Монастир Нінна

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Монастир Нінна
Ninnaji -garden.jpg
Координати: 35°01′51″ пн. ш. 135°42′49″ сх. д. / 35.0310083° пн. ш. 135.7137722° сх. д. / 35.0310083; 135.7137722
Адреса префектура Кіото, місто Кіото, район Укьо, квартал Омуро-Оуті 33
Титул гора Оуті[1]
Інші назви Палац Омуро[2]
Монастир Ніва[3]
Імператорський монастир Нінна[4]
Секта Сінґон-Омура
Статус Головний монастир секти
Святиня статуя будди Аміди
Засновано 888
Засновник Імператор Уда

Монасти́р Ні́нна або Ні́нна-дзі́ (яп. 仁和寺, にんなじ, МФА: [ɲin̚.na d͡ʑi], «монастир людяної гармонії») — буддистський монастир в Японії. Належить секті Сінґон-Омура. Головний монастир секти. Розташований за адресою: префектура Кіото, місто Кіото, район Укьо, квартал Омуро-Оуті 33. Монастирський титул — гора Оуті[1]. Заснований 888 року. Головною святинею монастиря є статуя будди Аміди. До цінних пам'яток належать золотий храм (національний скарб Японії), п'ятиярусна пагода (важлива культурна пам'ятка Японії). Був помешканням Імператора Уди після зречення від престолу й постригу у ченці. Відтоді називався палацом Омуро́. Століттями керувався настоятелями, що призначалися з числа Імператорських принців Імператорського дому Японії. Під час громадянської війни 14671477 років втратив всі культові споруди. Відреставрований в середині 17 століття. Головний храм — колишня Мала тронна зала Імператорського палацу, перенесена на нове місце 1647 року. 1994 року занесений до списку Світової спадщини ЮНЕСКО в Японії.

Короткі відомості[ред.ред. код]

Будівництво монастиря Ніннадзі було розпочато 886 року за указом Імператора Коко на північно-західній околиці японської столиці Кіото. Наступного року монарх помер, не встигши побачити завершення робіт, тому за здійснення його задуму взявся наступник — Імператор Уда. 888 року він добудував монастир і назвав його на честь девізу правління Нінна. Освячення обителі відбулося за допомоги ченця Сіндзена секти Сінґон. Першим настоятелем монастиря призначили монаха Канґена[5].

Імператор Уда був палким буддистом, тому зрікся престолу, прийняв чернечий постриг за наставництва Якусіна, голови столичного монастиря Тодзі, і переселився до збудованого ним Ніннадзі. На території монастиря він звів власні апартаменти (японською — омуро), від імені яких монастир стали називати палацом Омуро. Відтоді зародився звичай призначати настоятелів Ніннадзі з представників Імператорської родини Японії, якім надавали титул Імператорського принца-ченця. Окрім них в монастирі працювали такі ченці аристократичного походження як Кантьо, Канку, Сайсін і Кандзьо, які займалися розвитком наук та релігійної доктрини секти Сінґон[5].

1119 року більшість споруд і храмів Ніннадзі згоріла. Попри це, Імператорський двір та столична аристократія відбудували монастир, а також сприяли його подальшому розростанню. За керівництва настоятеля-принца Какусьо (1153 — 1169), який був призначений завідувачем справами усіх буддистських сект Японії, Нінадзі мав статус головного буддистського центру країни. Процвітання монастиря тривало до 15 століття[5].

Під час великої Смути Онін 1467 — 1477 років усі будівлі Ніннадзі були знищенні вогнем, а його територія перетворилася на пустир. Відбудова монастиря почалася в 17 столітті за правління сьоґуна Токуґави Ієміцу. Він пожертвував 200 тисяч золотих рьо на реставраційні роботи. Крім цього, під час перебудови Імператорського палацу 1647 року, Імператорський двір подарував Нінннадзі понад 30 будівель, серед яких були Мала тронна зала[6], Прохолодна зала[7], Житлова зала[8], Китайські ворота[9] Чотириколонні ворота[10] та інші[5].

