека настала», що при сумнівних 15-17% росіян в Україні інформаційний простір російською мовою складає біля 80%, а при майже 80% українців україномовний простір лише біля 15%. Отже, чому муляє російських шовіністів – отих 15% українською мовного інформаційного простору? Бо є зловісне прагнення задушити українську мову і її носіїв остаточно.

Та маємо твердо сказати «ні». Цей процес нищення українства треба зупинити з допомогою пробудження українців і захисту української мови кожним українцем, використанням української мови скрізь і завжди. А владі потрібно скасувати закон К-К, меморандум про особливий статус російської мови (адже закон К-К і меморандум про статус російської мови – нелегітимні, бо суперечать 10, 155, 156 статтям Конституції України, читай статті), прийняти сучасний закон про українську мову, як державну, скласти і виконувати Державну програму розвитку і функціонування української мови і керувати виконанням цієї програми спеціально створеному державному органу і звичайно створити громадську раду на державному, обласних, районних рівнях.

Необхідно усвідомити більше 6-и мільйонам російськомовних українців себе українцями, повернутися до рідної української мови і тоді у путінської влади буде менше шансів для захисту російськомовних шляхом введення на терени України терористів, а фактично російської армії і використання нацистських методів для духовного і фізичного нищення громадян України. Доречно нагадати всім російськомовним, в т.ч росіянам, що ніхто від вас рос. мови не відбирає, але своїми воланнями про «утиски російської мови» не провокуйте Путіна на окупацію України. Адже зараз навіть сотні тисяч росіян в Росії сприйняли українські національні цінності, символи, гасла революції гідності навіть заговорили по-українськи. Заговоривши по українськи, російськомовні громадяни України прилучаться до духовної розбудови нації, держави в Україні (чужою мовою не збудуємо української держави, національної культури, бо відсутній зв'язок з українською нацією).

Всім національним меншинам і в т.ч. російській ніхто не забороняє їхніх мов і культур, але вони не мають права чисто по-людськи нехтувати, чи тим більше зневажати українську мову як державну, інші українські національні цінності, хоч століттями в Україні заборонялись і зневажались українські національні цінності і найперше українська мова. Українська мова, як державна має стати мовою всіх сфер і рівнів державного управління, офіційної суспільної і громадської діяльності, міжнаціонального спілкування, мовою акумуляції всіх світових знань; мова чужої і тим більше ворожої для України держави цих функцій виконувати не може і не має на це ніякого права. Бо «Російська мова – це 25 кадр у духовності України» ( І. Забіяка, кандидат історичних наук, доцент КНУ ім. Т. Шевченка, член НСЖУ). І взагалі ніяка інша мова не може замінити і використовуватися замість української мови як державної. Пропонуємо урядовцям всіх рівнів, журналістам, ЗМІ, на телебаченні, радіо, в прессі сприяти максимальному використанню української мови, бо поки що – йде процес дальшого тлумлення і гноблення української мови а, отже, більш толерантних українців задля так званого «зшивання» України; а шовіністи, комуністи потирають долоні від задоволення, вони такого одурманення українців, такого процесу дальшої, несилової русифікації аж до особливого статусу російській мові, до заставки на каналах телебачення «Єдиная страна?» (соті долі 1% - «не понімают» «Єдина країна»), вони такого не очікували від демократів і Революції гідності.

Не дати можливості радіти ні комуністам, ні ПР. Треба Зупинити їхню україножерську політику. Хоч власне на сході і півдні України колишні виборці ПР і комуністів зовсім не сприймають і вважають по-справжньому, що вони є причиною всіх бід України.

Поки що пасивно поводиться більшість свідомої частини українства, піддавшись на заклик «не на часі», але ця пасивність до пори до часу. Є й інша частина українства яка не пішла на цю вудочку і з одного боку готується до захисту українських національних цінностей, з другого боку – вже діє.

