Молоко

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Молоко́ (лат. lac, lactis; грец. Gala) — секрет молочних залоз, що виробляється під час лактації у ссавців жіночої статі та призначений для грудного годування дітей. Молоко є емульсією крапель жиру у воді. Молоко матері особливо важливе для підтримки імунної системи впродовж перших днів, також воно забезпечує дитинча поживними речовинами.

За ДСТУ 2212-93[1]: Молоко — продукт нормальної секреції молочних залоз.

Молоком може умовно називатись також й будь-яка інша мутна рідина білого кольору, що, як правило, використовується у кулінарії або косметиці. У центральній Європі слово молоко — синонім коров'ячого молока.

Склянка молока
Дві проби грудного молока однієї жінки

Склад молока[ред.ред. код]

До складу молока входять понад сто компонентів, основні з яких: вода, білки (казеїн, сироваточні білки), лактоза, мінеральні речовини (в тому числі і мікроелементи), гормони, вітаміни, ферменти, антитіла (IgA). Деякі компоненти (казеїн, лактоза) не зустрічаються в інших продуктах харчування.

Склад молока деяких ссавців
Складники Людина    Корова     Вівця   Коза   Кобила   Півн. олень 
Вода 87,2% 87,5% 82,7% 86,6% 90,1% 66,9%
Вуглеводи 7,0% 4,8% 6,3% 3,9% 5,9% 2,8%
Жир 4,0% 3,5-4,2% 5,3% 3,7% 1,5% 16,9%
Білок 1,5% 3,5% 4,6% 4,2% 2,1% 16,9%
Мікроелементи 0,3% 0,7% 0,9% 0,8% 0,4% 1,2%

Молоко як продукт харчування[ред.ред. код]

Питне молоко характеризується високими споживними властивостями, які визначаються його хімічним складом, засвоюваністю, енергетичною цінністю, органолептичними показниками, використанням. Вміст білків і цукрів у питному молоці такий самий, як у свіжовидоєному.

Кількість жирів в окремих видах питного молока нормується стандартами. Для визначення жирності використовується прилад бутирометр. Жири питного молока засвоюються краще, ніж свіжовидоєного. Це пояснюється їх дрібнодисперсним станом. Енергетична цінність молока невисока. Вона залежить, насамперед, від вмісту жиру і коливається від 30 до 80 ккал/100 г.

Хімічний склад молока і молокопродуктів, %[2]
Продукт Білки Жир Вугле-
води
Органічні
кислоти
Зола Вода
Молоко коров'яче 3,5 3,9 4,7 0,7 87,0
Молоко козяче 3,2 4,4 4,8 0,8 86,5
Молоко овече 5,8 7,5 4,6 —- 0,9 81,0
Кисле молоко 2,8 3,2 4,1 0,8 0,7 88,4
Варенець 3,3 3,2 3,9 0,8 0,7 88,1
Кефір 2,8 3,2 4,1 0,9 0,7 88,5
Сметана 2,6 30 2,8 0,7 0,5 63,6
Сир 14 18 1,3 1,0 1,0 64,7

Біологічна цінність питного молока визначається вмістом повноцінних білків, поліненасичених жирних кислот, фосфатидів, мінеральних речовин, вітамінів. Молоко забезпечує потребу організму людини у жиророзчинних вітамінах на 20—30%, у вітамінах B2 і B6 — на 70%, у вітаміні В12 — майже на 100%. Всі речовини у молоці перебувають в оптимальному співвідношенні. Молоко характеризується високими органолептичними властивостями: ніжним і приємним смаком, привабливим білим кольором з жовтуватим відтінком. Воно необхідне для функціонування багатьох органів людини, насамперед печінки. Використовують молоко в їжу безпосередньо, для приготування перших, других і третіх страв, у хлібопекарській, кондитерській та інших галузях харчової промисловості.

Молоко — продукт регулярного доїння вимені тварини і може бути перемішане з молоком тієї ж самої або й інших однорідних тварин, отриманого у той самий час доїння або в інший час. У харчовій промисловості найпоширеніше коров'яче молоко, у різних місцевостях використовують також козяче, овече, кобиляче і осляче. В Азії видоюють буйволів, на далекій Півночі — північних оленів. В арабських країнах та у Середній Азії крім молока кіз та овець споживають також верблюже молоко.