Після реставрації Мейдзі 1868 року та релігійної реформи 1870 року традиція керування монастирем особами з Імператорської родини була перервана. 1887 року деякі споруди Ніннадзі згоріли. Капітальна реставрація почалася лише 1909 року і тривала півдесятиліття[5].

Ninnaji Kyoto07n4500.jpg Ninnaji Kyoto02s3s4350.jpg Ninnaji Temple mars 2009 037.jpg Omurosakura.jpg
Золотий храм
Пагода
Триптих Аміди
Парк сакур

Станом на 1994 рік на території Ніннадзі розташовані Золотий храм[11], Храм засновника[12], Брама Ніо[13], П'ятиярусна пагода, Храм Каннон[14], Середні ворота[15], дзвіниця, Чайна альтанка летючих хвиль[16], Альтанка далекої огорожі[17] та інші споруди[5].

Золотий храм занесений до списку Національних скарбів Японії. Це колишня Мала тронна зала Імператорського палацу, перенесена 1647 року на територію монастиря. В храмі зберігається головна святиня — триптих будди Аміди з бодгісаттвами Каннон і Сейсі, виготовлений на початку 9 століття. Він також є складовою Національних скарбів країни[5]. Храм засновника — це колишня Прохолодна зала Імператора. Вона має шатровий дах і була перенесена разом із Малою тронною залою. У храмі розміщено статую сидячого ченця Кукая, засновника японської секти езотеричного буддизму Сінґон[5]. Пятиярусна пагода і Брама Ніо також виготовлені близько 1647 року[5].

Цінними скульптурами Ніннадзі є статуї божеств Дзотьо і Тамона — двох небесних махараджів, охоронців буддизму; богині мистецтв Бендзай, сидяча статуя божества Айдзена тощо. Також в монастирі знаходиться шовкова картина божества Кудзяку — національний скарб Японії, та портрет принца Шьотоку — цінна культурна пам'ятка Японії. В бібліотеці обителі зберігаються стародавні манускрипти, серед яких найціннішими є рукописи Кукая «Тридцятикнижжя»[18] (9 століття), найстаріший японський медичний трактат «Методи знахарства»[19] (984) та середньовічна хроніка монастиря «Записи успадкування Омуро»[20](13 століття)[5].

Також на території монастиря знаходиться гробниця Імператора Уда й парк сакур, який називають Парком сакур Омуро[5].

Дивіться також[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. яп. 大内山, おおうちやま, оутіяма.
  2. яп. 御室御所, おむろごしょ, омуро ґосьо.
  3. яп. 仁和寺, にわじ.
  4. яп. 仁和寺門跡, にんなじもんぜき.
  5. а б в г д е ж и к л м Ніннадзі // Енциклопедія Ніппоніка: в 26 т. 2-е видання. — Токіо: Сьоґаккан, 1994—1997.
  6. яп. 紫宸殿, ししんでん, сісін-ден.
  7. яп. 清涼殿, せいりょうでん, сейрьо-ден.
  8. яп. 常御殿, つねのごてん, цуне-но-ґотен.
  9. яп. 唐門, からもん, карамон.
  10. яп. 四脚門, しきゃくもん, сікяку-мон.
  11. яп. 金堂, こんどう, кондо.
  12. яп. 御影堂, みえいどう, міей-до.
  13. яп. 仁王門, におうもん, ніо-мон.
  14. яп. 観音堂, かんのんどう, каннон-до.
  15. яп. 中門, ちゅうもん, тюмон.
  16. яп. 飛濤亭, ひとうてい, хіто-тей.
  17. яп. 遼廓亭 りょうかくてい, рьокаку-тей
  18. яп. 三十帖冊子, さんじゅうじょうさっし, сандзюдзьо сассі.
  19. яп. 医心方, いしんぽう, ісінпо.
  20. яп. 御室相承記, おむろそうしょうき, омуро сосьокі.

Джерела та література[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]