Мозир

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
місто Мозир
Мазы́р
Coat of Arms of Mazyr, Belarus.png
Герб Мозира
Панорама Мозиря
Панорама Мозиря
Мозир на карті Білорусі
Мозир на карті Білорусі
Основні дані
Країна Білорусь Білорусь
Область Гомельська область
Район Мозирський район
Перша згадка 1155
Магдебурзьке право 1577
Статус з 1795 року
Населення 112,5 (2009)
Площа 49,46 км²
Телефонний код +375-2351
Географічні координати 52°02′ пн. ш. 29°15′ сх. д. / 52.033° пн. ш. 29.250° сх. д. / 52.033; 29.250Координати: 52°02′ пн. ш. 29°15′ сх. д. / 52.033° пн. ш. 29.250° сх. д. / 52.033; 29.250
Водойма Прип'ять
Міста-побратими Сєверодвінськ, Росія; Єгор'євськ, Росія; Коростень, Україна; Харцизьк, Україна; Страконице, Чехія
Відстань
До обласного центру
 - фізична 133 км
До Мінська
 - фізична 320 км

Мозир (біл. Мазы́р, Мо́зыр) — місто обласного підпорядкування, центр Мозирського району Гомельської області. Розташований у горбистій місцевості у межах Мозирського пасма. Місто знаходиться на відстані 133 км на захід від Гомеля і на 320 км південніше Мінську. На території населеного пункту розміщується найбільший у Білорусі порт Пхів на річці Прип'ять. Населення Мозирь становить близько 110,7 тис. чоловік. Площа Мозир - 3674 га. Також поруч із Мозирем пролягає нафтогін "Дружба". Через Мозир проходить залізниця Калінковичі — Коростень.

Архітектурно-планувальна система міста обумовлена складним рельєфом Прип'яті. Культурний і історичний центр Мозиря - площа Леніна - географічно знаходиться на околиці міста, на березі Прип'яті. Вздовж річки проходить вулиця Радянська, перпендикулярно якої по руслу і схилах ярів в глиб міста піднімаються інші вулиці.

Зміст

Історія[ред.]

В письмових джерелах Мозир вперше згадується в 1155 році, коли київський князь Юрій Довгорукий передав його Чернігівському князю Святославу Ольговичу. Входив до складу Київського, Чернігівського і Туровського князівств. З середини 14 століття у складі Великого князівства Литовського, з 1569 року - Речі Посполитої. У 1577 році Мозир отримав Магдебурзьке право. Документ про надання цього привілею знаходиться в Національному історичному архіві Білорусі.

В результаті пожежі на початку XVII століття мозирський замок і частина міста згоріли. У зв'язку з цим в 1609-1613 рр.. були прийняті накази, згідно з якими жителям наказано відбудувати заново замок та міські площі. У XVII столітті тут сталося антифеодальне повстання.

Після другого поділу Речі Посполитої (1793 рік) Мозир увійшов до складу Російської імперії. У грудні 1917 року в Мозирі було встановлено Радянську владу. З лютого 1918 року місто був окупований військами кайзерівської Німеччини. З грудня 1918 належить до УНР. З 5 березня по 29 червня 1920 року Мозир був підданий окупації військами поляків. З 1924 року Мозир центр району, в 1926-1930, 1935-1938 роках центр Мозирського округу, з 1938 центр Поліської області. У Другу світову війну Мозир під гітлерівською окупацію з 22 серпня 1941 року по 14 січня 1944 року. Окупанти створили табір смерті, також понад 1 тис. osib були вивезені на каторжні роботи до Німеччини. У 1954 році Мозир і Мозирскій район увійшли до складу Гомельської області.

Православний собор св. Михайла
Площа Леніна
Вулиця в Мозирі, поч.ХХ ст.

Єврейська громада[ред.]

На межі XIX іс ХХ столітть Мозир це єврейське містечко, яке знищено в роки Другої світової війни і залишки емігрували до Ізраїлю і США

Рік Єврейське населення Усе населення % Євреів Примітки
1897 5631 8076 69.73% перепис 1897 року
1927 ~6000 14300 42% перепис 1927 року[1]
1939 6307 17500 36.04% приблизно[2]
1970 4300 48000 8.96% перепис 1970 року[3]
1979 3600 105882 3.40% перепис 1979 року[3]
1989 3200 128000 2.50% перепис 1989 року[3]
1999 565 114000 0.50% приблизно[3]
2004 <500 111500 0.45% приблизно

Промисловість[ред.]

  • Нафтопереробна - ВАТ «Мозирський нафтопереробний завод»
  • Хімічна
  • Нафтохімічна
  • Машинобудівна
  • Металообробна
  • Деревообробна
  • Легка - ВАТ "Мозирському швейна фабрика«Надекс»
  • Харчова - ВАТ «Мозирьсоль», Етанол
  • Послуги - ПІКП Полесьепроект - філія-проектні роботи, ОДО Террастройпроект-плюс - проектні роботи, будівельні роботи, поліграфія

Транспорт[ред.]

Трамвай в Мозирі

У місті, крім автобусів, є трамвай. Довжина лінії - понад 20 кілометрів. Діє один маршрут. Річковий транспорт нерозвинений, хоча порт «Пхов» є найбільшим в країні.

Освіта[ред.]

У місті знаходяться 15 середніх шкіл, 4 музичні школи, 35 дитячих садів, будівельний технікум, училища - геології, будівельні, олімпійського резерву, медичне училище, Мозирський державний педагогічний університет. У Мозирі працює курси освітнього центру «Лідер», в якому можна пройти курси за 13-ма програмами навчання.

Культура[ред.]

Скульптура

У Мозирі є кінотеатр «Мір», драматичний театр імені Івана Мележа. У 1990 році було відкрито Палац культури МНПЗ, приймає в своїх стінах великих зірок. Мешканців міста обслуговують понад 50 бібліотек. У Мозирі є краєзнавчий музей, музей прикладної творчості, міський виставковий зал.

Спорт[ред.]

Основні спортивні об'єкти: басейн, 3 стадіону, гірськолижний комплекс, школа олімпійського резерву РБ.

Уродженці і жителі[ред.]

Посилання[ред.]

ВікіСховище має мультимедійні дані за темою: Мозир

Примітки[ред.]

  1. ↑ г. Мозырь (Гомельская область)
  2. ↑ jewishgen.org
  3. ↑ а б в г jhrgbelarus.org
Райони:
Flag of Homyel Voblast.png
Міста обласного значення:
Міста районного значення:
Селища міського типу:
Отримано з http://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Мозир&oldid=12558283