Монастир Ксиропотаму

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Координати: 40°13′40″ пн. ш. 24°13′11″ сх. д. / 40.2279278° пн. ш. 24.2198139° сх. д. / 40.2279278; 24.2198139

Гора Афонa
Світова спадщина ЮНЕСКО
Монастир Ксиропотаму
Країна Греція Греція
Тип змішаний
Критерії i, ii, iv, v, vi, vii
Ідентифікатор 454
Регіонb Європа і Північна Америка

Історія реєстрації

Зареєстроване: 1988
12 сесія

a Назва, як офіційно зазначено у списку
b Як офіційно зареєстровано ЮНЕСКО

Монастир Ксиропотаму (грец. Μονή Ξηροποτάμου) — грецький чоловічий православний монастир на Святій горі Афон, займає в святогірській ієрархії восьме місце. Розташований на західному схилі крутому береговому Айон-Орос, над пристанню Дафні.

Історія[ред.ред. код]

За переказами заснування монастиря Ксиропотаму покладено в 5 столітті візантійською імператирицею Пульхерією, сестрою імператора Феодосія II. Нею споруджено храм на честь Сорока севастійських мучеників, про яких їй було видіння. У 7 і 8 століттях обитель Пульхерії спорожніла, але царевич Павло, з'явившись на Сухій протоці і заснувавши монастир, який носить його ім'я, звернувся до імператора Романа I із поданням про відновлення Ксиропотаму. Клопотання його імператор прийняв, але через три століття відновлений монастир зруйновав землетрус, вже у добу правління Михайла IX Палеолога, як стверджують афонські сказання — в покарання за прийняття унії з Римом.

Андронік II Палеолог знову відбудував усі будівлі, що і нині існують у Ксіропотаму, втім раз постраждалі в 16 столітті від пожежі та відбудовані султаном Селімом I за власний кошт. Згідно з легендою, яку доводить султанська грамота від 9 березня 1520 року, що зберігається в слов'янському перекладі в обителі Ксиропотаму — султан мав у сні видіння 40 севастійських мучеників, що звеліли відновити монастир Ксиропотаму на знак подяки Богові за допомогу, надану туркам під час підкорення Єгипту. Після того Ксиропотаму прикрашали вже волоські господарі.

Реліквії[ред.ред. код]

Серед найцінніших реліквій монастиря:

Джерела[ред.ред. код]