Шкідливий вміст речовин у молоці[ред.ред. код]

Хімічні властивості молока[ред.ред. код]

Серед хімічних властивостей молока розглядають:

Кислотність[ред.ред. код]

Кислотність — показник свіжості молока, один з основних критеріїв оцінки його якості. У молоці визначають титровану і активну кислотність.

Активна кислотність визначається концентрацією вільних іонів водню і виражається водневим показником — від'ємний логарифм концентрації іонів водню, що знаходяться в розчині, виражається в одиницях рН.

У свіжому молоці рН = 6,68, тобто молоко має слабо-кислу реакцію. Активна кислотність визначається потенціометричним методом на рН-метрі.

Молоко дає слабо-кислу реакцію внаслідок наявності в ньому солей (фосфорнокислі і цитрати), білків і вуглекислого газу.

Титрована кислотність виражається в градусах Тернера(°Т). Титрована кислотність показує кількість кубічних сантиметрів децинормального (0,1 N) розчину лугу, що пішли на нейтралізацію 100 см³ молока або 100 г продукту з подвійним об'ємом дистильованої води в присутності індикатора фенолфталеїну. Момент закінчення титрування — це поява слабо-рожевого забарвлення, яке не зникає протягом 1 хвилини. Титрована кислотність свіжого молока = 16÷18°Т, допустиме значення для нормального молока 15,99÷20,99°Т.

У різних країнах використовують різні одиниці виміру титрованої кислотності:

1 °SH = 2,25 °D = 2,5 °T = 0,0225% молочної кислоти.

Буферність[ред.ред. код]

Буферні системи мають здатність підтримувати постійний рН середовища при додаванні кислот і лугів. Вони складаються з слабкої кислоти і її солі, утвореної сильною основою, або з суміші двох кислих солей слабкої кислоти. Чим більші буферні властивості, тим більше буде потрібно кислоти або лугу для зміни його рН. Кількість кислоти, яку необхідно додати до 100 см³ молока, щоб змінити його рН на одиницю, називають буферною ємністю молока.

Окислювально-відновлювальний потенціал[ред.ред. код]

Окислювально-відновлювальний потенціал — це здатність складових речовин молока приєднувати або втрачати електрони. Молоко містить хімічні сполуки, що здатні легко окислюватися і відновлюватися: вітамін C, вітамін Е, вітамін В, амінокислоту цистеїн, кисень, ферменти. Окислювально-відновний потенціал молока позначається Е і дорівнює 0,25÷0,35 В. Е визначають потенціометричним методом. На зміну Е впливає

  • Нагрівання молока зменшує Е
  • Наявність металів різко підвищує Е
  • Наявність мікроорганізмів підвищує Е

Окислювально-відновний потенціал служить непрямим методом визначення бактеріального зараження молока.

Фізичні властивості молока[ред.ред. код]

Серед фізичних властивостей молока розглядають:

Густина[ред.ред. код]

Густина — маса молока при t = 20 °C, що міститься в одиниці об'єму. Щільність є одним з найважливіших показників натуральності молока. Вимірюється в г/см³, кг/м³ і в градусах Ареометра (°А) — умовна одиниця, яка відповідає сотим і тисячним часткам густини, вираженої в г/см³ і кг/м³.

Щільність натурального молока не повинна бути нижчою за 1,027 г/см³ = 1027 кг/м³ = 27°А. Густина сирого молока не повинна бути меншою за 28°А, для сортового не менше 27°А. Якщо густина нижча за 27°А, то можна підозрювати, що молоко розбавлене водою: додавання до молока 10% води знижує щільність на 3°А.

Густина молока є функцією його складу, тобто залежить від вмісту жиру. Густина знежиреного молока вища, ніж середня, густина вершків нижча, ніж середня Густина молока. Основний метод визначення густини — ареометричний.

В'язкість[ред.ред. код]

В'язкість — властивість рідини чинити опір при переміщенні однієї частини щодо іншої. В'язкість вимірюють в Па·с, в середньому при t = 20 °C в'язкість дорівнює 0,0018 Па·с. В'язкість залежить від масової частки сухих речовин, а найбільший вплив роблять білки, жири, а також їх агрегатні стани.

