Морський кіт

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Морський кіт
Black sea fauna stingray 01.jpg
Охоронний статус
Біологічна класифікація
Домен: Ядерні (Eukaryota)
Царство: Тварини (Metazoa)
Підцарство: Справжні багатоклітинні (Eumetazoa)
Тип: Хордові (Chordata)
Підтип: Черепні (Craniata)
Надклас: Щелепні (Gnathostomata)
Клас: Хрящові риби (Chondrichthyes)
Підклас: Пластинозяброві (Elasmobranchii)
Надряд: Скати (Batoidea)
Ряд: Орлякоподібні (Myliobatiformes)
Родина: Хвостоколові (Dasyatidae)
Рід: Хвостокол (Dasyatis)
Вид: Морський кіт
Біноміальна назва
Dasyatis pastinaca
(Linnaeus, 1758)
Ареал морського кота
Ареал морського кота
Синоніми
Dasyatis ujo Rafinesque, 1810

Pastinaca laevis Gronow, 1854
Pastinaca olivacea Swainson, 1839
Raja pastinaca Linnaeus, 1758
Trygon vulgaris Risso, 1827

Посилання
Commons-logo.svg Вікісховище: Dasyatis pastinaca
EOL: 994772
ITIS logo.jpg ITIS: 160959
Redlist logo v1223290225.gif МСОП: 161453
US-NLM-NCBI-Logo.svg NCBI: 673854
Wikispecies-logo.svg Віківиди: Dasyatis pastinaca
Fossilworks: 154447[2] 154447[2]

Морський кіт, або Хвостокол звичайний (Dasyatis pastinaca) — вид скатів із родини Dasyatidae, що мешкає в північно-східній Атлантиці, а також у Середземному і Чорному морях. Зазвичай мешкає на піщаних і мулистих ґрунтах на прибережних мілинах до 60 м, закопуючись у ґрунт.

Морський кіт дістав свою назву, мабуть, тому, що свою жертву він чекає, притаївшись, мов кіт. Помітивши її, скат кидається із своєї засідки і, притиснувши жертву до ґрунту та накривши її своїм тілом, розправляється з нею. Другу назву — хвостокол — йому дали за те, що він б'є порушника свого спокою хвос­том, озброєним колючкою. Це знаряддя тварина використовує тільки для оборони, а не для добування їжі.

Характеристика[ред.ред. код]

Тіло морського кота плоске, широке, округле. Закінчується воно хвостом, що має вигляд батога. Грудні плавці заокругле­ні, містяться по боках тіла і з'єднуються спереду голови, утворюючи рило. З обох боків хвоста біля його основи є лопаті черевного плавця, основи яких стикаються з кінцями грудного плавця. Тверда, пилкоподібна колючка закінчується списом. Інколи колючок буває дві: одна над другою. Зазуб­лини колючок спрямовані у протилежний від кінця хвоста бік. Тому морський кіт часто заплутується в рибальські сітки. Очі в нього квасолеподібні, містяться на спинному боці тіла, виступаючи над його поверхнею. Якщо спостерігати за твари­ною, можна помітити, що вона ніби моргає: на голові то з'являються, то зникають невеликі білі плями. Це бризкальця, які містяться за очима. За їх допомогою морський кіт убирає воду для дихання. Виходить вона крізь п'ять зябрових отворів, що знаходяться на нижньому боці тіла. Тут же міститься й рот із зубами, вістря яких спрямовані всередину ротової порожнини.

Тіло морського кота голе. Спина сірого, сіро-зеленого або чорного кольору без плям. Кінці всіх плавців із спинного боку рожевуваті. Рило чорне. Хвіст також чорний, кінець колючки (спис) білуватий. Черево біле. Довжина тіла найчас­тіше не перевищує 70 см, хоч зрідка трапляються екземпляри довжиною до 2 м.

Спосіб життя[ред.ред. код]

Морський кіт також живе у придонних шарах води. Він часто заривається в дно, накидаючи на себе пісок. Утриму­ватись на дні допомагає не тільки плоска форма тіла. Опус­тившись на дно, морський кіт намагається розпластатися і притиснути до грунту краї плавців. Потім тіло трохи підні­мається. Тварина прикріплюється до дна, мов гумовий при­сосок.

Морський кіт живиться дрібною рибою, крабами, кревет­ками. Особливо активний він у присмеркові години та вночі. У цей час риба добре бачить. Цьому сприяє специфічна бу­дова очей. У їхній внутрішній оболонці є речовина гуанін, яка утворює дзеркальний шар. Найменша кількість світла, відбившись від внутрішніх стінок ока й потрапивши на його світлочутливі елементи, посилюється. Завдяки цьому мор­ський кіт може бачити навіть при слабкому освітленні.

Самиця морського кота, на відміну від морської лисиці, народжує живих малят. їх буває від 4 до 12. Вони з'являються всередині літа. Малята мають такий самий вигляд, як і дорослі особини.

Отрута риби[ред.ред. код]

На хвості є один чи декілька стилетоподібних зазубрених шипів довжиною до 15 см. Отрута впливає на нервову систему. Особливо небезпечні уколи в область тулуба і голови. У постраждалого може спостерігатися зниження кров'яного тиску, прискорення серцебиття, м'язовий параліч, блювота. В особливо важких випадках може настати смерть.[3]

Посилання[ред.ред. код]

  1. Serena, F., C. Mancusi, G. Morey, and J.R. Ellis (2003). Dasyatis pastinaca. In: IUCN 2003. IUCN Red List of Threatened Species. Downloaded on January 18, 2010.
  2. а б в Fossilworks
  3. Мінічева Г.Г., Толоконников Г.Ю., Хуторной C.O., Демчишина Н.М. 3.3 - Отруйні чорноморські риби // Методичні вказівки з практичних занять "Основи гідробіології". — Одеський державний екологічний університет. — Одеса, 2004. — С. 28.

Посилання[ред.ред. код]

Spotted eagle ray lineart.jpg Це незавершена стаття про Хрящових риб.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.