Мокша (річка)
Мокша (мокш. Мокша, Йов[6]) — річка у центрі Європейської частини Росії, протікає територією Пензенської області, Республіки Мордовії, Нижньогородської та Рязанської областей. Права, друга за величиною, після річки Клязьми, притока річки Оки. Належить до водного басейну річки Волги → Каспійського моря.
Походження назви[ред. | ред. код]
Вважається, що назва утворена древнім індоєвропейським населенням басейну річки Оки, яке говорило мовою, близькою до балтійських мов. Гідронім можна порівняти з індоєвропейською основою *mekša-, що означала «проливання, витікання». Припускають, що в мові індоєвропейських аборигенів мокша означала: «потік, течія, річка»[7].
Походження назви також пов'язують з ім'ям слов'янської язичницької богині Мокоші. Їй поклонялися лісові племена, які жили в цих місцях тисячу років тому і вважали Мокошу покровителькою джерел та родючості. Біля витоку річки влаштовано оглядову альтанку, а поруч встановлено скульптуру давньої поганської богині на ім'я Мокош. Серед кількох старих дерев верби, в землю вкопаний зруб, закритий зверху залізобетонною плитою. На залізобетонній плиті зображена дівчина[8], яка схилилася до джерела, і набирає воду у глечик.
Географія[ред. | ред. код]
Річка бере свій початок на південній околиці села Виглядовка Мокшанського району Пензенської області, на висоті 240 м над рівнем моря[1].
Тече у звивистому руслі, в основному на північний захід. У середній та нижній частині — русло сильно звивисте, з численними старицями та озерцями у заплавах[9]. У Пензенській області протікає Мокшанським, Нижньоломовським, Наровчатським районами; у Мордовії — Ковилкинським, Краснослободським, Єльниківським, Темниковським, Теньгушевським районами; у Нижньогородській області — Вознесенським районом; у Рязанській області — Кадомським, Сасовським, Пітелинським, Єрмишинським районами.
Впадає з правого берега, у річку Оку, за 350 км від її гирла, на північній околиці села П'ятницький Яр Пітелинського району Рязанської області, на висоті 79 м[2].
Довжина річки — 656 км. Площа басейну — 51 000 км². Повне падіння рівня русла від витоку до гирла становить 161 м, що відповідає середньому похилу русла — 0,25 м/км[4].
Швидкість течії міняється в залежності від рельєфу поверхні, і коливається в межах 0,1-0,3 м/с — у верхній течії, 0,1-0,5 — в середній та 0,2 у нижній течії. Ширина русла у верхній течії доходить до 50-80 м, при глибині — 1,5-3,0 м, в середній течії ширина коливається від 50 до 85 м, при глибині — 1,9-3,5 м; в нижній течії ширина коливається в межах 70—110 м, при глибині — до 3,2-4,0 м. Дно русла річки на всій протяжності складається в основному із піщаних порід, місцями, у верхній течії — глинисте[9].
Притоки[ред. | ред. код]
Річка Мокша приймає більше п'яти десятків приток довжиною понад 10 км. Найбільших із них, довжиною понад 50 км — 13, із них понад 100 км — 5 (від витоку до гирла):[10][11]
| Назва притоки | Довжина,(км) | Площа водозбірного басейну, (км²) | Відстань від гирла р. Мокши (км) | Витрата води,(м³/с) |
|---|---|---|---|---|
| → Атміс | 114 | 2430 | 540 | |
| → Ломовка | 74 | 1330 | 532 | |
| → Шелдаїс | 53 | 460 | 477 | |
| → Паньжа | 53 | 308 | 464 | |
| ← Іса | 149 | 2350 | 437 | |
| ← Сивинь | 124 | 1830 | 338 | |
| ← Уркат | 63 | 501 | 295 | 2 |
| ← Сатис | 89 | 1570 | 191 | |
| ← Сарма | 63 | 804 | 183 | |
| ← Варнава | 54 | 550 | 170 | |
| ← Єрмиш | 85 | 1070 | 121 | |
| → Вад | 222 | 6500 | 105 | 7,5 (85 км) |
| → Цна | 451 | 21 500 | 51 | 46 (139 км) |
Населенні пункти[ред. | ред. код]
Береги річки та її сточище, доволі густо заселені, тут розташовано кілька десятків населених пунктів (найбільші із них, від витоку до гирла): смт Мокшан, села: Богородське, Голіцино, Наровчат, Кочелаєво, Червона Пресня, місто: Ковилкіно, села: Курніно, Троїцьк, Волгапіно, Рибкіно, Єфаєве, Шеварки, міста: Краснослободськ, Темников, село Теньгушево, смт Кадом.
Використання[ред. | ред. код]
У 1950-х роках в середній течії річки було побудовано кілька гідровузлів ГЕС, але без судноплавних шлюзів. У 1955 році, за 2 км нижче гирла річки Цна на річці Мокші, був побудований Расипухінський гідровузол з ГЕС і дерев'яним судноплавним шлюзом. Судноплавство по річці здійснювалося до середини 1990-х років.
Див. також[ред. | ред. код]
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ а б в Аркуш карти N-38-102 Пенза. Масштаб: 1 : 100 000. Стан місцевості на 1985 р. Видання 1986 р. (рос.), витік Мокши, квадрат: 68х08
- ↑ а б в Аркуш карти N-37-48 Етальма. Масштаб: 1 : 100 000. Стан місцевості на 1981 р. Видання 1984 р. (рос.), гирло Мокши, квадрат: 84х72
- ↑ GEOnet Names Server — 2018.
- ↑ а б в Річка Мокша / Державний водний реєстр Російської Федерації. Постанова Уряду РФ № 253 від 28 квітня 2007 року. (рос.)
- ↑ а б в Річка Мокша // Большая советская энциклопедия : в 30 т. / главн. ред. А. М. Прохоров. — 3-е изд. — М. : «Советская энциклопедия», 1969—1978. (рос.)
- ↑ Цыганкин Д. И. Память, запечатленная в географических названиях [Архівовано 27 березня 2016 у Wayback Machine.] (рос.)
- ↑ Поспелов Е. М. Географические названия мира: Топонимический словарь / Отв. ред. Р. А. Агеева. — 2-е изд. — М. : Русские словари: Астрель: АСТ, 2002. — С. 272. — 5000 прим. — ISBN 5-17-001389-2.
- ↑ Витік річки Мокші. [Архівовано 4 березня 2016 у Wayback Machine.] (рос.)
- ↑ а б Maps for the world / Карти всього світу [Архівовано 15 березня 2015 у Wayback Machine.] (рос.)
- ↑ Дані державного водного реєстру Російської Федерації [Архівовано 11 червня 2017 у Wayback Machine.] (рос.)
- ↑ Валідатор водних об'єктів річки Мокши. [Архівовано 28 квітня 2016 у Wayback Machine.] Процитовано: 2016-04-19 (рос.)
Посилання[ред. | ред. код]
- Річка Мокша // Большая советская энциклопедия : в 30 т. / главн. ред. А. М. Прохоров. — 3-е изд. — М. : «Советская энциклопедия», 1969—1978. (рос.)
- Річка Мокша / Державний водний реєстр Російської Федерації. Постанова Уряду РФ № 253 від 28 квітня 2007 року. (рос.)
- Maps for the world / Карти всього світу (рос.)
|
| |||||||||||
)/N38-102%20%20%20ПЕНЗА%20%20(зап%20%20часть)%20%2085-86%20%20(+).jpg){kind=link}
)/N37-048%20%20%20ЕТАЛЬМА%20%2081-84.jpg){kind=link}