Молох (міфологія)
Мо́лох або Моле́х (грец. Μολοχ, івр. מולך, Мелек) — шановане в Ханаані, Палестині, Фінікії та Карфагені божество природи й сонця, в жертву якому спалювали живцем людей, особливо дітей.
Молоху поклонялись євреї в час виходу з Єгипту та під час правління царя Соломона. Крім євреїв Молоху поклонялись аммонитяни та фінікійці (їм він був відомий під іменем Мелькарт) подібний культ практикували і моавитяни.
Греки ототожнювали Молоха з Кроносом, римляни з Сатурном.
Властиві фінікійській релігії людські жертвопринесення здійснювались в честь Молоха саме через спалення, при чому йому, як верховному богу приносилось найдорожче. Найприємнішою жертвою вважались новонароджені діти знатних родів. Діти клались на простягнуті руки ідола, що мав лице бика, внизу, під руками, палало багаття, а щоб заглушити дитячі крики, жертвопринесення супроводжувалось піснями та музикою.
Переносно вживається як символ жорстокої сили, що вимагає багато жертв.