Ми поки що не бачимо, щоб влада була духовно готова до того, щоб з розумінням поставитися і готуватися до захисту українських національних цінностей і це видно в багатьох аспектах, в т. ч, в питаннях змін до конституції і по тому, що влада не збирається діяти як переможниця, а швидше як переможена і готова задовільнити претензії проросійської шовіністичної чужої частини суспільства. Рядові справжні громадяни України (російськомовні) не пред’являють  претензії щодо мови. Їх пред’являють лише чужинці, політикани, і їх лише долі %. І це з одного боку біда українства, а з другого боку добре, що їх так мало. А свідома частина українства повинна покладатися на свої сили, гуртуватися і повести за собою  українське суспільство і владу на захист і збереження духовної (гуманітарної) України.  Бо інформаційний простір українською мовою з 15% пішов на зниження, а це критичне падіння за всі 23 роки «існування України» (це нижче рівня періоду Януковича, незважаючи на тодішній величезний опір українців). Процес може стати незворотнім і навіть із втратою української держави (духовної основи), бо наступ російськомовних шовіністів-нацистів на українську мову посилився і продовжується активно з потурання верхніх ешелонів влади і навіть з таким добором неукраїнських кадрів, який здійснювався всі 23 роки «існування України» і з відповідним обґрунтуванням «не на часі». Але те «не на часі» тягнеться вже понад 300 років з безперервним нищенням української мови, а зараз цей процес йде особливо інтенсивно через ЗМІ і в побуті. Бо з одного боку знято повністю захист української мови, за прийняття закону про українську мову забули, закон К-К збережений ( хоч згідно з конституції України він не легітимний). Це «не на часі»  дало можливість та ще й вступити в найактивнішу фазу по всій Україні із дійовим захистом російської мови і нищенням української мови – з одного боку російським шовіністам – ґвалтівникам – вбивцям українців, а з другого боку деяким російськомовним «українським націоналістам». Бо ж вони з цим хитрим статусом поки що не збираються ні вивчати, ні використовувати українську мову. Російськомовний патріот половинчастий. Повноцінний патріотизм повинен опиратися на українські національні цінності і передбачає оволодіння державною мовою, яка є разом з територією опорою держави, нації, а отже і твоєю опорою. Отже, тільки повноцінний патріотизм є найперше духовним, з українським мисленням, на основі української мови, що дає можливість спільно творити єдину духовну українську націю(дві мови націю роз’єднують). Звичайно ж, крім того, ще є  байдужі, зазомбовані, лякливі хохли – пристосуванці, які пливуть за російською течією і нездатні до найменшого опору, захисту українських національних цінностей в т, ч, мови. Звичайно, діє і потужно путінський чинник інформаційного, матеріального, військового захисту російськомовних. Президентові, владі необхідно зупинити витіснення української мови і забезпечити нормальне духовне функціонування титульної нації. Якщо сучасна влада не буде показувати приклад мовної поведінки і не буде  її пропагувати, не вирішить раз і назавжди мовне питання в Україні на користь української мови (не менше 80% інформаційного простору), то продовжуватимуться конфлікти на цій основі і державність України буде під загрозою, як і зараз. 25 кадр – працює.

А Леся Українка стверджувала, що українська «нація повинна боронити свою мову більше, ніж свою територію». Тому ще треба нагадати, що «Чужою мовою розмовляє або гість, або найманець, або окупант, який нав’язує нації свою мову»(К. Маркс). Чи так складно для влади забезпечити стабільну духовну стійкість нації і держави? Складно, але можливо. Необхідна лише воля, добір кадрів – патріотів. Якщо нема ППП при доборі кадрів, краще на перше місце поставити патріотизм, знехтувавши професіоналізмом, чіткий план дій на всіх рівнях із залученням всіх структур влади і громадськості, створення необхідної законодавчої і нормативної бази і звичайно ж спрямувати всі ЗМІ на належне національно – патріотичне виховання суспільства.

Отже, збереження української мови і її справжнє, а не фальшиве  функціонування (як було до цього часу), як єдиної державної – це найважливіше питання національної безпеки України.

