Молодило

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Молодило
Молодило (Sempervivum)
Біологічна класифікація
Домен: Еукаріоти (Eukaryota)
Царство: Зелені рослини (Viridiplantae)
Відділ: Вищі рослини (Streptophyta)
Надклас: Покритонасінні (Magnoliophyta)
Клас: Дводольні (Dicotyledoneae)
Порядок: Ломикаменецвіті (Saxifragales)
Родина: Товстолисті (Asphodelaceae)
Підродина: Sedoideae
Рід: Молодило (Sempervivum)
L., 1753
Карта ареалу молодила
Карта ареалу молодила
Види
близько 40
Посилання
IPNI: 12245-1
ITIS logo.jpg ITIS: 500552
US-NLM-NCBI-Logo.svg NCBI: 23030
Wikispecies-logo.svg Віківиди: Sempervivum

Молодило (лат. Sempervivum) — рід сукулентих рослин в родині товстолисті (Crassulaceae).

Народні назви[ред.ред. код]

Червонолистий сорт молодила

Молодило, крім латинської назви «завжди живий», має ще й народні назви — «кам'яна троянда» і «заяча капуста». Вони досить точно характеризують цю незвичайну рослину. Французи називають її «бородою Юпітера», англійці — «квочкою з курчатами».

Біоморфологічна характеристика[ред.ред. код]

Молодило зростає як скупчення багаторічних, вічнозелених, соковитих рослин. Розмір сферичної або напівсферичної розетки листя — від 0,5 см у Sempervivum arachnoideum або globiferum і до 22 см у Sempervivum grandiflorum, але в основному 3-6 см. Листки чергові, м'ясисті, соковиті, зібрані на неплідних пагонах у густі, майже кулясті прикореневі розетки. Квітки 6—20-членні, правильні, двостатеві, жовтуваті, рожеві або пурпурові в щитковидно-волотистих суцвіттях. Плід — листянка. Під час цвітіння молодило випускає квітконіс розміром від 3 см (Sempervivum minutum) до 50 см (Sempervivum tectorum) заввишки, але зазвичай від семи до двадцяти сантиметрів заввишки.

Систематика[ред.ред. код]

Розрізняють близько 40 видів. Деякі види вирощують як декоративні. Виведено близько 3000 сортів. Серед них є і такі, що успішно зимують у наших умовах.

Поширення[ред.ред. код]

Батьківщина молодила — гори Південної та Центральної Європи, Кавказу та Малої Азії. Ростуть здебільшого в горах — на скелях, рідше — на пісках. В Україні — 4 види, серед яких найпоширенішим є Молодило руське (Sempervivum ruthenicum). Зростає в соснових лісах, на пісках, скелях; на Поліссі — зрідка, в Лісостепу і в північній частині Степу — частіше. Молодила гірське (Sempervivum montanum)[1] і мармурове[2] занесені до Червоної книги України.

Молодило, як і всі сукуленти, справжній спартанець: його не лякає літня спека, не потребує зимового вкриття, стійко витримує всі примхи погоди. Найкомфортніше рослина почувається на сонячних місцях та бідних супіщаних, багатих вапном, добре дренованих ґрунтах. За таких умов молодило утворює прекрасний килим з «кам'яних троянд».

Головний ворог молодила — надлишок вологи. Особливо небезпечна вона взимку: накопичується в розетках рослин і може призвести до їх загибелі. У зв'язку з цим, деякі спеціалісти рекомендують робити на зиму сухі укриття. Щоправда, звичайні укривні матеріали: хвоя, листя і стебла кукурудзи — призводять до випрівання рослин.

Молодило на гербі муніципалітету Heřmanice у Чехії

Застосування[ред.ред. код]

Декоративне використання[ред.ред. код]

Композиція з молодил в Гетеборзькому ботанічному саду

Молодило покрівельне (Sempervivum tectorum) — найпопулярніший вид у квітникарів. У давній Європі цими рослинами засаджували покрівлі будинків, аби захистити їх від ударів блискавки. Звідси й така назва. Його саджали на даху тому, що цю рослинку було присвячено древньому богу грому і блискавки — Тору, люди вірили, що страшний бог не буде метати свої блискавки на дахи будинків, де росте присвячена йому рослина[3].

Декоративний сорт молодила
Молодило сорту 'Rubin'

Цей вид став первинним матеріалом для селекціонерів: на його основі виведено багато сортів різних кольорів. Розетки у молодила можуть бути чисто-зеленими, голубими, темно-фіолетовими. Існують сорти з двокольоровим листям: рожево-пурпуровим, зеленим з червоними кінчиками. З кожним роком з'являються все нові і нові сорти з різноманітними відтінками.

Молодило широко використовують у дизайні садиби, зокрема висаджують з південного боку альпійської гірки. Є і такі аматори, які створюють незвичайні живі картини із сотень розеток молодила.

Мініатюрні та інші види молодила з успіхом вирощують і в кімнатах. Серед них Sempervivum arachnoideum (молодило павутинисте), Sempervivum tectorum (молодило покривельне), Sempervivum marmoreum (молодило мармурове), Sempervivum atlanticum (молодило атлантичне), Sempervivum wulfenii (молодило Вульфена) та інші.

Розетка молодила зацвітає через кілька років після посадки, після чого відмирає, залишаючи декілька дочірніх розеток.

Молодило вирощують в яскраво освітленому місці. В якості ґрунту можна використовувати суміш з листяної землі і піску у пропорції 2:3. Полив влітку помірний, взимку рідкий. Взимку, в період спокою утримують при 5-10 °C.

У харчуванні[ред.ред. код]

З давніх пір в селах навесні з нього варили перші щі[3]. Розетки листя молодила за смаком нагадують брюссельську капусту[3].

Розмноження[ред.ред. код]

Розмножують молодило дочірніми розетками і досить рідко насінням. Більшість видів молодила — монокарпіки, тобто цвітуть лише один раз у житті: після достигання насіння материнська розетка відмирає. Але це не страшно, до того часу навколо неї утворюються численні дітки. А ось посадка дочірніх розеток зводиться до того, що їх акуратно розкладають на перекопаний ґрунт і притискають. Краще це робити восени або весною. Розмножують також стблевими або листковими живцями.

Галерея[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

Джерела[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]