Моргілевський Іполит Владиславович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Іполит Владиславович Моргілевський
Моргілевський Іполит Владиславович.jpg
Фото на надгробку
Народився 12 вересня 1889(1889-09-12)
Радовка (нині Оренбурзька область)
Помер 7 грудня 1942(1942-12-07) (53 роки)
Київ
Громадянство Російська імперія, СРСР
Галузь наукових інтересів історія архітекткри
Alma mater Київський політехнічний інститут
Відомі учні В. Заболотний, Я. Штейнберг, А. Мілецький, В. Гопкало, М. Холостенко
Могила Іполіта Моргілевського
Меморіальна дошка по вулиці Смирнова-Ласточкіна, 13

Іполит Владиславович Моргілевський (нар. 12 вересня 1889, Радовка —  7 грудня 1942, Київ) — інженер-технолог, історик архітектури, мистецтвознавець, педагог, професор, член-кореспондент Академії архітектури СРСР (з 1941 року).

Біографія[ред.ред. код]

Народився 12 вересня 1889 року у селі Радовка (тепер Абдулінського району Оренбурзької області). Навчався у Тифліському реальному училищі. У 1918 році закінчив Київський політехнічний інститут. Ще студентом деякий час працював асистентом професора Б. Лисіна в Київській будівельній школі по темі «Технології будівельних матеріалів».

З липня 1918 до січня 1919 року — фахівець з обміру й дослідження пам'яток старої архітектури відділу охорони пам'яток старовини й мистецтв Головного управління мистецтв та національної культури Міністерства освіти під керівництвом академіка М. Біляшівського

Викладав у київських інститутах — архітектурному, художньому, будівельному; з 1923 року — професор. У 19261927 роках — декан архітектурного факультету Київського художнього інституту. Упродовж багатьох років досліджував Софійський та Михайлівський собори в Києві, Борисоглібський собор у Чернігові та інші пам'ятки давньоруського зодчества, а також античне будівництво (Ольвія). Вивчаючи пам'ятки візантійської, грузинської, вірменської архітектури, дослідник спростував помилкові висновки щодо провінційності давньоруської архітектури порівняно з візантійською. Вчений аргументовано довів, що архітектура Київської Русі є глибоко оригінальною, самостійною і відрізняється від візантійської навіть будівельною технікою. Він вважав, що культура Русі пройшла одні й ті самі етапи розвитку, що й культури країн Заходу та Сходу.

1926 року І. Моргілевський заснував музей у Всеукраїнському музейному містечку (територія Києво-Печерської лаври) і кілька років керував ним. На високому науковому рівні проводить обміри архітектурних пам'яток Києва, Чернігова, Канева та інші. Деякі з пам'яток втрачено, тому нині ці обміри мають неабияке значення.

1934 року у зв'язку з переносом столиці України до Києва, виникла ідея знесення Михайлівського Золотоверхого монастиря для проектування нової урядової площі. І. Моргілевський тяжко переживав знищення видатної пам'ятки Київської Русі і спішно розпочав обміри та точну фіксацію споруд монастиря. Висока якість проведеної роботи дала змогу сучасним будівничим точно відтворити архітектуру собору.

Жив у Києві по вулиці Смирнова-Ласточкіна, 13. Помер 7 грудня 1942 року. Похований в Києві на Лук'янівському цвинтарі (ділянка № 13).

Наукова робота[ред.ред. код]

Свої міркування щодо первісного вигляду Софії Київської та значення давньоруського зодчества в історії світової архітектури він виклав у роботі «Київська Софія у світлі нових спостережень» (1926). Відомі також роботи вченого про архітектурні пам'ятки Чернігова («Спасо-Преображенський собор у Чернігові за новими дослідженнями», «Успенська церква Єлецького монастиря в Чернігові» (обидві — 1928)), у яких він виявив елементи романської архітектури.

І. Моргілевський був членом-кореспондентом Академії архітектури СРСР, блискучим викладачем, лекції якого відвідували навіть студенти з інших факультетів. Вражали енциклопедичні знання вченого, вільне володіння матеріалом. Дослідник залучав студентів до наукової роботи, навчав обмірювати та досліджувати архітектурні пам'ятки.

Серед його учнів — В. Заболотний, Я. Штейнберг, А. Мілецький, В. Гопкало, М. Холостенко та багато інших. Дуже мало робіт І. Моргілевського опубліковано, не видано і його архіви.

Пам'ять[ред.ред. код]

На будинку в Києві по вулиці Смирнова-Ласточкіна, 13 де в 1925–1942 роках жив і працював Іполіт Моргілевський, 1993 року встановлено меморіальну дошку (бронза; барельєф; скульптор М. Шутілов, архітектор Д. Антонюк)[1].

Примітки[ред.ред. код]

Література[ред.ред. код]

  • Асеев Ю. С. Ипполит Владиславович Моргилевский // Строительство и архитектура, 1980, № 8;
  • Пантеон зодчих Лук'янівського некрополю. Біографічний довідник. — К.: «З-Медіа», 2008. — С. 56–59. — ISBN 96696-254-2-4.