Основні фактори, що впливають на в'язкість молока:

  • Масова частка жиру і ступінь його диспергування: чим більше жиру і менші розміри жирових кульок, тим більша в'язкість. В'язкість гомогенізованого молока вища, ніж негомогенізованого, оскільки збільшується сумарна поверхня жирової фази.
  • Масова частка сухих речовин в молоці: чим більша, тим більша в'язкість.
  • Температурна обробка: підвищення температури молока до 55 °C призводить до зниження в'язкості за рахунок більш рівномірного розподілу складових речовин молока і розплавлення тугоплавких тригліцеридів, що входять до складу молочного жиру. Подальше підвищення температури призводить до збільшення в'язкості, оскільки відбувається денатурація сироваткових білків і осадження їх на міцелах казеїну.
  • Агрегатний стан казеїну: може змінюватися при технологічній обробці молока в процесі приготування деяких кисломолочних продуктів (сир, кефір), в'язкість при цьому збільшується.

В'язкість визначається на віскозиметрах Оствальда, Гепплера і ротаційному.

Поверхневий натяг[ред.ред. код]

Поверхневий натяг виражається силою, що діє на одиницю довжини границі розділу двох фаз повітря-молоко. Поверхневий натяг вимірюється в Н/м і становить для води 0,0727 Н/м, а для молока 0,05 Н/м. Більш низький поверхневий натяг молока пояснюється наявністю в ньому поверхнево активних речовин (ПАР) у вигляді білків плазми молока, оболонок жирових кульок, фосфоліпідів і жирних кислот.

Поверхневий натяг залежить від:

  • Температури середовища
  • Хімічного складу молока
  • Режимів технологічної обробки
  • Тривалості зберігання молока
  • Вмісту кисню
  • Агрегатного стану білків і жиру
  • Активності ферменту ліпази

Піноутворення молока прямопропорційно залежить від поверхневого натягу.

Осмос[ред.ред. код]

Осмос — одностороння дифузія розчинника в розчин. Сила, яка зумовлює осмос, віднесена до одиниці поверхні напівпроникної мембрани — осмотичний тиск. Осмотичний тиск молока нормального складу — відносно постійна величина — 0, 66 МПа. Воно зумовлено вмістом у молоці мінеральних солей і лактози. Чим вищий осмотичний тиск, тим менша ймовірність розвитку мікроорганізмів в молочних продуктах. Цей принцип використовується в технології консервів, а також у виробництві, де використовується сироп (цукор).

Осмотичний тиск розраховують за температурою замерзання молока, оскільки вона теж залежить від масової частки лактози і мінеральних речовин. Температура замерзання — стала величина, в середньому становить — 0,555 °C. Розведення молока водою призводить до підвищення температури замерзання. За її величиною судять про натуральність молока. Температуру замерзання визначають кріоскопічним методом.

Електропровідність[ред.ред. код]

Електропровідність молока — обернено пропорційна величина до електричного опору. Вона характеризується здатністю розчину проводити електрику, електропровідність вимірюють Сіменс/м. Молоко — поганий провідник електрики, але електропровідність може збільшуватися за рахунок зміни складу мінеральних речовин. Електропровідність зумовлена ​​наявністю в молоці іонів водню, калію, натрію, кальцію, магнію та хлору. Для молока електропровідність становить 0,46 Сіменс/м.

Бактерицидні властивості молока[ред.ред. код]

У молоці після доїння містяться мікроорганізми, кількість яких протягом 2 годин суттєво знижується. Здатність молока пригнічувати дію мікроорганізмів називається бактерицидними властивостями, а період часу, протягом якого в молоці виявляються бактерицидні властивості називається бактерицидною фазою.

Бактерицидні властивості молока зумовлені наявністю в ньому ферментів (лізоцим, пероксидаза), імуноглобулінів, лейкоцитів.

Бактерицидна фаза залежить від:

  • Бактеріального зараження, яка залежить від дотримання санітарно-гігієнічних умов
  • Температури молока (чим вище, тим коротшою є бактерицидна фаза)

Якщо молоко після доїння відразу очистити і охолодити до 4 °C, то тривалість бактерицидної фази складе 24 години, якщо до 0 °C — до 48 годин.

Органолептичні властивості молока[ред.ред. код]

Свіже сире молоко характеризується певними органолептичними або сенсорними показниками: зовнішнім виглядом, консистенцією, кольором, смаком і запахом. Згідно з нормативною документацією молоко повинно бути однорідною рідиною без осаду і пластівців, від білого до слабо-кремового кольору, без сторонніх, невластивих йому присмаків і запахів.

