Море Спокою

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Море Спокою
Mtranquillitatis.jpg
Море Спокою
Координати 8°21′ пн. ш. 30°50′ сх. д. / 8.35° пн. ш. 30.83° сх. д. / 8.35; 30.83
Діаметр 880 км
Рік затвердження 1935
Море Спокою (Місяць, видимий бік)
Море Спокою
Розташування Моря Спокою

Море Спокою (лат. Mare Tranquillitatis) — море на видимому боці Місяця. Одне з найбільших місячних морів: його розмір — біля 880 км[1], а площа — біля 440 000 км2[2].

Море Спокою межує з Морем Ясності (на північному заході), Затокою Суворості (на півдні) та Морем Достатку (на південному сході). На сході від нього відходять невеликі затоки Любові та Згоди, між якими лежить Болото Сну. Координати центру моря — 8°21′ пн. ш. 30°50′ сх. д. / 8.35° пн. ш. 30.83° сх. д. / 8.35; 30.83 (Море Спокою)[1].

Назву цього моря, як і більшості місячних морів, запропонував Джованні Річчолі 1651 року[3][4]. 1935 року її затвердив Міжнародний астрономічний союз[1].

Геологічна історія[ред.ред. код]

Найімовірніше, Море Спокою лежить у басейні, що з'явився в донектарському періоді. Він старший за басейни всіх сусідніх морів — Ясності, Достатку, Нектару, Криз та Дощів[5]. Тому він настільки зруйнований, що його вік неможливо визначити за концентрацією кратерів[5], і навіть саме його існування піддається сумнівам[6]. Можливо, деякий внесок до ускладнення рельєфу цього регіону зробило ще й те, що басейн Моря Спокою утворився поверх краю ще більш гіпотетичного басейну Океану Бур[7].

За одними уявленнями, басейн Моря Спокою має розмір біля 800 км і не має багатокільцевої будови[5][7], за іншими — його головне кільце має діаметр 700 км і оточене другим кільцем діаметром 950 км[6]. За давнішою версією, під цим морем може лежати не один, а два басейни — західний і східний, із розмірами 550 та 500 км відповідно[8]. Маскона Море Спокою не має — як і інші моря, що лежать у дуже древніх басейнах[8][6].

Базальт, що вкриває Море Спокою, вивергався значно пізніше — в пізньоімбрійській епосі. Для зразків, доставлених звідти «Аполлоном-11», радіоізотопне датування дало результати в межах 3,5–3,9 млрд років[7]. Окрім того, вік поверхні можна визначити за концентрацією кратерів, що встигли там накопичитися з моменту її залиття лавою. Такі оцінки віку існують для всієї поверхні Моря Спокою, і вони лежать у межах 3,4–3,8 млрд років. Отже, виливи лави там скінчилися відносно рано. Наймолодші ділянки поверхні моря переважають у його центрі та на сході[9][10].

Посадки[ред.ред. код]

Базз Олдрін та місячний модуль «Аполлона-11» у Морі Спокою

Примітки[ред.ред. код]

  1. а б в Mare Tranquillitatis. Gazetteer of Planetary Nomenclature. International Astronomical Union (IAU) Working Group for Planetary System Nomenclature (WGPSN). 2010-10-18. Архів оригіналу за 2013-11-01. Процитовано 2014-08-31. 
  2. Whitford-Stark J. L. (May 1982). A preliminary analysis of lunar extra-mare basalts: Distribution, compositions, ages, volumes, and eruption styles. The Moon and the Planets 23 (3). с. 323–338. Bibcode:1982M&P....26..323W. doi:10.1007/BF00928015. 
  3. Карта Місяця, складена Джованні Річчолі (1651)
  4. Родионова Ж. Ф. Глава 5. История лунных карт // Путешествия к Луне / Ред.-сост. В. Г. Сурдин. — Москва: Физматлит, 2009. — С. 195–196. — ISBN 978-5-9221-1105-8.
  5. а б в Wilhelms D. Chapter 8. Pre-Nectarian System // Geologic History of the Moon. — 1987. — P. 146, 148. — (United States Geological Survey Professional Paper 1348). Архів оригіналу.
  6. а б в Wood C. A. (2004-08-14). Impact Basin Database. lpod.org. Архів оригіналу за 2014-08-07. Процитовано 2015-02-10. 
  7. а б в Wilhelms D. Chapter 11. Upper Imbrian Series // Geologic History of the Moon. — 1987. — P. 235–238. — (United States Geological Survey Professional Paper 1348). Архів оригіналу.
  8. а б Stuart-Alexander, D. E.; Howard, K. A. (1970). Lunar Maria and circular basins—a review. Icarus 12 (3). с. 440–456. Bibcode:1970Icar...12..440S. doi:10.1016/0019-1035(70)90013-8. 
  9. Hiesinger, H.; Jaumann, R.; Neukam, G.; Head, J. W. (2000). Ages of mare basalts on the lunar nearside. Journal of Geophysical Research 105 (E12). с. 29239–29276. Bibcode:2000JGR...10529239H. doi:10.1029/2000JE001244. 
  10. Wilhelms D. Plates 09A, 09B. Upper Imbrian series // Geologic History of the Moon. — 1987. — (United States Geological Survey Professional Paper 1348). Архів оригіналу.

Посилання[ред.ред. код]