Монофізитство

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Монофізи́тство (від грец. μόνος — «один, єдиний» + грец. φύσις — «природа, єство») — одна з течій християнства, основою віровчення якої є догма про єдину (божественну) природу Ісуса Христа, а не подвійну — божественну і людську (діофізитство).

Монофізитський толк християнства започаткований у V ст. константинопольським архімандритом Євтихієм під час боротьби проти несторіанства.

Ефеський собор 431 року визнав правовірними 12 анафематизмів, але Євтихій і Дірскор відстоювали, що Ефеський собор визнав монофізитство правовірним. Халкідонський собор 451 року проголосив його єрессю, внаслідок чого християнство поділилося на халкідонські й нехалкідонські (монофізитські) церкви.

Монофізитство найбільш поширилося у східних провінціях Візантії в VVI ст. і стало релігійно-політичною основою сепаратистських тенденцій, релігійною формою протесту народних мас проти гніту Римської імперії й офіційної християнської церкви.

Монофізитство втратило політичне значення після завоювання в VII ст. східних провінцій Візантії арабами.

У теперішній час монофізитства дотримується більшість віруючих вірмен (Вірменська апостольська церква), яковіти Близького Сходу й Південної Індії, а також християнське населення Ефіопії (Ефіопська Церква).

Джерело[ред.ред. код]