Білий колір і непрозорість молока обумовлює розсіювання світла колоїдними частинками білків і кульок жиру, кремовий відтінок — розчинений у жирі каротин, приємний, солодкувато-солонуватий смак — лактоза, хлориди, жирні кислоти, а також жир і білки. Жир надає молоку певну ніжність, лактоза — солодкуватий смак, хлориди — солонуватий, білки і деякі солі —— повноту смаку.

До числа ароматичних і смакових речовин сирого молока можна віднести невелику кількість диметилсульфіду (<0,01 мг%) і метилсульфіду (<0,001 мг%), ацетону (<2 мг%), диацетилу (<0,1 мг%), вільних жирних кислот (до 10 мг%), у тому числі летких жирних кислот (до 5 мг%), а також незначна кількість ацетальдегіду та інших монокарбонільних сполук, карбонових кислот (піровиноградної і молочної), аміносполук (вільних амінокислот, пептидів, амінів, аміаку).

Підвищення вмісту в молоці хлоридів, перерахованих вище і деяких інших летких речовин призводить, як правило, до зміни нормального смаку і запаху молока і виникнення вад. Причини та строки їх виникнення різноманітні. Так, ряд вад смаку і запаху може з'явитися в молоці перед доїнням. До них відносяться вади, викликані зміною хімічного складу молока при порушенні фізіологічних процесів в організмі тварини і надходженням в молочну залозу з кров'ю речовин корму, що мають специфічний смак і запах. Наприклад, яскраво виражені присмаки (гіркий, солоний) мають молозиво, стародійне молоко та молоко, отримане від тварин, хворих маститом, кетозом та іншими захворюваннями.

Інші вади смаку і запаху можуть з'явитися в молоці після доїння — при порушенні правил зберігання, транспортування та первинної обробки молока. Прогірклий, окислений, мильний та інші присмаки і сторонні запахи молока викликаються ліполізом та окисленням жиру. Різноманітні вади обумовлюються адсорбцією запахів погано вимитої тари, невентильовані приміщення, випари мастильних олив, бензину і т. д., також забрудненням молока мийними і дезинфікуючими засобами, ліками, пестицидами.

Таким чином, на смак і запах сирого молока впливають численні фактори — стан здоров'я, порода і умови утримання тварин, раціон годівлі, стадія лактації, тривалість і умови зберігання молока, режими первинної обробки.[3]

Використання молока домашніх тварин[ред.ред. код]

Оленяче молоко[ред.ред. код]

Доїння самки північного оленя норвезькими саамами (XIX століття)

Евенки раніше і досі практикують доїння оленів, використовуючи молоко як у харчових, так і в обрядових цілях.

Склад[ред.ред. код]

Склад молока самки північного оленя:

  • Масова частка сухих речовин — 34,4%
  • Жиру — 19,1%
  • Білка — 10,4% (у тому числі казеїну — 8,8%)
  • Лактози — 3,3%
  • Мінеральних речовин — 1,6%

Лосине молоко[ред.ред. код]

Доїння лосиці на лосефермі

У Росії та Скандинавії робилися спроби одомашнити і використовувати лосів як молочних тварин, однак складність утримання робить це економічно недоцільним. В СРСР існувало 7 лосеферм, в наш час[Коли?] існує лише одна у Костромській області (en).

Молоко лосів схоже за смаком з коров'ячим, але більш жирне і менш солодке. Використовується у лікувальному харчуванні. З метою консервації заморожується.

Склад[ред.ред. код]

Застосування[ред.ред. код]

Лікувальний ефект зумовлений, насамперед, високою лізоцимною активністю: 40-65 мкг/мл

Козяче молоко[ред.ред. код]

Склад[ред.ред. код]

Хімічний склад і властивості молока кіз близький до складу і властивостей коров'ячого. Воно відрізняється лише більш високою кількістю білка, жиру і кальцію; містить чимало каротину, тому має блідо-жовте забарвлення. У жирі козячого молока міститься більше капринової та лінолевої кислот, і кульки жиру дрібніші, що сприяє кращому його засвоєнню організмом людини. Амінокислотний складу його білків близький до амінокислотного складу білків жіночого молока, але міцели казеїну більші, ніж міцели казеїну жіночого та коров'ячого молока, мають розмір від 133 нм і вище. Казеїн козячого молока містить мало α-фракцій (10-15%), тому при сичужному згортанні утворюється нещільний згусток.

