Монастир Енряку

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Монастир Енряку
Enryakuji Konponchudo02s5s3200.jpg
Координати: 35°04′13″ пн. ш. 135°50′27″ сх. д. / 35.0704500° пн. ш. 135.8409250° сх. д. / 35.0704500; 135.8409250
Адреса префектура Сіґа, місто Оцу, квартал Сакамото-хон 4220
Титул гора Хієй
Інші назви гора Хіей
Секта Тендай
Статус Головний монастир секти
Святиня статуя будди Якусі
Засновано 788
Засновник Сайтьо

Монасти́р Енря́ку або Енря́ку-д́зі (яп. 延暦寺, えんりゃくじ, МФА: [enɾʲaku d͡ʑi], «монастир епохи Енряку») — буддистський монастир в Японії. Належить секті Тендай. Головний монастир секти. Розташований за адресою: префектура Сіґа, місто Оцу, квартал Сакамото-хон 4220. Монастирський титулгора Хієй. Заснований 788 року. Головною святинею монастиря є статуя будди Якусі. До цінних пам'яток належать Центральний храм (національний скарб Японії), храмова галерея (важлива культурна пам'ятка Японії), тощо. Розташований на горі Хіей, на північ від стародавньої столиці Кіото. Один з найстаріших буддистських центрів країни. Був місцем навчання засновників багатьох релігійних діячів країни. Об'єкт світової спадщини ЮНЕСКО.

Короткі відомості[ред.ред. код]

«Центральний храм» Йокава.
Спалення Енряку 1571 року військами Оди Нобунаґи

Перший храм монастиря був закладений у 788 році (7 році Енряку) буддистським монахом Сайтьо (767822), який поширював у країні вчення китайської школи тяньтай після стажування у імперії Тан. У 807 році Сайтьо, з дозволу Імператора Камму, зібрав сотню учнів і оселився зними на горі Хієй. Храм Енряку перетворився у монастирський комплекс. У ньому панувала жорстока дисципліна. Молоді монахи повинні були вчити Закон Будди і медитувати по 12 годин на добу.

В часи розквіту, які припадають на 10-12 століття, монастир мав величезний храмовий комплекс із 3-тисяч культових споруд, а також утримував могутню армію монахів-воїнів. Вони часто використовувались для боротьби з опозиційними монастирями і вороже налаштованими політиками.

З 14 століття розпочався культурний занепад монастиря Енряку. Монахи почали займатися лихварством і работоргівлею.

У першій половині 15 столітті монастир виступив проти релігійних інновацій 6-го сьоґуна сьоґунату Муроматі Асікаґи Йосінорі. Боротьбу проти центральної влади Енряку програв і заззнав руйнування у 1435 році. Головний храм, храм Компон-тюдо, була спалена, а керівництво монастиря — вирізано. Проте за 20 років, у зв'язку із поступовим занепадом самурайського уряду, монахи зуміли відновити втрачені позиції. На початок 16 століття монастир Енряку знову відігравав роль релігійного і наукового центру країни.

На середину 16 століття монастир зіткнувся із своїм найлютішим ворогом Одою Нобунаґою. Захопивши столицю у 1568 році, він конфіскував ряд монастирських земель, чим викликав невдоволення серед монахів. У 1570 році ченці монастиря виступили на боці ворогів Оди Нобунаги, допомогаючи військам родів Адзаї та Асакура. Спроби Нобунаґи змусти монахів передумати і перейти на його бік провалилися, тому наступного, 1571 року, він спалив монастрир дощенту разом із усіма його мешканцями.

Сучасний вигляд монастиря — реконструкція кінця 16 — початку 17 століття. Він умовно поділений три райони — Тодо (яп. 東塔 — «Східні вежі», колишне місце засідання голів монастиря), Сайто (яп. 西塔 — «Західні вежі») і Йокава (横川). Більшість головних будівель монастиря зосореджені у східній частині — Тодо.

Галерея[ред.ред. код]

Див. також[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]

Джерела та література[ред.ред. код]

  • Монастир Енряку // 『日本大百科全書』 [Енциклопедія Ніппоніка]. — 第2版. — 東京: 小学館, 1994—1997. — 全26冊.
  • (укр.) Коваленко О. О. Ода Нобунаґа в японській антихристиянській літературі на прикладі «Записів про розквіт і падіння Храму південних варварів» // Східний світ. — Київ: Інститут Сходознавства НАН України, 2009. — № 2 — с.10-19.
  • Рубель В. А. Японська цивілізація: традиційне суспільство і державність. — Київ: «Аквілон-Прес», 1997.