Мозаїка

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Геракл перемагає Лернейську гідру. Національний археологічний музей Іспанії.


Моза́їка (фр. mosaique, італ. італ. mosaiko, від лат. musivum, букв. присвячене музам; грец. μοΰσα — муза) — зображення чи візерунок, виконані з кольорових каменів, смальти, керамічних плиток, шпону та інших матеріалів.

Зміст

Давні часи[ред.]

Мистецтво мозаїки виникло в античну епоху. Широко застосовувалася при оздобленні храмів, інших громадських будівель. Особливого поширення мозаїка набула у Візантії. Прикладами художньої довершеності мозаїки середньовічного мистецтва на теренах України є мозаїчна підлога в Десятинній церкві (10 ст.), настінні мозаїки в Софійському соборі (11—12 ст.) у Києві.

Монументальна мозаїка в радянську епоху[ред.]

У радянські часи в виникла, так звана, «монументальна мозаїка» як окремий, самодостатній вид мистецтва.

Джерело[ред.]

  • Короткий енциклопедичний словник з культури. — К.: Україна, 2003. ISBN 966-524-105-2

Див. також[ред.]