Молитва за Україну

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Молитва за Україну — урочистий музичний твір, відомий також під назвою Боже великий, єдиний, нам Україну храни або як церковний гімн України, музика Миколи Лисенка, слова Олександра Кониського. Написана в 1885 році. Відомі аранжування Віктора Матюка, Кирила Стеценка та Олександра Кошиця.

У Греко-Католицької Церкви та УПЦ Київського патріархату існує традиція співати «Молитву за Україну» після відправи.

Історія створення[ред.ред. код]

Історію появи гімну досліджує львівський професор Роман Кирчів з листування галицького літератора і громадського діяча Павла Кирчіва з Іваном Франком та його брата Богдана Кирчіва з Олександром Кониським. Стало відомо, що Павло Кирчів ще студентом духовної семінарії познайомився з Кониським. Сталося це 1884 року, коли письменник був у Львові і виступав перед студентами. По якомусь часі семінаристи зібрались видати збірник народних та авторських пісень. 26 січня 1885 р. Б. Кирчів написав листа О. Кониському, прохаючи його надіслати до збірника власні й Лисенкові твори. Цей лист став історичним поштовхом, що об'єднав творчий потенціал друзів і сподвижників М. Лисенка і О. Кониського.

Вже 26 березня 1885 року О. Кониський повідомив Б. Кирчіва:

« На сей раз маю до Вас ось яку просьбу, я написав «Молитву» руських дітей, а М. Лисенко завів її на ноти і придбав дуже хорошу музику, котра дуже усім сподобалась. На лихо, у нас не можна її надрукувати, а, на нашу думку, варто було б той гімн розповсюдити і в селах, і в школах Галичини. Тим-то я післав «Молитву» з нотами до високоповажного Володимира Шухевича, просячи його поради, як би то надрукувати, щоби «Молитва» була надрукована ще в Маї. Хотів би знати думку Шухевича, Вахнянина та інших композиторів, жду Вашої відповіді.
Ваш щирий Перебендя[1]
 »

Шухевич незадовго відповів:

« Твір прекрасний, але для дітей трудний. Я і Вахнянин пробували вчити зі своїми учнями, але трудно.  »

Він просив передати Лисенку, щоб зробив полегшений, а як ні, то і так піде. Лисенко не зважив на «регіональні побажання». І вже 29 травня 1885 р. В. Шухевич повідомляє: «„Молитву“ передав для літографа, скоро буде готова, повідомлю Вас».

Отже, можна датувати єдиний лисенківський релігійний твір на авторський текст лютим-березнем 1885 р. Тоді «Молитва» набула широкої популярності в Галичині і поза нею.[2]

По смерті М. Лисенка з'являються нові хорові версії твору, іноді ще із змінами тексту. М. Юрченко подає у виданні «Микола Лисенко. Релігійні твори» три з них, найвідоміші, з різними текстовими варіантами: аранжування В. Матюка, К. Стеценка та О. Кошиця. Остання набула найбільшого поширення. Нині твір офіційно визнано духовним гімном України на рівні з державним.[2]

Сучасний текст[ред.ред. код]

Слова Молитви за Україну на постаменті Державного прапора України, встановленого у Змієві на честь 20-ї річниці Незалежності

З моменту створення текст Духовного гімну України неодноразово редагувався.

Молитва за Україну
Боже великий, єдиний,
Нам Україну храни,
Волі і світу промінням
Ти її осіни.
Світлом науки і знання
Нас, дітей, просвіти,
В чистій любові до краю,
Ти нас, Боже, зрости.
Молимось, Боже єдиний,
Нам Україну храни,
Всі свої ласки-щедроти
Ти на люд наш зверни.
Дай йому волю, дай йому долю,
Дай доброго світу,
Щастя дай, Боже, народу
І многіє, многіє літа.

Альтернативний текст[ред.ред. код]

Боже, Єдиний, Великий, Неньку-Вкраїну храни,
Волі та Правди промінням Ти її освіти.
Силою Знання Звичаю люд український зміцни.
В чистій любові до краю Ти нас, Боже, зрости.
Молимось, Боже, Єдиний, Неньку-Вкраїну храни,
Всі Свої ласки-щедроти Ти на неї зверни.
Дай людям Волю, дай людям Долю,
Дай Доброго Світа,
Щастя, дай, Боже, Здоров'я і многая, многая літа!

Ноти[ред.ред. код]

Див. також[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. псевдонім О. Кониського
  2. а б За волю України. Антологія пісень національно-визвольних змагань. Упорядник Євген Гіщинський. — Луцьк: Видавництво «Волинська обласна друкарня», 2002. — 316 с.

Посилання[ред.ред. код]