Мольфар

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: Мольфар (значення).
Мольфар

Зображення мольфара. Емаль, мідь, ретро світлина, 2017. Серія "Мала українська серія".
Міфологія українська / гуцульська
Місцевість Гуцульщина
Заняття віщування, знахарство, відвернення та насилання шкоди, керування погодою
Походження успадкування магічних сил
Згадки фольклор
Частина від відьма чи відьмакd і слов'янська міфологія

Мольфа́р — в українській гуцульській культурі так називають чоловіка, якому приписується наділеність надприродними здібностями. Мольфар поєднує риси знахаря, чарівника та ворожбита. До певної міри гуцульські мольфари є відповідниками козацьких характерників.

Етимологія[ред. | ред. код]

Походження слова «мольфар» неясне, припускають запозичення з романських мов: пор. італ. malfare — «робити зло»[1].

Образ і заняття[ред. | ред. код]

До занять мольфарів належить розгадування віщих снів, позбавлення від вроків, зняття заклять, знахарство[2]; насилання лиха на людей, їхню худобу та майно[3].

Здатність мольфарів робити як користь, так і шкоду, відображена в уявленнях про їхнє чаклунство («мольфу»), що буває «білим» і «чорним». Чаклування при цьому супроводжується християнською символікою й обрядовістю. Наприклад, мольфару потрібно щонеділі ходити в церкву, сто разів прочитати молитву, проте робити це з особливою, таємною, специфікою. Під покровительство одного мольфара відводилося село чи група сіл. Він міг мати вигадане, добре відоме серед місцевих жителів ім'я, щоб чужинці не могли його відшукати. Важливий елемент мольфарства — відсутність платні за чаклунські послуги[4].

За повір'ям, мольфар мусив передати свої здібності наприкінці життя наймолодшому чоловікові в роду. Якщо цього не зробити, мольфар важко і болісно помиратиме, бо брати чаклунство на «той світ» — великий гріх[5].

Споріднений персонаж — градівник (градобур, хмарник), здатний відганяти хмари та град[6]. Іноді градівником називається мольфар, який керує хмарами й опадами[4].

У мистецтві[ред. | ред. код]

Мольфари стали відомі широкому загалові завдяки повісті Михайла Коцюбинського «Тіні забутих предків» (1911) і знятому за її мотивами однойменному фільмові (1964).

Мольфари постають важливими персонажами таких книг, як «Вогненні стовпи» (2006) Романа Іванчука[7], «Відьмин хрест» (2010) Наталії Щерби[8], «Детективи з Артеку. Таємниці Кам'яних Могил» (2019) Андрія Бачинського[9], «Мала Глуша» (2022) Марії Галіної[10].

Назву «Мольфар» має пісня гурту «Kozak System», написана 2014 року. В липні 2022 за нею знято кліп[11].

У сучасній культурі[ред. | ред. код]

Репутацію «останнього мольфара» Карпат мав Михайло Нечай, який на межі XX і XXI століть мешкав у Верхньому Ясенові. 15 липня 2011 року його вбив психічно хворий чоловік[12][13].

У популярному телешоу «Форт Буаяр», в українській версії 2004 року, роль мудрого Батька Фураса, що задає загадки, грав Богдан Ступка під іменем Мудрого Мольфара[14].

У 2015 році у Верховині був відкритий Музей гуцульської магії. У ньому представлені речі, якими користувались маги-мольфари[15].

Видання «Українська правда», посилаючись на громадський рух «Чесно», коментувало в 2022 році, що образ мольфарів нерідко використовують для маніпуляцій громадською думкою, щоб просувати ідею про «передбачення» перемоги чи поразки того чи іншого політика на виборах[16]. Як писав «Детектор медіа», для українських теленовин стало типовим підвищувати собі рейтинги за рахунок тем пророцтв, містики, таро та мольфарів, які нібито передбачають недалеке майбутнє[17].

