Монобактами

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Структурна формула азтреонаму, першого представника монобактамів

Монобактами — група β-лактамних антибіотиків, в основі яких лежить моноциклічне β-лактамне кільце.

Механізм дії[ред.ред. код]

Монобактами діють бактерицидно, як і інші β-лактамні антибіотики. Механізм дії полягає у порушенні синтезу клітинної стінки бактерій. Особливістю дії монобактамів є їх висока стійкість до β-лактамаз грамнегативних бактерій, але монобактами руйнуються β-лактамазами грампозитивних бактерій. Монобактами мають постантибіотичний ефект та зменшують явища ендотоксикозу.

Представники монобактамів[ред.ред. код]

Першим представником групи монобактамів є азтреонам — природній антибіотик, що виділений з культури Chromobacterium violaceum. Він є єдиним представником групи, що застосовується у клінічній практиці. До групи належать також тігемонам[1], карумонам[2] та нокардіцин А.[3]

Фармакокінетика[ред.ред. код]

Монобактами погано всмоктуються в шлунково-кишковому тракті, тому застосовуються парентерально. Біодоступність препаратів становить близько 100%. Монобактами добре розподіляються у більшості тканин і рідин організму. Проникають через гематоенцефалічний бар'єр при запаленні мозкових оболонок. Монобактами проникають через плацентарний бар'єр, виділяються в грудне молоко. Препарати метаболізуються в печінці у незначній кількості. Період напіввиведення азтреонаму становить 1,5-2 годин, при печінковій або нирковій недостатності цей час може зростати до 6-8 годин. Виводяться монобактами з організму із сечею в незміненому вигляді.

Застосування[ред.ред. код]

Монобактами застосовуються при інфекціях, викликаних грамнегативними мікроорганізмами, особливо у ослаблених хворих та у випадку стійкості мікроорганізмів до цефалоспоринів ІІІ покоління,аміноглікозидів ІІ-ІІІ покоління та антисиньогнійних пеніцилінів: менінгітах, пневмоніях, бронхіті, сепсисі, інфекціях шкіри і м'яких тканин, інфекціях сечовивідних шляхів, сепсисі. Найбільшу чутливість антибіотики виявляють до Escherichia coli; представників родів Enterobacter, Proteus, Serratia, Morganella, Citrobacter, Providencia, сальмонелли, шиґели, клебсієлли, клостридії. До монобактамів нечутливі грампозитивні та анаеробні мікроорганізми.

Побічна дія[ред.ред. код]

При застосуванні монобактамів можливі алергічні реакції — висипання на шкірі, кропив'янка, анафілактичний шок; побічна дія на органи травлення — нудота, блювання, болі в животі, діарея, жовтяниця, гепатит, а також головний біль, головокружіння, безсоння, сплутаність свідомості. При внутрішньовенному введенні можливий флебіт, при внутрішньом'язовому введенні — біль та набряк у місці введення.

Протипокази[ред.ред. код]

Протипоказами до застосування монобактамів є алергічні реакції до монобактамів. Перехресні алергічні реакції з іншими β-лактамними антибіотиками нехарактерні, але при застосуванні азтреонаму відмічалась перехресна алергічна реакція до цефтазидиму. З обережністю монобактами слід застосовувати при вагітності та годуванні грудьми.

Примітки[ред.ред. код]

Джерела[ред.ред. код]