Щоб вийти з ситуації поділу України на дві частини, треба зясувати, хто ж вони наші «рускоязичниє» українці?

Як їм вийти із цього тривалого зомбування багатьох поколінь; як подолати цю психічно-духовну хворобу? Вихід для них один – усвідомити, що це чужинське одурманення, що це хвороба, і що її треба вилікувати, позбутися. Для цього треба самому прикласти силу волі, зацікавитися своїм українськомовним родоводом, предками, переформатувати свій сучасний світогляд (чужий) на - український через самоосвіту, самовиховання, самовдосконалення, самообмеження (негативних якостей і дій), витіснити із свого світогляду минулі радянські і російські цінності і особливо важливо позбутися залежності від російської мови (25 кадру), а отже російського мислення, їх замінити українськими (мова, культура, традиції, звичаї, українська церква…). Отже проявіть елементарну силу волі, тоді сформується український світогляд, український патріотизм, які витіснять тягар минулого (психічно-духовну хворобу), утвердиться віра, надія, любов, що забезпечить вам активне самовизначення в Україні, в сім’ї, а це продовжить тривалість, покращить якість життя, забезпечить щасливе українське майбутнє вам  і вашим дітям. Отже, позбувайтеся цього синдрому, з яким ви залишилися в минулому і відстали від розвитку суспільства на десятки років і не ставайте з ним тягарем для своїх дітей і українського народу. Бо залишитеся на старості літ самотніми, відірваними від дітей, України, в якій живете. І, якщо мудро оціните все своє життя  і повернутися з рабського чужого минулого в сучасне і майбутнє в Україні і в спорідненні з молодою родиною, будете жити щасливо. (Адже вся молодь, по всій Україні (в т. ч. на Донбасі) піднялася на революцію гідності, проголошує і вірить в гасла «Україна понад усе», «Слава Україні», «Героям Слава» (і не лише в Україні); 97% - 98% молоді здають ЗНО з української мови. У вищих навчальних закладах навчально-виховна робота згідно Закону України про освіту, прийнятого в серпні 2014 р., здійснюється лише державною мовою).

А сучасна влада (Президент, Верховна Рада, Кабінет Міністрів) повинна втілити в життя ідеї і надії на майбутнє України, що викристалізувалися в процесі Революції гідності на майданах України, забезпечити піднесення Українського суспільства на якісно новий рівень – рівень української національної держави, із втіленням в життя вперше нової моделі держави, - української національної соборної незалежної держави (див. Укр. вікіпедія – «Українська націон. ідея»). І тут особлива роль належить гуманітарній сфері влади і особливо Міністерствам освіти і культури. І найважливіше-, щоб влада не опустила більшу частину суспільства, яка здійснила революцію гідності, до пострадянського, постросійського, постокупаційного рівня (Сходу і Півдня-1% шовіністів). А шляхом національно-просвітницької роботи підняла людей з цими синдромами (духовно-психічною хворобою) до людської гідності, до українських державницьких, національних цінностей. І тим відмежуватися від Росії по кучмівськи «Україна – не Росія» і так як співається в пісні «Ми ніколи не станемо братами…». В підсумку треба зрозуміти, що без спільних ознак і таких рис, як українські національні цінності (і найперше українська мова), які є основою громадянства (крім території, символів держави), українська державницька ідеологія неможливі спільні осмисленні дії (біблійська вавилонська вежа не збудована із-за різних мов і дій будівельників) по формуванню української нації і розбудові України, як держави, неможливе щасливе духовно – економічне життя громадян (цьому допомагатиме розвиток мов і культур національних меншин). Можна все стерпіти, але вже не сила терпіти сотні років духовне, фізичне гноблення від найбільшого ворога – Росії, а тому треба максимально відмежуватися від Росії. На цій основі можна буде забезпечити розвиток економіки швидкими темпами і захистити здобутки розвинутого Українсько – європейського суспільства найперше від найбільш агресивного на земній кулі сусіда з допомогою добре навченої і оснащеної сучасною зброєю Української Національної Армії і спецслужб, а тому не зволікати із зміцненням обороноздатності України.

