Морські янголи

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Морські янголи
Clione limacina
Біологічна класифікація
Домен: Еукаріоти (Eukaryota)
Царство: Тварини (Animalia)
Тип: Молюски (Mollusca)
Клас: Черевоногі (Gastropoda)
Підклас: Orthogastropoda
Інфраклас: Apogastropoda
Надряд: Heterobranchia
Ряд: Морські янголи (Gymnosomata)
Blainville, 1824
Надродини / родини[1]
Посилання
Вікісховище: Gymnosomata
Віківиди: Gymnosomata
ITIS: 78062
NCBI: 6512
Fossilworks: 60547 60548, 60547

Морські янголи (Gymnosomata, від gymnos — «голий» та soma — «тіло», дослівно «голотілі») — велика клада (зазвичай класифікується як ряд) черевоногих молюсків. Представники — невеликі вільно плаваючі пелагічні морські слимаки. Всі морські янголи — хижаки, що харчуються іншими плаваючими морськими слимаками.

Таксономія[ред. | ред. код]

За сучасною таксономією черевоногих Буше-Рокруа (2005), клада включає:

  • Надродина Clionoidea:
    • родина Clionidae;
    • родина Cliopsidae;
    • родина Notobranchaeidae;
    • родина Pneumodermatidae.
  • Надродина Hydromyloidea:
    • родина Hydromylidae;
    • родина Laginiopsidae.

Спосіб життя[ред. | ред. код]

Морські янголи — це хижаки, що харчуються іншими черевоногими з клади Thecosomata. Їхній спосіб життя еволюціонував разом зі способом життя їхньої жертви, а стратегія їхнього годування адаптувалася до морфології та властивостей покривів представників Thecosomata[2].

Стратегії полювання морських янголів різноманітні; деякі форми вистежують здобич із засідки; інші активно її переслідують. Швидкість їхнього метаболізму тісно пов'язана зі швидкістю метаболізму здобичі. Жертву розпізнають на дотик і хапають за допомогою конусоподібних виростів навколо рота, що іноді мають присоски. В роті містяться гачки та зубчаста радула, якими здобич позбавляється покривів[2].

Морські янголи населяють численні моря, від приполярних до екваторіальних[3]. Плавають на глибині до 20 м завдяки крилоподібним параподіям («крилам»)[2], які оточують тіло обтічної форми[4]. Незважаючи на те, що вони зазвичай повільні, змахуючи параподіями один або два рази на секунду, вони здатні різко розвивати швидкість, коли їм потрібно переслідувати здобич. Для цього в них є окремий набір м'язів, які забезпечують швидші рухи[2].

Вони вилупляються з яєць, маючи мушлю, але, дорослішаючи, скидають її[5].

Посилання[ред. | ред. код]

  1. Bouchet P. & Rocroi J.-P. (Ed.); Frýda J., Hausdorf B., Ponder W., Valdés Á. & Warén A. (2005). "Classification and nomenclator of gastropod families". International Journal of Malacology 47 (1-2). ConchBooks: Hackenheim, Germany. ISBN 3-925919-72-4. Issn = 0076-2997. 397 pp. http://www.vliz.be/Vmdcdata/imis2/ref.php?refid=78278 [Архівовано 14 липня 2020 у Wayback Machine.]
  2. а б в г Seibel, B. A.; Dymowska, A.; Rosenthal, J. (2007). Metabolic temperature compensation and coevolution of locomotory performance in pteropod molluscs. Integrative and Comparative Biology. 47 (6): 880–891. doi:10.1093/icb/icm089. PMID 21669767. 
  3. Seibel, B. A.; Dymowska, A.; Rosenthal, J. (2007). Metabolic temperature compensation and coevolution of locomotory performance in pteropod molluscs. Integrative and Comparative Biology. 47 (6): 880–891. doi:10.1093/icb/icm089. PMID 21669767. 
  4. Morton, J. E. (2009). Observations on the Gymnosomatous Pteropod Clione Limacina (Phipps). Journal of the Marine Biological Association of the United Kingdom. 37 (2): 287–297. doi:10.1017/S0025315400023687. Архів оригіналу за 22 вересня 2017. Процитовано 12 липня 2019. 
  5. Gibson, Glenys D. (2003). Larval Development and Metamorphosis in Pleurobranchaea maculata, with a Review of Development in the Notaspidea (Opisthobranchia). Biological Bulletin. 205 (2): 121–132. doi:10.2307/1543233. JSTOR 1543233. PMID 14583510. Архів оригіналу за 16 червня 2011. Процитовано 4 червня 2010.