Козяче молоко багате вітаміном А і ніацином, містить трохи більше заліза і магнію, ніж коров'яче молоко.

Кислотність козячого молока при близько 17-19 °Т (рН = 6,4 ÷ 6,7), густина- 1033 кг/м³. Козяче молоко менш термостійке (витримує t=130 °C протягом 19 хвилин), тому що містить більше іонізованого кальцію.

Застосування[ред.ред. код]

У козячого молока лужна реакція, внаслідок чого при загостренні виразки шлунка або дванадцятипалої кишки козяче молоко є хорошим доповненням до лікування. Козяче молоко використовують для лікування шлунково-кишкових захворювань, туберкульозу, виведення з організму важких солей металів, очищення організму від наслідків хіміотерапії, для дитячого харчування. Допомагає при лікуванні захворювань щитовидної залози. Сире козяче молоко менш небезпечне, тому що кози стійкіші до захворювань, ніж корови.

З козячого молока виробляють ропні сири, у тому числі бринзу.

Кобиляче молоко[ред.ред. код]

Склад молока кобилиці значно відрізняється від складу молока корови та інших тварин. У ньому міститься в 2 рази менше білків, жиру і мінеральних речовин, майже в 1,5 рази більше лактози, ніж у коров'ячому. Кислотність молока низька — близько 6 °Т (pH = 6,6÷7,0), густина — 1032÷1034 кг/м³. За кількістю і складом білків, а також вмістом лактози кобиляче молоко наближається до жіночого. Воно належить до молока альбумінової групи — на частку казеїну в ньому припадає 50÷60% загальної кількості білків. Тому при згортанні кобилячого молока не утворюється щільного згустку, білок випадає в осад у вигляді ніжних дрібних пластівців.

Молоко має високу біологічну цінність. Його білки і жир добре засвоюються. Жир молока має низьку температуру плавлення — 21÷23 °C, містить в порівнянні з жиром коров'ячого молока менше низькомолекулярних, але більше насичених жирних кислот. Кількість полінасичених жирних кислот в ньому майже в 10 разів вища, ніж у коров'ячому. Білки мають добре збалансований амінокислотний склад. Кобиляче молоко значно перевершує коров'яче за вмістом аскорбінової кислоти, її кількість може досягати 13 мг/м³ і більше, однак воно містить менше рибофлавіну.

Кобиляче молоко являє собою білу з блакитним відтінком рідину трохи терпкого смаку. Його використовують для приготування цінного дієтичного і лікувального продукту — кумису. З ферментованого кобилячого молока, шляхом перегонки, виготовляють напій під назвою «Арца» (своєрідний аналог горілки).

Верблюже молоко[ред.ред. код]

Верблюже молоко — продукт, традиційний для східних країн (Середня Азія, Близький Схід, арабські країни Аравійського півострова, в школах і дитячих садах ОАЕ воно входить в раціон харчування дітей). Має там щоденний вжиток, використовується для приготування сирів, морозива, какао тощо. У Туркменії на основі верблюжого молока готують національні страви і напій шубат.

Це молоко за рахунок високого вмісту мікроелементів у порівнянні з коров'ячим, має більш солодкий і трохи солонуватий смак. Воно дуже корисне: до його складу входять кальцій, фосфор, залізо, сірка та багато інших мікроелементів, у верблюжому молоці набагато більше лактози та амінокислот, а білка казеїну менше. Серед корисних властивостей верблюжого молока протистояння таким хронічних захворюванням, як алергія. До верблюжого молока слід звикати, поступово збільшуючи його вживання.