Щоб було щасливе майбутнє в усіх українців не треба владі і нації законсервовувати Донбас як російське гетто в Україні, як заборонену зону для української мови і культури, усунути цей багаторічний статус – кво анклава російсько-комуністичної імперії з жорстокою русифікацією і нищенням українців,  не творити внутрішніх емігрантів – чужинців, які тілом будуть в Україні, а душею з Росією, бо такі люди будуть під контролем Росії і від них йтиме постійна шовіністично – російська, азійська небезпека для України, усунути можливість гри на міжрегіональних відмінностях, щоб відійшли у минуле поняття «наші», «ваші», щоб Україна назавжди перестала бути сателітом Росії, щоб українська влада перестала робити з української мови розмінну монету, а щоб державна мова  - стала найважливішим засобом державотворення; треба усунути еклектизм в політиці, подумати і над тим, щоб націоналісти – українці з Росії могли повернутися в Україну, а росіяни - шовіністи, що живуть в Україні змогли б любити і розбудовувати Росію не на відстані (не йдеться про росіян – націоналістів, демократів типу Нємцова, бо з такими завжди і всюди українці знайдуть спільну мову без протистояння і війни, а  з путіними, шовіністами, комуністами в нас нема і не може бути нічого спільного). Для російських шовіністів - окупантів– сепаратистів – терористів – і всякої бандитської нечисті немає місця в Україні. Їх місце – в землі, в тюрмі, або в Росії, де так багато загарбаної землі, в якій необмежене для них поле діяльності для трансформації  дикої, азійської, загарбницької, смертельно – небезпечної, як для народів що населяють Росію,  так і для всіх народів світу (Т. Шевченко « … мов світ увесь хоче загарбати…»), занедбаної в усіх відношеннях Росії, в цивілізовану антипутінську Росію, яка не посягатиме  на чужі землі і не буде робити інших народів знедоленими.

Зараз при зачищенні території Донбасу треба бачити справжніх українців за духом (якого зразу не побачиш), за зовнішньою ознакою – українською мовою і за діями.  Тож російськомовні оволодівайте духовно – інтелектуальною основою українства і заговоріть українською мовою, покажіть, що Ви справжні українці, користуйтеся українською символікою, живіть в злагоді з українськими національними цінностями, долайте засіб чужомовного зомбування через 25 кадр – російську мову, не провокуйте Путіна на ваш захист. Разом з тим, для старшого покоління на Сході і Півдні Україні при потребі повинні створюватися курси з вивчення української мови.

Кого влада має найперше почути і надати преференції в мовному, духовному, економічному аспекті? То це мають бути українці гноблені і гнані, що підтримували і підтримуватимуть Україну і сучасну владу, а на Донбасі – це в першу чергу молодь і зокрема студентська, футбольні фанати, українські національно – патріотичні громадські організації та партії, а за молодими, за своїми дітьми підуть батьки, дідусі, бабусі.

А тих російських окупантів – терористів, хто на Донбасі кричить, що їх Київ і Україна не почули (а Росія їх чує і шле зброю), то їх всіх без винятку повинні почути слідчі, прокуратура, СБУ і більше не панькатися  з ними як це робила «українська влада»  в минулому всі 23 роки умовно «української незалежності». Не допустити до влади,  до навчально – виховної роботи навчальних закладах усіх типів і рівнів на Донбасі, Сході, Півдні людей заплямованих сепаратизмом, тероризмом. Це питання повинно бути постійно в полі зору влади і майдану, щоб не виникало критичних ситуацій, подібній в 2014 році.  Разом з тим, в кожній із Східних і Південних областей при владі на даному перехідному етапі повинні бути представники із Західних і Центральних областей України, бо без цього не зможемо будувати Україну нового рівня, нової якості. Влада повинна старатися витягнути з лабет російських і проросійських окупантів зазомбоване старше покоління зрусифікованих біля 5-10 мільйонів українців і не кидати їх на поталу, (опираючись на проукраїнськи налаштовану молодь). Українці повстали і гинули як на майдані, так і в АТО, не для того, щоб все спустити на гальмах і віддати чужинцям. Не маємо права цього допустити. Треба усунути вади попередньої «демократії» щодо гнобителів, окупантів українського народу, а не пристосовуватись до загнилої, пліснявої, чужої, злочинної, ненависної минувшини. Дуже сприятливими для змін в суспільстві є створення нової Армії, силових структур і той факт, що знищена чи духовно  придушена і пригнічена, а то й знищена значна частина російських, проросійських і ведених та збаламучених громадян України. Позитивне й те, що ці громадяни мають можливість порівняти сутність і дії української і російсько – проросійської частини суспільства. А, отже, після 3 – ох ешелонів АТО повинен піти потужний  4 ешелон національно – просвітницької владно – громадської роботи; саме після закінчення АТО створюються сприятливі умови для формування української нації і утвердження української України і  цими умовами треба повноцінно скористатися.

