Морська міна

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Малюнок морської міни з описом у трактаті Холунцзін. Китай. XIV століття
Морська міна німецького виробництва в австралійських водах. 1940
Німецькі плаваючі міни в бункері підводних човнів.Друга світова війна
типи морських мін:
A - плаваючі, B - донні (якірні), SS - підводний човен.
1 - міна, що дрейфує, 2-притоплена міна, 3-міна на мінрепі, 4-донна міна на великій глибині на короткому мінрепі, 5-донна міна, 6-міна-торпеда, 7-міна, що спливає
Скидання морської міни MK65 Quickstrike з літака берегової охорони P-3 Orion

Морська́ мі́на — інженерний боєприпас (міна), що встановлюється у воді і призначена для ураження підводних човнів, надводних кораблів і суден противника, а також ускладнення їх плавання.

Морські міни поділяються на якірні, донні і плаваючі. У якірних корпус, що має додатну плавучість, утримується на заданій глибині під водою за допомогою мінрепів (сталевого троса), з'єднаного з лежачим на ґрунті якорем. У корпусі розміщується заряд вибухової речовини масою до 350 кг, запальний пристрій і прилади, що входять в комплект детонатора. Різновидом якірних морських мін є протичовнові антенні міни контактної дії.

Донні морські міни ставляться на дні моря (океану). Їх металеві корпуси мають розміри до 0,6 м у діаметрі та довжиною до 6 м, та мають зарядну камеру з 250-1000 кг вибухової речовини і детонаторами, приладову камеру з апаратурою підривача, відсік для розміщення парашута (для авіаційних морських мін). Зазвичай глибина постановки донних мін не перевищує 50-70 м. Спеціальні донні морські міни призначені для боротьби з підводними човнами, можуть встановлюватися і на великих глибинах. Плаваючі морські міни після постановки дрейфують за течією, утримуючись на заданому поглибленні під водою за допомогою спеціальних пристроїв.

Зміст

Характеристики та устрій [ред.]

Див. також [ред.]

Джерела [ред.]

  • Радянська військова енциклопедія «ЛИНИЯ—ОБЪЕКТОВАЯ» // = (Советская военная энциклопедия) / Маршал Советского Союза Н. В. ОГАРКОВ — председатель. — М.: Воениздат, 1978. — Т. 5. — С. 314-315. — ISBN 00101-134 (рос.)

Посилання [ред.]

Література [ред.]