Молодинська битва

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Молодинська битва
Molodi - v pam'at' pobedy 1572 goda - 07.jpg
Закладний камінь в пам'ять перемоги в Молодинській битві
Дата: 30 липня-2 серпня 1572
Місце: с. Молоді, 50 верст на південь від Москви
Результат: Повний розгром турецько-татарської армії
Сторони
Flag of the Crimean Tatar people.svg Кримське ханство
Flag of the Ottoman Empire (1453-1517).svg Османська імперія
Herb Moskovia-1 (Alex K).svg Московське царство
Командувачі
Flag of the Crimean Tatar people.svg Девлет I Ґерай Михайло Воротинський
Іван Шеремєтєв
Дмитро Хворостинін
Військові сили
120 000 тисяч кримських татар, ногайських татар, яничар близько 25 тисяч стрільців, козаків, дворянської кінноти,
лівонських німців, німецьких найманців,
козаків М. Черкашенина, а також, можливо, ополчення
Втрати
Більше 100 000 чоловік 4-6 тисяч вбитих та поранених

Молоди́нська битва — бій, що тривав з 29 липня до 2 серпня 1572 року в 50 верстах на південь від Москви, в якому билися московське військо під проводом земського воєводи князя Михайла Воротинського та опричного воєводи князя Дмитра Хворостиніна і армія кримського хана Девлет-Гірея, яка включала окрім властиво кримських військ турецькі й ногайські загони. Незважаючи на дворазову чисельну перевагу, 120-тисячна кримська армія була розбита.

Передумови[ред.ред. код]

З початку 60-х років XVI століття почастішали набіги кримських татар на Московію. Використовуючи зайнятість військ Московського царства в Лівонській війні 1558—83 рр. в Прибалтиці, Османська імперія та Кримське ханство намагались відбити від нього Середнє та Нижнє Поволжя та накласти данину. На початку 1572 року хан Девлет-Гірей організував черговий похід на Москву. Його військо (до 120 тис. чол.) складалось з кримських та ногайських татар та загонів турецьких яничар з польовою артилерією. Дізнавшись про похід, російське командування своєчасно зосередило біля переправ через Оку, в районі Серпухова, 40—45-тисячну армію на чолі з М. І. Воротинським. Весною було вжито необхідних заходів з організації розвідки та будівництва загороджувальних споруд.

Битва[ред.ред. код]

26 липня військо Девлет-Гірея вийшло до Оки та форсувало її. Після запеклого бою з частинами російських сил татарське військо рушило до Москви по Серпухівській дорозі. 28 липня передовий полк російської армії наздогнав військо хана, атакував і розгромив кримський ар'єргард, внаслідок чого чого Девлет-Гірей змушений був призупинити похід на Москву. 30 липня біля Молоді розгорнулась битва, в якій російське військо змусило татар потрапити під нищівний вогонь артилерії, зосередженої в гуляй-городі.

Вирішальну роль в битві зіграв обхідний маневр великого полку російської армії. В момент штурму головними силами татар гуляй-городу великий полк зайшов їм в тил, після чого почалась одночасна контратака російських військ з фронту та тилу, внаслідок якої противник зазнав важких втрат та кинувся втікати. В ході переслідування російські війська повністю знищили 2 татарські заслони. До Криму добрались тільки 5 тисяч чоловік.

Перемога російської армії була наслідком умілого використання інженерних споруд та рельєфу місцевості, ефективного застосування артилерії та іншої вогнепальної зброї, точного вибору часу для обхідного маневру та вирішальної контратаки.

Наслідки[ред.ред. код]

Поразка біля Молоді поклала край експансіоністській політиці Кримського ханства та Туреччини проти Московського царства. За своїм значенням Молодинська битва у порівнянні з іншими битвами в історії Московії є найвизначнішою. Перемога в битві дозволила Московії остаточно здобути незалежність і стала поворотним пунктом в протистоянні Московського царства із Золотою Ордою, яку в той час уособлювало Кримське ханство, і яке після битви відмовилося від домагань на Казанське й Астраханське ханства й надалі втратило більшу частину своєї могутності. Московська держава вийшла переможцем з громадянських воєн, що майже століття тривали на теренах, підвладних колишній Золотій Орді.


Джерела[ред.ред. код]

  • Молоди // Советская военная энциклопедия / под ред. Н. В. Огаркова. — М.: Воениздат, 1980. — Т. 5. — 364 с. — (в 8-ми т). — 105 000 экз.