Моніторинг довкілля

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Моніто́ринг довкі́лля, екомоніто́ринг (рос. мониторинг окружающей среды, англ. environmental monitoring, нім. Monitoring n der Umwelt (der Umgebung)) — комплексна науково-інформаційна система регламентованих періодичних безперервних, довгострокових спостережень, оцінки і прогнозу змін стану природного середовища з метою виявлення негативних змін і вироблення рекомендацій з їх усунення або ослаблення.

Предметом моніторингу навколишнього середовища є організація та функціонування системи моніторингу, оцінювання та прогнозування стану екологічних систем, їх елементів, біосфери, характеру впливу на них природних та антропогенних факторів.

Об’єктами моніторингу навколишнього середовища залежно від рівня та мети досліджень є навколишнє середовище, його елементи і джерела впливу на нього, зокрема, атмосферне повітря, підземні та поверхневі води, грунти, відходи, несприятливі природні процеси (зсуви, карст і т.п.)..

Основними задачами моніторингу навколишнього середовища є: спостереження за станом біосфери, оцінка і прогноз її стану, визначення ступеня антропогенного впливу на навколишнє середовище, виявлення факторів і джерел впливу. Система моніторингу навколишнього природного середовища будується на принципах:

1. об’єктивності і достовірності;

2. систематичності спостережень за станом навколишнього природного середовища;

3. багаторівневості;

4. узгодженості нормативного та методичного забезпечення;

5. узгодженості технічного та програмного забезпечення;

6. комплексності в оцінці екологічної інформації;

7. оперативності проходження інформації між окремими ланками системи;

8. відкритості інформації для населення.

Моніторинг навколишнього середовища виник на стику екології, біології, географії, геології та інших природничих наук. В залежності від критеріїв виділяють наступні види моніторингу:

біоекологічний (санітарно-гігієнічний) моніторинг полягає у спостереженні за станом і впливом навколишнього середовища на здоров’я людини з метою захисту її від негативних чинників;

геоекологічний (геосистемний, природньо-господарський) моніторинг – це спостереження за змінами природних екосистем і за перетворенням їх на природно-технічні системи, а також моделювання та прогнозування стихійних змін навколишнього середовища і явищ, які погіршують життєве середовище людей;

літомоніторинг - моніторинг за станом геологічного середовища;

біосферний (глобальний) моніторинг – це спостереження за природними процесами і явищами на рівні біосфери, а також через з’ясування глобальних змін фонових показників у природі;

геофізичний моніторинг – це система спостереження за природними та штучними геофізичними полями та явищами, а також спостереження, аналіз та прогнозування забруднення навколишнього середовища шкідливими речовинами;

кліматичний моніторинг – це спостереження за станом кліматичної системи (атмосфера - океан - літосфера - кріосфера - біота) та оцінка і прогнозування можливих змін клімату;

біологічний моніторинг – це контроль стану навколишнього природного середовища за допомогою живих організмів;

супутниковий моніторинг використовує дистанційні (незбурювальні) методи і дозволяє за космічними знімками стежити за змінами, що відбуваються на поверхні Землі та в атмосфері.

Крім того, залежно від призначення здійснюється загальний, кризовий та фоновий моніторинг.

Загальний (стандартний) моніторинг навколишнього природного середовища - це оптимальні за кількістю параметрів спостереження в пунктах, об'єднаних в єдину інформаційно-технологічну мережу, які дають змогу на основі оцінки й прогнозування стану навколишнього середовища регуляpно розробляти управлінські рішення на всіх рівнях.

Оперативний (кризовий) моніторинг навколишнього природного середовища – це інтенсивні спостереження за природними об’єктами, джерелами техногенного впливу, розташованими в районах екологічної напруженості, у зонах аварій та природних явищ із шкідливими екологічними наслідками, з метою забезпечення своєчасного реагування на кризові та надзвичайні екологічні ситуації і прийняття рішень щодо їх ліквідації, створення нормальних умов для життєдіяльності населення та господарювання.

Фоновий (науковий) моніторинг навколишнього природного середовища - це спеціальні високоточні спостереження за всіма складовими навколишнього середовища, а також за характером, складом, колообігом та міграцією забруднювальних речовин, за реакцією організмів на забруднення на рівні окремих популяцій, екосистем і біосфери в цілому. Фоновий моніторинг здійснюється в природних та біосферних заповідниках, на інших територіях, що охороняються, на базових станціях.


Література[ред.ред. код]

  1. Мала гірнича енциклопедія. В 3-х т. / За ред. В. С. Білецького. — Донецьк: Донбас, 2004. — ISBN 966-7804-14-3.
  2. Герасимов И. П. Научные основы современного мониторинга окружающей среды" //Известия АН. Сер. геогр. 1978, 3. — С. 13-25. (рос.)
  3. Израэль Ю. А. Экология и контроль состояния природной среды. Л.: Гидрометеоиздат, 1979. — 376 с. (рос.)
  4. Израэль Ю. А. Глобальная система наблюдений. Прогноз и оценка окружающей природной среды. Основы мониторинга // Метеорология и гидрология. 1974, 7. — С. 3-8. (рос.)
  5. Сюткин В. М. Экологический мониторинг административного региона (концепция, методы, практика на примере Кировской области). — Киров: ВГПУ, 1999. — 232 с. (рос.)

Посилання[ред.ред. код]