Монреаль Канадієнс

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Монреаль Канадієнс
Монреаль Канадієнс
Ліга Національна хокейна ліга
Конференція Східна
Дивізіон Північно-Східний
Заснована 4 грудня 1909
Історія Монреаль Канадієнс
1909—1917 (НХА)
1917—зараз (НХЛ)
Домашня арена Белл-центр (21 273)
Місто Монреаль, Квебек
Кольори червоний, білий, синій
              
Власник(и) Канада Родина Молсон
Головний менеджер Канада П'єр Готьє
Головний тренер Канада Ренді Канніворт
Капітан США Браєн Джіонта
Переможці Кубку Стенлі 24 (191516, 192324, 192930, 193031, 194344, 194546, 195253, 195556, 195657, 195758, 195859, 195960, 196465, 196566, 196768, 196869, 197071, 197273, 197576, 197677, 197778, 197879, 198586, 199293)
Переможці конференції 8 (197576, 197677, 197778, 197879, 198080, 198586, 198889, 199293)
Переможці дивізіону 22 (192728, 192829, 192930, 193031, 196337, 196768, 196869, 197273, 197475, 197576, 197677, 197778, 197879, 197980, 198081, 198182, 198485, 198788, 198889, 199192, 200708)

«Монреа́ль Кана́дієнс» (укр. Канадці Монреалю, фр. Canadiens de Montréal, англ. Montreal Canadiens) — професіональний хокейний клуб з Монреаля, Квебек, Канада. Виступає у Північно-східому дивізіоні, Східної конференції, Національної хокейної ліги (НХЛ). Офіційна назва клубу — Хокейний клуб канадців (фр. le Club de hockey Canadien)[1]. Заснована 1909 року, «Канадієнс» — один із клубв «Оригінальної шістки», тобто команда, яка виступала у період з 1947 року до розширення ліги у 1967 році. Після переїзду «Квебек Нордікс» у 1995 році, «Кенедієнс» — єдина команда НХЛ з Квебеку. Чемпіонський сезон 1992—93 років, став останнім сезоном у якому команда з Канади ставала переможцем Кубка Стенлі[2].

«Канадієнс» 24 рази виграли Кубок Стенлі (включаючи перший трофей 1916 року, здобутий до утворення НХЛ), більше ніж будь-який клуб у НХЛ[3]. Також «Кенедієнс» встановили найдовшу серію перемог у плей-оф НХЛ: 5 років поспіль (1955—1960) та 4 роки поспіль (1976—1980). Склад «Канадієнс» у 1977 році, який другий раз з чотирьох перемог у серії, здобув Кубок Стенлі був названий другою великою спортивною командою світу всіх часів, за версією телеканалу ESPN.

З 1996 року «Канадієнс» проводить домашні матчі у Белл-центрі, який у 2003 році отримав назву — Молсон-центр[4]. Колишніми домашніми аренами клубу були: «Джубілі-рінк», «Монреаль-Арена», «Маунт-Роял-Арена» і «Монреаль Форум». «Монреаль Форум» протягом 70 років був домашньою ареною «Канадієнс».

Історія[ред.ред. код]

Клуб «Канадієнс» був утворений 4 грудня 1909 року Амброузом О'Браєном, одним із засновників Національної хокейної асоціації (НХА)[5][6], яка була попередником Національної хокейної ліги (НХЛ). Це була команда франкомовної громади у Монреалі, яка складалася з франкомовних гравців і керівництва[7]. Перший сезон для команди не був успішним і вона фінішувала останньою. Після першого сезону новим власником клубу став Джордж Кеннеді[8], і вже наступного сезону команда почала показувати кращі результати. У сезоні 1915—16 команда стала переможцем свого першого Кубка Стенлі[5]. 1917 року, разом із чотирма іншими клубами НХА, «Канадієнс» утворили НХЛ[5], і в сезоні 1923—24 виграли перший Кубок Стенлі НХЛ. З сезону 1926—27 команда почала проводити матчі на «Монреаль-Форумі»[5].

В 1930-х роках, клуб розпочав десятиліття, вигравши два Кубки Стенлі у 1930 і 1931 роках. У період Великої депресії результати клубу і його тодішнього головного суперника «Монреаль Марунс» погіршились через економічні труднощі. Власники клубу вирішили продати команду у Клівленд, Огайо. Однак згодом знайшлися місцеві вкладники для «Канадієнс», а «Марунс» збанкрутіла і припинила своє існування; декілька гравців цієї команди перейшли до «Канадієнс».

Завдяки так званій ланці «Панч Лайн», яку складали Моріс Рішар, Той Блейк і Елмер Лек, для «Канадієнс» знов почався успішний період в НХЛ. З 1952 по 1960 роки команда виграла шість Кубків Стенлі, включаючи п'ять поспіль з 1956 по 1960 роки. У складі клубу грали такі зірки як: Жан Беліво, Діккі Мур, Дуг Гарві, Бернар Джеффріон, Жак Плант і молодший брат Рішара, Анрі.

«Канадієнс» виграли ще десять Кубків Стенлі впродовж 15 сезонів з 1965 по 1979 роки[5], включаючи 4 чемпіонства поспіль з 1976 по 1979 роки[5]. В сезоні 1976—77 «Канадієнс» встановили новий рекорд найменшої кількості поразок, програвши лише 8 матчів з 80 у регулярному чемпіонаті. До наступного покоління гравців входили Гі Лафлер, Іван Курноєр, Кен Драйден, Пітер Маговлич, Стів Шатт, Боб Гейні, Серж Савар, Гі Лапойнт і Ларрі Робінсон. Скотті Боумен був головним тренером, коли команда здобула п'ять останніх Кубків Стенлі в кінці 1970-х років.

«Канадієнс» виграв Кубок Стенлі у 1986[5] і 1993 роках[5]. В 1996 році, команда переїхала з Монреаль-форуму, їхньої домашньої арени впродовж 71 сезону і 22 Кубків Стенлі, на Молсон-центр (зараз Белл-центр)[5].

29 грудня 2008 року «Канадієнс» виграв 5:2 «Флориду Пантерс» і стала першою командою в історії НХЛ, яка здобула 3,000 перемог.

Сезони і рекорди[ред.ред. код]

Це частковий список останніх п'яти сезонів «Канадієнс». Повну історію сезонів, дивіться Список сезонів «Монреаль Канадієнс».

Скорочення: Ігр. = ігор проведено, Пер. = перемоги, Пор. = поразки, Н = нічиї, ПОТ = поразки в овертаймі, Очк = очки, ГЗ = голів забито, ГП = голів пропущено, Штр. = штрафні хвилини

Сезон Ігр. Пер. Пор. ПОТ Очк. ГЗ ГП Штр. Місце Плей-оф
2005—06 82 42 31 9 93 243 247 1312 3-є, Північно-східний програла у чвертьфіналі конференції, 2:4 (Гаррікейнс)
2006—07 82 42 34 6 90 245 256 1119 4-е, Північно-східний Не кваліфікувалася
2007—08 82 47 25 10 104 262 222 1072 1-е, Північно-східний програла у півфіналі конференції, 1:4 (Флайєрс)
2008—09 82 41 30 11 93 249 247 1223 2-е, Північно-східний програла у чвертьфіналі конференції, 0:4 (Брюїнс)
2009—10 82 39 33 10 88 217 223 936 4-е, Північно-східний програла у фіналі конференції, 1:4 (Флайєрс)

Індивідуальні рекорди[ред.ред. код]

Найкращі бомбардири[ред.ред. код]

Список десяти найкращих бомбардирів в історії клубу, сортованих за очками. Дані оновлюються після кожного сезону.

Скорочення: Поз. = позиція; ІП = проведено ігор; Г = голи; П = передачі; Очк. = очки; О/Г = очок за гру

Станом на сезон 2007—08

Гравець Поз. ІП Г П Очк. О/Г
Гі Лафлер ПК 961 518 728 1246 1.30
Жан Беліво Ц 1125 507 712 1219 1.08
Анрі Рішар Ц 1256 358 688 1046 0.83
Моріс Рішар ПК 978 544 421 965 0.99
Ларрі Робінсон З 1202 197 686 883 0.73
Іван Курноєр ПК 968 428 435 863 0.89
Жак Лемер Ц 853 366 469 835 0.98
Стів Шатт ЛК 871 408 368 776 0.89
Берні Джеффріон ПК 766 371 388 759 0.99
Саку Койву Ц 779 191 450 641 0.81

Джерело: «Statistics | Historical Website of the Montreal Canadiens». Montreal Canadiens. Архів оригіналу за 2013-06-25. Процитовано 2010-05-22.  (англ.)

Рекорди. Польові гравці[ред.ред. код]

За кар'єру
За сезон

* позначає рекорд ліги.

Джерело: «Season records - Individual records - Skaters | Historical Website of the Montreal Canadiens». Montreal Canadiens. Архів оригіналу за 2013-06-25. Процитовано 2008-12-12.  (англ.)

Рекорди. Воротарі[ред.ред. код]

За кар'єру
За сезон

* позначає рекорд ліги.

Джерело: «Season records - Individual records - goaltenders | Historical Website of the Montreal Canadiens». Montreal Canadiens. Архів оригіналу за 2013-06-25. Процитовано 2010-05-24.  (англ.)

Поточний склад[ред.ред. код]

Основні скорочення:
А — асистент капітана, C — капітан, Л — ліва, П — права, ЛК — лівий крайній, ПК — правий крайній, Ц — центровий, Injury icon 2.svg — травмований.

Станом на 15 березня 2012

Воротарі
# Країна Гравець Захват Дата народження Місце народження
30 Словаччина Петер Будай Л 18 вересня 1982 Банська Бистриця, Словаччина
31 Канада Кері Прайс Л 16 серпня 1987 Анагайм-Лейк, Канада
Захисники
# Країна Гравець Кидок Дата народження Місце народження
17 Канада Кріс Камполі Л 9 липня 1984 Міссісога, Канада
22 Чехія Томаш Каберле Л 2 березня 1978 Раковник, Чехія
26 Канада Джош Горджес Л 14 серпня 1984 Келона, Канада
61 Швейцарія Рафаель Діас П 9 січня 1986 Баар, Швейцарія
62 Канада Фредерік Сен-Дені Л 23 січня 1986 Грінфілд-Парк, Канада
68 Швейцарія Яннік Вебер П 23 вересня 1988 Моржес, Швейцарія
74 Росія Олексій Ємелін Л 25 квітня 1986 Тольятті, Росія
76 Канада Пі Кей Суббан П 13 травня 1989 Торонто, Канада
79 Росія Андрій Марков А Л 20 грудня 1978 Воскресенськ, Росія
Нападники
# Країна Гравець Кидок Дата народження Місце народження
11 США Скотт Гомес А Л 23 грудня 1979 Анкорідж, США
14 Чехія Томаш Плеканець А Л 31 жовтня 1982 Кладно, Чехія
15 Фінляндія Петтері Нокелайнен П 16 січня 1986 Іматра, Фінляндія
20 США Блейк Джеффріон Л 3 лютого 1988 Плантейшн, США
21 США Браєн Джіонта C П 18 січня 1979 Рочестер, США
25 Канада Бред Стобіц П 28 липня 1984 Едмонтон, Канада
27 Канада Рене Бурк Л 10 грудня 1981 Лак-Ла-Біч, Канада
32 Канада Тревіс Моен Л 6 квітня 1982 Свіфт-Каррент, Канада
45 Канада Майк Бланден П 15 грудня 1986 Торонто, Канада
51 Канада Давід Деарне П 14 вересня 1986 Квебек, Канада
52 Канада Матьє Дарш Л 26 листопада 1976 Монреаль, Канада
53 Канада Раєн Вайт П 17 березня 1988 Брендон, Канада
60 США Аарон Палушай П 7 вересня 1989 Нортвілль, США
67 США Макс Пачоретті Л 20 листопада 1988 Нью-Канаан, США
71 Канада Луї Леблан Л 26 січня 1991 Пуент-Клер, Канада
72 США Ерік Коул А Л 6 листопада 1978 Освего, США
81 Данія Ларс Еллер Л 12 липня 1989 Редовре, Данія
Тренерський штаб
  • Головний тренер — Ренді Канніворт
  • Тренер — Леррі Карр'єр
  • Тренер — Ренді Ладусер
  • Тренер — Перрі Перн
  • Генеральний менеджер — П'єр Готьє

