Морський чорт

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Морський чорт
Seeteufel.jpg
Охоронний статус
Біологічна класифікація
Домен: Ядерні (Eukaryota)
Царство: Тварини (Metazoa)
Підцарство: Справжні багатоклітинні (Eumetazoa)
Тип: Хордові (Chordata)
Підтип: Черепні (Craniata)
Надклас: Щелепні (Gnathostomata)
Клас: Променепері (Actinopterygii)
Підклас: Новопері (Neopterygii)
Інфраклас: Костисті риби (Teleostei)
Ряд: Вудильникоподібні (Lophiiformes)
Родина: Вудильникові (Lophiidae)
Рід: Вудильник (Lophius)
Вид: Морський чорт
Біноміальна назва
Lophius piscatorius
Linnaeus, 1758
Anglerfish Range Map.svg
Посилання
Commons-logo.svg Вікісховище: Lophius piscatorius
EOL: 206728
ITIS logo.jpg ITIS: 164501
US-NLM-NCBI-Logo.svg NCBI: 8074
Wikispecies-logo.svg Віківиди: Lophius piscatorius

Морський чорт, або вудильник звичайний (Lophius piscatorius) — риба родини вудильникових, єдиний представник роду у фауні України. Назву тварина отримала завдяки своїй неприємній зовнішності.

Розповсюдження[ред.ред. код]

Розповсюджений у Атлантичному океані від Баренцова моря до Гвінейської затоки в межах шельфу, також у Північному, Балтійському, Середземному та Мармуровому морі. В Україні зустрічається поблизу південного берегу Кримського півострова та острова Зміїного.

Будова[ред.ред. код]

Голова морського чорта
Морський чорт у природному середовищі
Lophius piscatorius

Довжина до 1,5 м, вага до 20 кг. Дуже велика сплюснута голова, розміри якої можуть складати до половини довжини тіла. Тіло без луски, вкрите шкіряними виростами, які допомагають рибі маскуватись на дні. Передній спинний плавець складається з 6 променів, 3 передні відокремлені, перший дуже довгий та гнучкий, має на кінці «приманку», яка розташована над ротовим отвором, 3 задні промені з'єднані перетинкою. Грудні плавці великі, за допомогою них риба переміщується по дну, роблячи стрибкоподібні рухи. Рот дуже великий з великою кількістю крупних загнутих в напрямку ротового отвору зубів. Шлунок великий. Забарвлення темне.

Спосіб життя[ред.ред. код]

Донна малорухлива риба. Зазвичай тримається на глибинах 50 — 200 м, іноді підходить до берегів на глибину до 10 м, може підійматись в товщу води, полюючи рибу. Взимку та в період нересту переміщується на значні глибини (до 2000 м). Хижак, зазвичай полює із засідки. Чекаючи здобич не рухається, також може затримувати дихання на 1 — 2 хвилини, тільки приманка над ротом коливається, приваблюючи здобич. Живиться рибою (тріскові, вугрі, камбала, тригла, бички тощо) та крупними безхребетними (краби)[1].

Розмноження[ред.ред. код]

Нерест проходить навесні на великих глибинах (400 — 2000 м). Плодючість самиці дуже велика (до 3 млн ікринок). Ікра відкладається у товщу води у вигляді стрічки, яка досягає у довжину 10 м, у ширину 0,5 м та завтовшки біля 4-6 мм. Ікринки крупні, 2,3-4,0 мм у діаметрі, по одній або по дві розміщені у слизових шестикутних комірках стрічки. Поступово комірки руйнуються, ікринки при цьому залишається на плаву, завдяки наявності в них крапель жиру. Інкубаційний період триває трохи більше тижня. Личинки, що з'являються відрізняються від дорослих риб високим тілом, ведуть пелагічний спосіб життя. Приблизно через 4 місяці проходить складний метаморфоз, після чого мальки, які мають розміри біля 6 см осідають на дно на великих глибинах. На помірних глибинах та біля берегів вони з'являються при розмірах 13-20 см[2].

Значення[ред.ред. код]

Риба занесена до Червоної книги України[3]. В Україні не виловлюється, дуже рідко трапляється серед виловів калкана чорноморського. В деяких північних країнах має невелике промислове значення. Виловлюють ставними сітками, тралами, донними ярусами. У продаж потрапляє без шкіри та голови, а також у вигляді філе. М'ясо смачне, поживне, містить вітамін А, селен, цинк, кальцій[4].

Примітки[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]