Моквин (Малолюбашанська сільська громада)
| село Моквин | |
|---|---|
| Країна |  Україна
|
| Область | Рівненська область |
| Район | Рівненський район |
| Громада | Малолюбашанська сільська громада |
| Основні дані | |
| Населення | 196 |
| Площа | 1,23 км² |
| Густота населення | 159,35 осіб/км² |
| Поштовий індекс | 35031 |
| Телефонний код | +380 3657 |
| Географічні дані | |
| Географічні координати | 50°59′13″ пн. ш. 26°30′57″ сх. д. / 50.98694° пн. ш. 26.51583° сх. д.Координати: 50°59′13″ пн. ш. 26°30′57″ сх. д. / 50.98694° пн. ш. 26.51583° сх. д. |
| Середня висота над рівнем моря |
182 м |
| Місцева влада | |
| Адреса ради | 35030, Рівненська обл., Костопільський р-н, с. Мирне |
| Карта | |
  Моквин | |
 Моквин | |
| Мапа | |
| |
Мокви́н — село в Україні, у Рівненському районі Рівненської області. Населення становить 196 осіб.
Виникнення населеного пункту. Походження назви, розташування[ред. | ред. код]
Поселення звалося Вовче. Назва, за розповідями старожилів, виникла через велику кількість вовків, що водилася в зарослих лісах. Пізніше село перейменували в с. Моквин. Станція Моквин знаходиться від колишнього районного центру (м.Костопіль) по залізниці — 12 км, а по асфальтованій дорозі — 20 км в напрямку на північний схід.
Історія села Моквин[ред. | ред. код]
Серед віковічних лісів, створювалося наше село разом з будівництвом залізниці Рівне-Сарни. Поселення звалося Вовче. Ця назва збереглася ще в документах датованих 1912 роком. У лісових хащах водилися вовки-сіроманці через це ліс та хутір вирішили назвати Вовчим. Згадка про Вовче лишилася в назвах урочищ Вовчий брід. В 20-х р ХХ ст. з'явилася назва Моквин (за анологією до надслучанського Моквина, що на Березнівщині). Лексема «Моквин», походить від слова «моква», що означає болото.[1]
Природні зони. Пам'ятки природи[ред. | ред. код]
Природна зона села — мішані ліси. Соснові бори обступають село з пн. заходу. Подекуди, як домішка, тут зустрічають дуб, береза, граб. На пд. заході протікає річка Зульня, яка дуже замулена і часто влітку перетворюється в невеликий рівчак.
Історично—архітектурні пам'ятки на території населеного пункту[ред. | ред. код]
На території нашого села залишилася згадка про тяжкі роки війни. Архітектурна пам'ятка — могила невідомого солдата, якого було вбито під час нальоту німецького літака на санітарний ешелон в лютому 1944 р. Бійця похоронили поблизу вокзалу. Ім'я солдата не вдалося встановити, бо документів при ньому не було.
Відомі особистості пов'язані з історією села, народні умільці, майстри декоративно-ужиткового мистецтва[ред. | ред. код]
У справу Великої Перемоги України над німецько-фашистськими загарбниками внесли свій вклад моквинці:
- Дуда Григорій Іванович, ювілейні медалі.
- Стопченко Дмитро Павлович. Медалі «За відвагу», «3а перемогу над Німеччиною», ювілейні медалі.
- Никитюк Лукаш Васильович, ювілейні медалі.
- Тарасевич Петро Степанович, медалі.
- Челей Василь Лукашевич, ювілейні медалі
а також Павло Степанович Мальчик, Андрій Павлович Цибуляк, Микола Іванович Дідух, Василь Степанович Шнайдер, Григорій Григорович Дідух та ін.
Славиться село своїми відомими літераторами:
- Пушко-Гуріна Катерина Василівна, яка створила збірку віршів «Я книгу життєву листаю»
- Ващук Тетяна збірка поезії «Я босоніж ішла…»
На сьогоднішній день в селі проживає велика кількість народних умільців серед них: Лесюк М.Я — ручне плетіння коврів, Левчук Н.Я — сама тче полотняні рушники, Таргоній В.Ф — вишивальниця, Шамбір А.Г — вишивальниця, Левчук Г., Бинько О., Никончук А. — народні умільці, які займаються кошикоплетінням, Фесюк Олександр - майстер з виготовлення меблів. Є також в нашому селі художній колектив жіночого ансамблю «Союз Українок».
Сучасний стан[ред. | ред. код]
На сьогоднішній день в селі є: Моквинське лісництво, побудовані магазини, Моквинська пошта, Моквинській та Яснобірський фельдшерсько-акушерський пункт, Яснобірський клуб, Моквинська загальноосвітня школа І — ІІ ступенів, та бібліотека. Моквинську станцію прикрасив нещодавно реставрований сучасний залізничний вокзал. Село належить до Мирненської сільської ради [Архівовано 20 квітня 2019 у Wayback Machine.] . Є також дві церкви: Українська православна церква Київського патріархату ікони «Несподівана радість», Православна церква Московського патріархату «Святодухівська»
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Л.Грицюк Минуле і сьогодення Моквина//Червоний промінь.-1989.-12грудня
Джерела[ред. | ред. код]
- Л.Грицюк Минуле і сьогодення Моквина//Червоний промінь.-1989.-12грудня
Посилання[ред. | ред. код]
- [[https://web.archive.org/web/20200919193115/https://weather.in.ua/ua/rovenskaja/16162 Архівовано 19 вересня 2020 у Wayback Machine.] Погода в селі Моквин]
- Офіційний сайт Верховної Ради України
| |||||
| ||||||||
|
Це незавершена стаття з географії України. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |