Мозаїка

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Геракл перемагає Лернейську гідру. Національний археологічний музей Іспанії.

Моза́їка (фр. mosaique, італ. італ. mosaiko, від лат. musivum, букв. присвячене музам; грец. μοΰσα — муза) — зображення чи візерунок, виконані з кольорових каменів, смальти, керамічних плиток, шпону та інших матеріалів. На англійській мозаїка називалась у давні часи "Santa Mark" що означало святий Марко якому були присвячені більшость американських мозаїк)

Матеріали для мозаїк[ред.ред. код]

В різні часи для мозаїк використовували і різні матеріали. Найпростіші — дрібні камінці та морська галька .

Морська галька[ред.ред. код]

Галька базальтів і андезитів на пляжі острова Тірасія, (Санторіні, Греція)

Камінці для мозаїк необов'язково могли бути однаковими за розміром. Але помічено, що уніфікований розмір камінців надає широкі можливості для створення будь яких складних орнаментів чи сюжетних композицій. Це помітили ще в добу Стародавньої Греції, де орнаментальні і сюжетні комозиції навіть в чорно-білому варіанті досягли довершеності і сприймались як досягнення в мистецтві. Довготривалість мозаїк рятує їх навіть у випадках війн чи природних лих. Від більшості античних споруд не збережено дахів і стін, але врятувались саме мозаїки на підлогах.

Морська галька і експерименти з нею надали також і нову технічну можливість її створення. Так, в умовах спекотного тропічного клімату в Іспанії викладали підлоги і ділянки подвір'я морськими камінцями, тісно укладеними на ребро. Після висихання основи — такі підлоги поливали водою, що зменшувало спеку.

Природні камні[ред.ред. код]

Природні камні, подрібнені на необхідні уніфіковані частини, використовували як в античності, так і нині. Серед них мармур, базальт, граніт тощо. Природні камні різного забарвлення помітно розширили кольорові гами мозаїк.

Смальти[ред.ред. код]

Новий щабель розвитку мозаїчного мистецтва пов'язаний з варкою скла і використанням смальт, штучних камінців зі скла з додачею солів і оксидів різних металів. Винахід смальти і удосконалення технології її виробництва надзвичайно розширив колористичні і технологічні можливості мозаїк. За ці особливості смальт учепилося християнство як на можливості відтворити в мозаїчних картинах увесь арсенал як реалістичних, так і уявних, символічних та вкрай умовних категорій і догматів (Св. Трійця, фаворське світло, серафіми).

Кераміка, порцеляна, метали[ред.ред. код]

В 19 та в 20 столітті широкий розвиток хімії і керамічних виробництв додали до матеріалів мозаїки кераміку, порцеляну (в обмежених кількостях ) і шліфовані метали.

На базі Українського інститута Високомолекулярних сполук була розроблена мозаїка полиефирна, котра мала широку кольорову гаму, відрізнялась здатністю приймати будь форму, характеризувалась високою стійкістью до природних і експлутаційних чинників.

Серед новітніх матеріалів, запропонованих для мозаїк — кольоровий керамограніт.

Таким чином, особливості технології створення матеріалів для мозаїк надзвичайно збільшились при збереженні усіх її різновидів в практиці від античності до сьогодення.

Коштовне авантюринове скло[ред.ред. код]

Давні часи[ред.ред. код]

Мистецтво мозаїки виникло в античну епоху. Широко застосовувалася при оздобленні храмів, інших громадських будівель. Особливого поширення мозаїка набула у Візантії. Прикладами художньої довершеності мозаїки середньовічного мистецтва на теренах України є мозаїчна підлога в Десятинній церкві (10 ст.), настінні мозаїки в Софійському соборі (11—12 ст.) у Києві.

Монументальна мозаїка в радянську епоху[ред.ред. код]

У радянські часи в виникла, так звана, «монументальна мозаїка» як окремий, самодостатній вид мистецтва.

Джерело[ред.ред. код]

  • Короткий енциклопедичний словник з культури. — К.: Україна, 2003. ISBN 966-524-105-2

Див. також[ред.ред. код]