Молотов В'ячеслав Михайлович

В'ячеслав Михайлович Скрябін-Молотов
	;
3-й голова РНК СРСР
Час на посаді:
	19 грудня 1930 — 6 травня 1941
Попередник	Олексій Іванович Риков
Наступник	Йосип Віссаріонович Сталін
4-й Народний Комісар Закордонних Справ СРСР
Час на посаді:
	3 травня 1939 — 15 березня 1946
Попередник	Максим Максимович Литвинов
Наступник	посада скасована; він сам як Міністр Закордонних Справ СРСР
1-й Міністр Закордонних Справ СРСР
Час на посаді:
	19 березня 1946 — 4 березня 1949
Попередник	посада запроваджена; він сам як Народний Комісар Закордонних Справ СРСР
Наступник	Андрій Януарійович Вишинський
3-й Міністр Закордонних Справ СРСР
Час на посаді:
	5 березня 1953 — 1 червня 1956
Попередник	Андрій Януарійович Вишинський
Наступник	Дмитро Трофимович Шепелов
5-й Міністр Державного Контролю СРСР
Час на посаді:
	21 листопада 1956 — 29 червня 1957
Попередник	Василь Гаврилович Жайворонков
Наступник	посада скасована; Георгій Васильович Єнютин як Голова Комісії Радянського Контролю Ради Міністрів СРСР
5-й Секретар ЦК КП України
Час на посаді:
	листопад 1920 — 12 січня 1921
Попередник	Станіслав Вікентійович Косіор
Наступник	посада скасована; Дмитро Захарович Мануїльський як Перший Секретар ЦК КП України
Дружина	Поліна Жемчужина

Цей термін має також інші значення. Докладніше — у статті Молотов.

В’ячесла́в Миха́йлович Мо́лотов (псевдонім, справжн. прізв. — Скрябін; *9 березня (25 лютого) 1890, Кукарка — †8 листопада 1986) — радянський партійний та державний діяч. Глава радянського уряду в 1930—1941, нарком і міністр закордонних справ (1939—1949, 1953—1956). Герой Соціалістичної Праці (1943), почесний член АН СРСР (1946—1959).

Злочинець, один з організаторів геноциду українців 1932—1933 років^[1].

Біографія[ред.]

Дитинство і юність[ред.]

Народився у слободі Кукарка Вятської губернії (Росія). З 1902 р. навчався в Казанському реальному училищі. З 1906 р. — член РСДРП(б). У квітні 1909 р. заарештований і засланий у Вологодську губернію.

Повернувшись із заслання в 1911 р., вступив на економічне відділення Петербурзького політехнічного інституту. 1912 — проводив пропагандистську роботу серед робітників Петрограду і Москви, співпрацював у більшовицьких газетах «Зоря» і «Правда».

З 1916 р. — член Російського бюро ЦК РСДРП(б).

Партійна і державна діяльність (1917—1961)[ред.]

Після лютого 1917 року — член Виконкому Петроградської Ради і Петроградського військово-революційного комітету. 1918 — голова Ради Народного Господарства Північного району; з кінця 1919 р. — голова Нижньогородського губвиконкому.

У вересні 1920 р. рішенням партійного керівництва був направлений у Донбас, у жовтні 1920 р. обраний секретарем Донецького губкому більшовицької партії, з листопада 1920 р. — перший секретар ЦК КП(б)У. З листопада 1920 р. по березень 1921 р. обіймав пост першого секретаря ЦК КП(б) України. Перебуваючи на цьому посту, проводив жорстку централістську політику, боровся з українським повстанським рухом, втілював програму продрозверстки і виступав проти заміни її продподатком, що призвело до голоду 1921—1922 рр. в Україні.

Березень 1921 р. — 1930 р — секретар ЦК ВКП(б), з 1926 р. — член Політбюро партії, в грудні 1930 р. призначений головою РНК СРСР.

Найближчий соратник Й. Сталіна, вважався його «правою рукою». Молотов став разом з Й. Сталіним організатором геноциду проти українського народу — голоду 1932—1933 рр. Власне, Молотов визначив значно завищений план хлібозаготівель для України в розмірі 356 млн. пудів і спільно з Л.Кагановичем добився його прийняття в липні 1932 р. на III Всеукраїнській конференції КП(б)У.

В жовтні-листопаді 1932 р. за дорученням Сталіна очолював надзвичайну комісію в Україні, яка керувала примусовою колективізацією селянських господарств та тотальною реквізицією зерна в селян-одноосібників. Очолювана Молотовим комісія розробила надзвичайні заходи для збільшення хлібозаготівель шляхом розгортання адміністративного тиску і проведення масових репресивних заходів щодо селянства. З метою активізації планів прискорення виконання планів хлібопоставок він видав розпорядження про створення спеціальних репресивних комісій: вилучення хліба, призначеного для потреб громадського харчування; повну економічну блокаду сіл (заборона торгівлі, припинення постачання сіл тощо).

На початку 1933 р. наказав вивезти всі колгоспні фонди, включаючи і насінневий, у рахунок заборгованості по планах хлібозаготівель, що перетворило штучно створену продовольчу кризу в Україні на широкомаштабний голодомор.

1937 — відіграв головну роль в проведенні партійної чистки ЦК КП(б)У. 1939—1949 — народний комісар (з 1946 р. — міністр) закордонних справ СРСР.

З травня 1939 р. разом з гітлерівською владною верхівкою взяв участь у підготовці планів розподілу Центрально-Східної Європи, яка завершилася укладенням пакту Молотова-Ріббентропа.

1941—1957 — перший заступник голови Ради Народних Комісарів (з 1946 р. — Ради Міністрів) СРСР. 1953—1957 — міністр закордонних справ СРСР.

Після відставки[ред.]

Після смерті Й.Сталіна Молотов став одним з керівників опозиції щодо нового курсу М.Хрущова. У червні 1957 разом з Л.Кагановичем, Г.Маленковим та Д.Шепіловим виведений із складу ЦК КПРС.

1957—1962 — на дипломатичній роботі у Монголії та Австрії. 1961 — виключений із партії. Останні роки життя провів у Москві.