Овече молоко[ред.ред. код]

Овече молоко можна отримувати від різного напрямку породи. Прикладами спеціалізованих молочних порід овець є: в Німеччині — East frizki, в Франції — Lacaune, в Греції — Ghios, в об'єднаному королівстві Великобританії — Milksheep, в Ізралії Asaf та Awassi, які дають від 181,43 до 498,95 кг молока за підсисний період, в США — Polypay Dorset, вівці якої виробляють від 45,35 до 90,71 кг молока за підсисний період[4]. Молочна продуктивність овець в Україні досягає 135–150 кг за підсисний період. За породними характеристиками найбільшу продуктивність має романівська порода, що становить 127–142 кг, каракульська дає 65 — 70 кг молока за лактацію, в овець тонкорунних порід 35 — 65 кг.[5]

Молоко овець, як правило, в сирому вигляді рідко споживають, а переробляють його на молочні продукти, серед яких в Україні найпоширеніший сир — бринза. У світі виробляють такі тверді та м'які: Рокфор, Горгонзола, Кашкавал, Пекоріно, а також кавказькі сири — Шор, Курт, Чанах, Мотал, Арагайський, Єреванський.[5]

Молоко овець має м'який, дещо солодкуватий смак. Цінність овечого молока є значно вищою, в загальних об'ємах по поживним речовинам, чим коров'ячого, козиного та навіть на відміну від молока молодих мам. Молоко овець, містить вдвічі більше мінералів, особливо таких, як кальцій та фосфор, що необхідні для будь-якої виснажливої роботи, наявність цинку, має важливе значення для підтримання здорової шкіри, а також вміст всіх важливих вітамінів, переважно групи В та амінокислотному складу. Характерною особливістю молока овець є те, що при глибокому заморожувані терміном до 4 місяців — молоко овець не втрачає своїх цінних властивостей.

Білок овечого молока перетравлюється в організмі людини на 99,1%, у той час як коров'ячого на 92,6%.[6]

Молоко овець поживніше, ніж коров'яче і козине, в ньому міститься більше сухих речовин у 1,4 раза (18-20%), жиру — в 1,8 раза (6,5-7,2%), білка — в 1,7 (5,5-6%), а його енергетична цінність вища у 1,5 раза. З овечого молока виготовляють різні види сухих твердих і м'яких сирів: рокфор, пікаріно, тушинського, кобійського, осетинського, качкавал тощо[7].

Буйволяче молоко[ред.ред. код]

Молоко в різних культурах[ред.ред. код]

У деяких культурах (наприклад у Китаї, Японії і на островах Полінезії) молоко не вживають через те, що організм більшості людей монголоїдної раси не здатний його засвоїти (генетична неможливість засвоєння однієї зі складових частин молока — лактози). Оцінено, що близько 75-80% європейців мають здатність перетравлення молока. Багато людей середньої та північної Європи і частково Африки споживають молоко — на відміну від інших ссавців — також й у дорослому віці, після періоду годування груддю. Для порівняння, цей коефіцієнт для китайців становить біля 2% всього населення.

У деяких народів молоко мало церемоніальне значення, і його часто віддавали у жертву богам і духам. Така традиція існувала і у давніх слов'ян.

Ринок молока у світі[ред.ред. код]

У загальній структурі виробництва молока найбільшу питому вагу займає коров'яче молоко — 83,34%, буйволяче — 12,97%, козяче — 2,17%, овече — 1,29, верблюже — 0,23%.[8]

Виробництво молока у світі становить близько 609 мільйонів тонн на рік, з яких біля 85 відсотків припадає на коров'яче молоко. Найбільші виробники молока — США, Індія та Росія. Найбільший ринок молочних продуктів — Європейський Союз.

Поряд з культурами народів, що переважно походять від пастухів та кочівників, та для яких молоко тварин та продукти з них стали найважливішими у харчуванні і цим самим відіграють важливу роль у житті (наприклад, в єврейсько-християнсько-ісламському світі), — існують також народи, які окрім материнського молока не вживають жодного іншого.

За даними Продовольчої та Сільськогосподарської Організації (англ. FAO) 2004 року у світі вироблено близько 520 мільйонів тонн коров'ячого молока. Найбільшими виробниками якого були:

  1. Індія: 90,4 млн т.
  2. США: 77,5 млн т.
  3. Росія: 31,9 млн т.
  4. Німеччина: 28,1 млн т.
  5. Франція: 24,4 млн т.
  6. Бразилія: 23,3 млн т.
  7. Китай: 18,9 млн т.
  8. Нова Зеландія: 14,8 млн т.
  9. Великобританія: 14,6 млн т.
  10. Україна: 13,4 млн т.