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ Етимологічний словник української мови : в 7 т. / редкол.: О. С. Мельничук (гол. ред.) та ін. — К. : Наукова думка, 1989. — Т. 3 : Кора — М / Ін-т мовознавства ім. О. О. Потебні АН УРСР ; укл.: Р. В. Болдирєв та ін. — 552 с. — ISBN 5-12-001263-9.
  2. ↑ Скуратівський, Василь (1996). Русалії (укр.). Вид-во "Довіра". с. 500. ISBN 978-966-507-028-3.
  3. ↑ Онацький, Євген (1967). Мольфар / Українська Мала Енциклопедія. Адміністратура УАПЦ в Аргентині. с. 1031.
  4. ↑ а б Колесник, Ігор (2006). Мольфарство: синтез язичницьких окультних практик і християнства. Т. 3. Львів. с. 30—32.
  5. ↑ Скуратівський, Василь (1996). Русалії (укр.). Вид-во "Довіра". с. 501. ISBN 978-966-507-028-3.
  6. ↑ Гнатюк, Володимир (2000). Нарис української міфології. Львів: Інститут народознавства НАН України. с. 234—235.
  7. ↑ Іваничук, Роман (3 червня 2020). Вогненні стовпи (укр.). Glagoslav Publications. ISBN 978-966-03-8742-3.
  8. ↑ Щерба, Наталья (14 березня 2017). Ведьмин крест (рос.). Litres. ISBN 978-5-457-00041-4.
  9. ↑ Андрій, Бачинський (3 липня 2019). Детективи з Артеку. Таємниці Кам’яних Могил (англ.). Видавництво Старого Лева. ISBN 978-617-679-413-4.
  10. ↑ Галіна, Марія (6 березня 2022). Мала Глуша (укр.). Litres. ISBN 978-5-04-193059-2.
  11. ↑ УКРАЇНСЬКИЙ ГУРТУ KOZAK SYSTEM ВИПУСТИВ ПОТУЖНУ ПІСНЮ "МОЛЬФАР" – ВІДЕО. 5 канал. 05.07.2022. Процитовано 02.12.2022.
  12. ↑ УНІАН: Карпатського знахаря Михайла Нечая вбив божевільний львів'янин. [Архівовано 3 січня 2014 у Wayback Machine.] 18 липня 2011 року.
  13. ↑ ТСН: На Прикарпатті зарізали останнього гуцульського чаклуна. [Архівовано 18 липня 2011 у Wayback Machine.] 15 липня 2011 року.
  14. ↑ Найпопулярніші розважальні шоу України: ностальгійна добірка до Дня Незалежності. 24 Канал (укр.). Процитовано 9 січня 2023.
  15. ↑ Музей Гуцульської Магії — Музеї Верховини — VERKHOVYNA.LIFE. Verhovyna.life (укр.). Процитовано 1 грудня 2022.
  16. ↑ “Вроджені лідери”, Тигрюля, “сильний Марс”, Ванга і Нострадамус. Як політики використовують гороскопи. Українська правда (укр.). Процитовано 1 грудня 2022.
  17. ↑ Скляревська, Гала (22 лютого 2022). Ванго, а Путін нападе? На ICTV «заспокоювали» українців нумерологією та астрологією. ms.detector.media (укр.). Процитовано 2 грудня 2022.

Література[ред. | ред. код]

  • Килимник С. Український рік у народних звичаях в історичному висвітленні. — К.: Обереги, 1994. — Кн. 2. Т. IV. — С. 445.
  • Михайлов Н. А. Укр. мольфар, слвн. malavar и др. Демонологическая параллель // Балканские чтения 9. Terra balcanica. Terra slavica. К юбилею Татьяны Владимировны Цивьян. — М.: Институт славяноведения РАН, 2007. — С. 93-97.
  • Мольфар // Етимологічний словник української мови. — К.: Наукова думка, 1989. — С. 506.
  • Шевчук В. Мисленне дерево. — К.: Молодь, 1989. — С. 178.
Антична міфологія
Слов'янська міфологія
Германо-скандинавська
міфологія
Кельтська міфологія
Балтська міфологія
Міфологія басків
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Мольфар&oldid=41897303