Монастир святого Павла

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Координати: 40°09′40″ пн. ш. 24°17′25″ сх. д. / 40.16111° пн. ш. 24.29028° сх. д. / 40.16111; 24.29028

Гора Афонa
World Heritage Logo global.svg Світова спадщина Flag of UNESCO.svg
Монастир святого Павла
Країна Греція Греція
Тип змішаний
Критерії i, ii, iv, v, vi, vii
Ідентифікатор 454
Регіонb Європа і Північна Америка

Історія реєстрації

Зареєстроване: 1988
12 сесія

a Назва, як офіційно зазначено у списку
b Як офіційно зареєстровано ЮНЕСКО

Монастир святого Павла (грец. Μονή Αγίου Παύλου) — грецький чоловічий православний монастир на Святій горі Афон, займає в святогірській ієрархії чотирнадцяте місце. Розташований на західному узбережжі півострова Айон-Орос, поблизу міста Карієс та монастиря Діонісія.

Історія[ред.ред. код]

Афонський монастир святого Павла заснований в 9 столітті преподобним Павлом Ксиропотамським, який походив із царського роду. Обитель деякий час була слов'янською. Соборний храм (католікон) присвячений Стрітенню Господньому, а найдавніший храм монастиря — святому Георгію Побідоносцю.

Прочани і нині відвідують печеру, де жив святий Павло Ксиропотамський, усамітнено від усього мирського, при самому морі.

Крім соборного храму є у монастирі і паракліси: в ім'я святого Костянтина і Олени; святителя Миколи; преподобного Павла; святого великомученика Георгія; святого Григорія Богослова і ще 13 церков всередині і поза межами власне монастиря. Монастирю святого Павла також належить скит Лак, в якому діє соборний храм в ім'я святого великомученика Димитрія Солунського, і при келіях 9 церков.

Реліквії[ред.ред. код]

Серед святинь монастиря особливо шануються:

  • ікона Божої Матері, що належала Феофілу Іконоборцю, або його дружині Феодорі. Цю ікону Феофіл Іконоборець у нестямі своїй кинув у вогонь, але вона дивовижним чином не згоріла.
  • дві частки Хреста з Животворящого Древа Хреста Господнього.
  • напрестольний великий дерев'яний хрест, що належав начебто Костянтину Великому. Хрест цей обкладений з обох сторін малими іконами, писаними на пергаменті, по золотому полю, числом більше 50-ти. Кожна з них вставлена у вироблені у хресті заглиблення і закривається зверху склом. Живопис схожий на візантійський.
  • ікона Божої Матері (складня), оточена 28 малими іконами різних святих. Це дар монастирю візантійського імператора Андроніка.
  • ікона Божої Матері, принесена до монастиря ктитором обителі святим Павлом із монастиря Мірелеон, заснованого батьком Павла Михайлом Ранкаве. Ікона стоїть при південно-східній колоні, яка підтримує купол собору.
  • частка злата, ладану і миро, принесених волхвами в дар Віфлеємському Богонемовляті Господа Ісусу. Ця святиня пожертвувана Марією, дочкою останнього із сербських деспотів Георгія Бранковяну.
  • частки мощей наступних святих: нога ліва від стопи до коліна святого Григорія Богослова, частина від ліктя із тілом святого Максима Сповідника; голова святої Феодори Александрійської; святого великомученика Пантелеймона; частки 40 севастійських мучеників; нога права преподобномученика Каллініка Нового; святого Василя Великого.

Джерела[ред.ред. код]