Загальний обсяг світового виробництва молока за даними продовольчої і сільськогосподарської організації ООН (FAO) протягом 2005–2009 років збільшився від 646,9 млн тонн до 696,5 млн тонн, або в 1,08 рази. При цьому країни, що розвиваються, збільшували обсяги виробництва більшими темпами, ніж розвинені.[8]

Споживання молока у світі зростає швидше, аніж продуктів харчування загалом — це зумовлено ростом споживання молокопродуктів. Харчова промисловість переробляє молоко у різноманітних продукти харчування, починаючи від сирів, вершкового масла, перепічки, морозива, та закінчуючи використанням у м'ясних продуктах.

Україна має одні з найкращих умов у світі для виробництва молока та молочних продуктів, але проблему насиченості ними ринку не вдалося повною мірою вирішити навіть у найсприятливіші для розвитку молочного господарства роки.[9] В Україні з 1991 по 2006 рр. виробництво молока на душу населення зменшилося від 367 до 285 кг, а річний удій на корову — від 2863 до 2828 кг.[10] Витрати кормів на 1 ц молока знаходяться на рівні 150 кормових одиниць, що є майже вдвічі більше, порівняно з країнами за рубежем.[10]

Цікаві факти[ред.ред. код]

Відомо, що для утворення 1л. коров'ячого молока через вим'я корови проходить 400–500 л. крові[11].

Молокопродукти та інші продукти з молока[ред.ред. код]

Див. також[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. ДСТУ 2212-93 Молочна промисловість. Молоко і кисломолочні продукти. Терміни та визначення.
  2. Советы по ведению приусадебного хозяйства / Ф. Я. Попович, Б. К. Гапоненко, Н. М. Коваль и др.; Под ред. Ф. Я. Поповича. — Киев: Урожай, 1985.— с.664, ил
  3. Горбатова К. К. Химия и физика молока, изд. Гиорд,2004 г.
  4. Tomas. B. 2003. Introduction to Dairy Sheep Farming — Getting Started. In: Proceedings of the 8 th Great Lakes Dairy Sheep Symposium. Cornell, University, Itnaca, NY. P 2.
  5. а б В. О. Сухарльов, О. П. Дерев'янко. Вівчарство. / Навчальний посібник.-Харків: Еспада, 2003. — 256 с.
  6. Коцарев В. Е. та др. Производство и переработка овечьего молока.- М.: ВО Агропромиздат, 1968.-56 с
  7. Беженар, І. М. Щодо необхідності відродження галузі вівчарства в Україні / І. М. Беженар. — Вісник Степу: науковий збірник. Ювілейний випуск до 80-річчя заснування Національної академії аграрних наук та 100-річчя Кіровоградського інституту АПВ. Матеріали V11 Всеукраїнської науково-практичної конференції молодих вчених і спеціалістів «Агропромислове виробництво України-стан та перспективи розвитку» 24 березня 2011 року / Національна академія аграрних наук України. — Кіровоград: КОД, 2011. — 228 с.- С .210-212
  8. а б О. В. Пащенко. Тенденції розвитку світового ринку молока / Науковий вісник Національного університету біоресурсів і природокористування України. Серія: Економіка, аграрний менеджмент, бізнес Збірник наукових праць, 2011. — Вип. 168, ч.1. ISSN: 2222-8586
  9. Машкін М. І., Париш Н. М. Технологія молока і молочних продуктів: Навчальне видання. — К.: Вища освіта, 2006. — 351 с. ISBN 966-8081-53-6
  10. а б Трончук І. С., Бердник І. Ю. Вплив концентрації обмінної енергії та поживних речовин у сухій речовині раціонів на продуктивність дійних корів // Полтавська державна аграрна академія. 2006
  11. Підпала Т. В. Скотарство та технологія виробництва молока і яловичини: Навч. посібник, — Миколаїв: Видавничий відділ МДАУ, 2007 ISBN 978-966-8205-40-8

Література[ред.ред. код]

  • Инихов Г. С. Биохимия молока и молочных продуктов. — 2 изд.. — М., 1962.
  • Давидов Р. Б., Соколовский В. М. Молоко и здоровье. — М., 1965.
  • Вессер Р. Технология получения и переработки молока. — М., 1971.
  • Давидов Р. Б Молоко и молочное дело. — 4 изд.. — М., 1973.

Посилання[ред.ред. код]