Монетарна політика

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Монетарна полі́тика (англ. Monetary Policy) — політика держави, через яку уповноважена державою інституція контролює обсяг пропозиції грошей з метою встановлення цінової стабільності, сприяння економічному зростанню, дотриманню рівня безробіття населення на низькому рівні.

Монетарна політика може бути стимулюючою (експансивною) у разі пом'якшення монетарних умов, зазвичай, зниження відсоткових ставок (або ж збільшення темпів зміни пропозиції грошей понад усталений рівень). Експансійна політика використовується для подолання рецесії, оскільки призводить до зростання сукупного попиту, таким чином стимулюючи економічне зростання та знижуючи рівень безробіття. В звичайний час подібна політика призводить до прискорення інфляції.

Стримуюча (рестриктивна) політика зазвичай використовується задля уповільнення інфляції через протилежний стимулюючій політиці, а саме, охолоджуючий вплив на економічне зростання.

Іншою основною складовою державної політики є фіскальна політика, що проводиться Урядом та складається з двох її напрямків - податкової (види та норми податків), а також бюджетної політики (політика видатків).

Опис[ред.ред. код]

Монетарна полі́тика — комплекс заходів щодо регулювання грошової сфери задля досягнення заздалегідь визначених суспільних цілей, які здійснює держава через центральний банк. У вітчизняній літературі зустрічається термін "грошово-кредитна" політика.

Головна ціль монетарної політики полягає в забезпеченні стабільності цін, повної зайнятості і зростанні реального обсягу ВВП. Цілі досягаються за допомогою таких інструментів:

  • операції на відкритому ринку;
  • відсоткова політика;
  • норма обов'язкових резервів;
  • вплив на обмінний курс національної валюти.

Види монетарної політики[ред.ред. код]

  • Інфляційне таргетування[1]. Ціллю є рівень інфляції (зазвичай в межах 2-4%). Основний інструмент - короткострокова відсоткова ставка центрального банку (овернайт, одно-, двотижнева).
  • Монетарне таргетування. Ціллю є рівень грошової маси. Основний інструмент - пропозиція грошей центральним банком.
  • Таргетування обмінного курсу[2]. Ціллю є рівень обмінного курсу національної валюти по відношенню до певної стабільної валюти. Задля досягнення цілі по величині обмінного курсу центральний банк використовує політику інтервенцій на валютному ринку (купівлю або продаж іноземної валюти).
  • Змішаний підхід. Основна ціль чітко не визначається, використовуються як досягнення цілі по інфляції так і по рівню безробіття. Основний інструмент зазвичай процентна ставка центрального банку.

В Україні головним суб'єктом монетарної політики є Національний банк [1], що відповідно до законодавства України - Конституції України[3] та Закону "Про Національний банк України"[4] має вирішальну роль у її розробленні та реалізації. Основні орієнтири щодо монетарної політики: цілі та напрями викладаються в Основних засадах грошово-кредитної політики Радою Національного банку, що здійснює моніторинг проведення даної політики. Окрім цього, контроль за діями НБУ здійснює Верховна Рада, що регулярно заслуховує доповіді Голови НБУ, зокрема, щодо стану грошово-кредитного ринку в Україні.

Інструменти монетарної політики[ред.ред. код]

  • Операції центрального банку на відкритому ринку державних цінних паперів ( якщо ЦБ продає державні цінні папери банківським установам - пропозиція грошей в обігу зменшується, і навпаки)
  • Норма обовязкового резервування
  • Облікова ставка
  • Відсоткові ставки
    • ставки рефінансування центрального банку
  • Обмінний курс
    • жорстка прив'язка до іноземної валюти
    • коридор обмінного курсу
    • траєкторія щодо обмінного курсу
    • керований плаваючий курс
    • вільно плаваючий курс


Основні засади грошово-кредитної політики на 2014 рік[5][ред.ред. код]

Основні засади грошово-кредитної політики на 2014 рік визначають завдання грошово-кредитної політики та показники діяльності Національний банк [2] у середньостроковій перспективі для забезпечення стабільності грошової одиниці України та досягнення цілей, визначених Законом України "Про Національний банк України"[6], і враховують тенденції та прогноз розвитку економіки, бюджетної сфери та грошово-кредитного ринку.


Див. також[ред.ред. код]

  1. http://www.imf.org/external/pubs/ft/issues/issues15/index.htm
  2. http://www.imf.org/external/np/mfd/er/2004/eng/0604.htm
  3. http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=254%EA%2F96-%E2%F0
  4. http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=679-14
  5. http://www.fin.org.ua/news/1079896
  6. http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=679-14


Економіка Це незавершена стаття з економіки.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.