Морфологічний розбір

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Морфологічний розбір — розбір, покликаний посприяти засвоєнню і сис­тематизації ознак частин мови, їхніх граматич­них категорій, виробленню міцних практичних нави­чок словозміни іменних слів і дієслова, підготовці до вивчення синтаксису як учення про зв'яз­ки слів у словосполученні й реченні.

При морфологічному розборі слова визначають його початкову форму (для змінюваних), морфологічні ознаки і синтаксичну функ­цію.

Іменник[ред.ред. код]

У іменнику визначають початкову форму, число (однина чи множина), відмінок, синтаксичну роль (якщо він у реченні), рід, істота чи не істота, загальна чи власна, вказати відміну( І, ІІ або ІІІ)

Прикметник[ред.ред. код]

У прикметнику визначають початкову форму, число (однина чи множина), відмінок, розряд за значенням (якісний, відносний чи присвійний), синтаксичну роль (якщо він у реченні).

Числівник[ред.ред. код]

У числівнику визначають початкову форму, характер будови (простий чи складений), розряд за значенням (кількісний, дробовий, збірний чи порядковий), відмінок, рід, число членів (якщо має), синтаксичну роль (якщо він у реченні).

Займенник[ред.ред. код]

У займеннику визначають початкову форму, розряд за зна­ченням (особовий, зворотний і т. д.) та за спів­віднесеністю з іменними словами (іменнико­ві, прикметникові, числівникові), рід і число (якщо має), відмінок, синтаксичну роль

Дієслово[ред.ред. код]

У дієслові визначають початкову форму (інфінітив) і форму, в якій висту­пає дієслово (особова, дієприкметник, дієпри­слівник), визначають вид, перехідність, зворотність, спосіб, час (для форм дійсного способу), особу, число, синтаксичну роль (якщо він у реченні).

При розборі дієприкметника і дієприслівника визначають вид, перехід­ність, час; у дієприкметнику — також рід, чис­ло, відмінок.

Прислівник[ред.ред. код]

У прислівнику визначають розряд за значенням, похідність, ступінь порівняння (у якісно-означальних при­слівниках).

Прийменник[ред.ред. код]

У прийменнику визначають характер бу­дови (простий чи складний або складений), непохідність (первинний) чи похідність (від якого слова), з яким відмінком вжитий.

Сполучник[ред.ред. код]

У сполуч­нику визначають характер будови (простий чи складе­ний), сурядний (єднальний, протиставний, роз­діловий) чи підрядний і що поєднує.

Частка, вигук[ред.ред. код]

У частці й вигуку визначають розряд за значенням.

Література[ред.ред. код]