Моральні листи до Луцілія

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Моральні листи до Луцилія
Epistulaemoralesadlucilium1887paris.JPG
Видання 1887 року, Париж
Оригінал Epistulae morales ad Lucilium
Жанр філософія
Автор Луцій Анней Сенека / Луцій Анней Сенека
Мова латинська
Виданий 65 рік
Переклад Андрій Содомора
Wikisource-logo.svg Текст у Вікіджерелах

«Мора́льні листи́ до Луцилія» (лат. Epistulae morales ad Lucilium) — збірка із 124 листів, написаних Сенекою Молодшим наприкінці його життя, після відходу з політики. Вони адресовані Луцилію Молодшому, прокуратору Сицилії (він відомий тільки через листування із Сенекою). Автором українського перекладу збірки є Андрій Содомора[1].

Зміст[ред.ред. код]

Всього збірка налічує 124 листи різного розміру, кожен з яких починається фразою «Сенека вітає свого Луцілія!» (лат. Seneca Lucilio suo salutem), а закінчується прощанням «Бувай здоров!»[2] (лат. Vale). У цих листах Сенека дає Луцилію різні поради, багато пише про бідність, свободу волі, дружбу і смерть. Філософ повчає співрозмовника, як стати більш відданим стоїком. Хоча листи складаються із еклектичних форм стоїцизму Сенеки, вони є цінною інформацією про життя у Стародавньому Римі.

У культурі[ред.ред. код]

«Моральні листи до Луцилія» є одним з найпопулярніших творів Сенеки. У листах він вживає багато висловів, які згодом стали крилатими. Наприклад, популярний девіз декількох навчальних закладів «Життя без навчання — це смерть» є адаптацією фрази «Otium sine litteris mors»[3].

Коментарі[ред.ред. код]

  1. Переклад здійснювався за виданням L. Annaei Senecae Ad Lucilium epistularum moralium quae aupersunt iterum edidit O. Hense. Lipsiae, Teubneri, 1914
  2. Фраза подається у перекладі Андрія Содомори
  3. В українському перекладі — «Дозвілля без книжки — це смерть живої людини»

Посилання[ред.ред. код]

Логотип Вікітеки
У Вікіджерелах є оригінали текстів