Мора (мовознавство)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Мора (лат. mora — "проміжок часу", "пауза"), також хронос протос (грец. χρόνος πρώτος, "первинний час") або темпус примус (лат. tempus primus) — в античному віршуванні нормальна тривалість вимовлення короткого складу, найменша одиниця відліку часу у вірші. Решта всіх одиниць вірша кратна морі:

  • 1 короткий склад = 1 мора.
  • 1 довгий склад = 2 мори.
  • Стопа ямбу = 1 короткий склад і 1 довгий = 3 мори.
  • Стопа хорея = 1 довгий склад і 1 короткий = 3 мори.

Лінгвістичний термін «мора» застосовується до одиниці, меншої, ніж склад, і за межами поетики; наприклад, поширена точка зору (Е. Д. Поліванов), за якою в японській мові мінімальна важлива одиниця, що відчувається психологічно і фонологічно, це не звук і не склад, а саме мора (склад з коротким голосним або один короткий голосний; склад з довгим голосним уявляється як поєднання двох мор).