Моральні листи до Луцілія
| Моральні листи до Луцілія | |
|---|---|
 |
|
| Видання 1887 року, Париж | |
| Оригінал | Epistulae morales ad Lucilium |
| Жанр | філософія |
| Автор | Луцій Анней Сенека |
| Мова | латинська |
| Виданий | 65 рік |
| Переклад | Андрій Содомора |
 Текст твору у Вікітеці |
|
«Мора́льні листи́ до Луці́лія» (лат. Epistulae morales ad Lucilium) — збірка із 124 листів, написаних Сенекою Молодшим наприкінці його життя, після відходу з політики. Вони адресовані Луцілію Молодшому, прокуратору Сицилії (він відомий тільки через листування із Сенекою). Автором українського перекладу збірки є Андрій Содомора[1].
Зміст [ред.]
Всього збірка налічує 124 листи різного розміру, кожен з яких починається фразою «Сенека вітає свого Луцілія!» (лат. Seneca Lucilio suo salutem), а закінчується прощанням «Бувай здоров!»[2] (лат. Vale). У цих листах Сенека дає Луцілію різні поради, багато пише про бідність, свободу волі, дружбу і смерть. Філософ повчає співрозмовника, як стати більш відданим стоїком. Хоча листи складаються із еклектичних форм стоїцизму Сенеки, вони є цінною інформацією про життя у Стародавньому Римі.
У культурі [ред.]
«Моральні листи до Луцілія» є одним з найпопулярніших творів Сенеки. У листах він вживає багато висловів, які згодом стали крилатими. Наприклад, популярний девіз декількох навчальних закладів «Життя без навчання — це смерть» є адаптацією фрази «Otium sine litteris mors»[3].
Коментарі [ред.]
Посилання [ред.]
