Морський кіт

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Морський кіт
Black sea fauna stingray 01.jpg
Охоронний статус
Біологічна класифікація
Домен: Ядерні (Eukaryota)
Царство: Тварини (Metazoa)
Підцарство: Справжні багатоклітинні (Eumetazoa)
Тип: Хордові (Chordata)
Підтип: Черепні (Craniata)
Надклас: Щелепні (Gnathostomata)
Клас: Хрящові риби (Chondrichthyes)
Підклас: Пластинозяброві (Elasmobranchii)
Надряд: Скати (Batoidea)
Ряд: Орлякоподібні (Myliobatiformes)
Родина: Хвостоколові (Dasyatidae)
Рід: Хвостокол (Dasyatis)
Вид: Морський кіт
Біноміальна назва
Dasyatis pastinaca
(Linnaeus, 1758)
Ареал морського кота
Ареал морського кота
Синоніми
Dasyatis ujo Rafinesque, 1810

Pastinaca laevis Gronow, 1854
Pastinaca olivacea Swainson, 1839
Raja pastinaca Linnaeus, 1758
Trygon vulgaris Risso, 1827

Посилання
Commons-logo.svg Вікісховище: Dasyatis pastinaca
EOL Logo.png EOL: 994772
ITIS logo.jpg ITIS: 160959
Redlist logo v1223290225.gif МСОП: 161453
US-NLM-NCBI-Logo.svg NCBI: 673854
Wikispecies-logo.svg Віківиди: Dasyatis pastinaca


Морський кіт, або Хвостокол звичайний (Dasyatis pastinaca) — вид скатів із родини Dasyatidae, що мешкає в північно-східній Атлантиці, а також у Середземному і Чорному морях. Зазвичай мешкає на піщаних і мулистих ґрунтах на прибережних мілинах до 60 м, закопуючись у ґрунт.

Отрута риби [ред.]

На хвості є один чи декілька стилетоподібних зазубрених шипів довжиною до 15 см. Отрута впливає на нервову систему. Особливо небезпечні уколи в область тулуба і голови. У постраждалого може спостерігатися зниження кров'яного тиску, прискорення серцебиття, м'язовий параліч, блювота. В особливо важких випадках може настати смерть[2].

Посилання [ред.]

  1. Serena, F., C. Mancusi, G. Morey, and J.R. Ellis (2003). Dasyatis pastinaca. In: IUCN 2003. IUCN Red List of Threatened Species. Downloaded on January 18, 2010.
  2. Мінічева Г.Г., Толоконников Г.Ю., Хуторной C.O., Демчишина Н.М. 3.3 - Отруйні чорноморські риби // Методичні вказівки з практичних занять "Основи гідробіології". — Одеський державний екологічний університет. — Одеса: 2004. — С. 28.

Посилання [ред.]