Статистика[ред.ред. код]

Капітани команди[ред.ред. код]


Почесні члени[ред.ред. код]

Члени Зали слави[ред.ред. код]

Закріплені номери[ред.ред. код]

Керівництво «Канадієнс» закріпило 15 номерів на честь 17 гравців[9], більше ніж будь-яка команда Національної хокейної ліги. Гоуї Моренц став першим гравцем чий номер був закріплений 2 листопада 1937 року.

Закріплені номери «Монреаль Канадієнс»
No. Гравець Дата
1 Жак Плант 7 жовтня 1995
2 Дуг Гарві 26 жовтня 1985
3 Еміль Бушар 4 грудня 2009
4 Жан Беліво 9 жовтня 1971
5 Бернард Джеффріон 11 березня 2006
7 Гоуї Моренц 2 листопада 1937
9 Моріс Рішар 6 жовтня 1960
10 Гі Лафлер 16 лютого 1985
12 Діккі Мур 12 листопада 2005
12 Іван Курноєр 12 листопада 2005
16 Анрі Рішар 10 грудня 1975
16 Елмер Летч 4 грудня 2009
18 Серж Савар 18 листопада 2006
19 Ларрі Робінсон 19 листопада 2007
23 Боб Гейні 23 лютого 2008
29 Кен Драйден 29 січня 2007
33 Патрік Руа 22 листопада 2008
99 Вейн Грецькі 6 лютого 2000
(закрілений командами усієї ліги)

Примітки[ред.ред. код]

  1. Club de hockey Canadien, Inc. (2008). «Montreal Canadians: Privacy Policy». canadiens.com. Процитовано 2008-09-04. 
  2. «The Complete List of Stanley Cup Champions». About.com. 2007. Архів оригіналу за 2013-06-25. Процитовано 2010-05-21.  (англ.)
  3. «Stanley Cup Champions and Finalists». NHL.com. 2007. Архів оригіналу за 2013-06-25. Процитовано 2010-05-21.  (англ.)
  4. «Molson Centre renamed Bell Centre». CBC Sports. 2002. Архів оригіналу за 2013-06-25. Процитовано 2010-05-21.  (англ.)
  5. а б в г д е ж и к «Montreal Canadiens Hockey Team». Архів оригіналу за 2013-06-25. Процитовано 2008-08-13. 
  6. Stubbs, Dave (2008-09-04). «Canadiens toy with game at Olympic Stadium». Montreal Gazette. с. C2. Архів оригіналу за 2013-06-25. Процитовано 2008-09-04.  (англ.)
  7. Jenish. с. 10–11.  Пропущений або порожній |title= (довідка)
  8. «Canadian Dictionary of Biography online». Government of Canada Library and Archives. 2007. Процитовано 21 травня 2010.  (англ.)
  9. Club de hockey Canadien (2008). «Montreal Canadiens - History». canadiens.nhl.com. Процитовано 2010-05-20. 

Посилання[ред.ред. код]