А для  цього треба на Донбасі й в  інших східних і південних областях проводити національно-просвітницьку роботу, опиратись на українські національні цінності й піднімати людей з російськомовного середовища до державного рівня до українського мислення, до вивчення, сприйняття, і оволодіння державною мовою, щоб відмежуватися від путінської шовіністичної руйнівної українофобської русифікаторської політики; спрямувати роботу на те, щоб українці повернулися в своє природне українське лоно і не балансувати між Україною і Росією. Дати можливість їм зрозуміти, позбутися ілюзії що путінській Росії вони не потрібні, що терористи російські, проросійські над ними знущалися і поводилися і поводяться і будуть поводитися як з ворогами безпощадно. Показати їм, що і в Росії з тими біля 15% демократів, що нам співчувають, бо хочуть жити не в дикій азійській диктаторській, а в демократичній державі. Путінська Росія їх б’є і нищить, як і нас українців  в Україні. А з путінською Росією нам не по дорозі і від неї треба відмежуватися, не давати їм ніякої зачіпки захищати російськомовних і не дати ні клаптика своєї території. А тим засліпленим жителям Донбасу (до речі вони найперше мають бути залучені до відбудови Донбасу). Отже не робити з державної мови розмінну монету на спокій Сходу. Синтез позицій європейської демократичної і азійської деспотичної – безглуздий. А тому є єдиний шлях – українізації і творення єдиної спільноти – української нації з усіх етносів. Тим ми попередимо в майбутньому повторення російського-шовіністичного шабашу в Україні взірця 2014 року.  Слід відділитися від Росії але не ділити Україну на дві частини із-за двох мов. Краще і легше справлятися з одною проблемою зовнішньою (Росією), ніж творити штучно ще одну проблему внутрішню в Україні. А взагалі для того, щоб Україна була справжньою українською державою, треба змінити 15 ст. Конституції України і визначитися з державницькою ідеологією, щоб зайди – пройдисвіти і всяка антиукраїнська нечисть не роздирала Україну і народ і не пристосовувала їх під свої меркантильні інтереси. Отже, по бажанню щодо зміни 15-ї ст.. і захисту 10 ст. Конституції України, треба найперше, оцінювати всі владні структури, партії та інші громадські структури.

Нам потрібні в усьому радикальні зміни і йти в Європу треба справжньою Україною з українськими національними цінностями, національною ідеєю, з українським народом, а не з космополітами і російськими шовіністами і опорою в усіх справах в державі повинен діяти, як чинник народовладдя – Майдан.

Реформуючи систему управління, не втратити б взаємозв’язку між ланками, не втратити б керованості всіма ланками і структурними підрозділами системи управління.


Громадські організації Тернопільщини:
  • Українська світова спілка професійних учителів.
  • Товариство "Просвіта" ім.Т.Шевченка.
  • Спілка письменників України
Схвалено всіма іншими громадськими організаціями УНР Тернопільщини

Посилання[ред.ред. код]


Мови Це незавершена стаття про мову.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.