Моріц Шлік

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Моріц Шлік
Західна філософія
Філософія 20 століття
Schlick sitting.jpg
Народився 14 квітня 1882(1882-04-14)
Берлін, Німеччина
Помер 22 червня 1936(1936-06-22) (54 роки)
Відень, Австрія
вбивство
Основні інтереси логіка, філософія науки, філософія математики, етика
Вплинули на нього Ернст Мах, Лювіг Вітгенштайн, Бертран Рассел, Макс Планк
Вплинув на Віденський гурток, Альберт Ейнштейн, Герберт Фейгль, Альберт Блюмберг


Фрідріх Альберт Моріц Шлік (нім. Friedrich Albert Moritz Schlick, Аудіо слухатиопис файлу, 14 квітня 188222 червня 1936) — німецький філософ, фізик, один із засновників логічного позитивізму й Віденського гуртка.

Ранні роки життя[ред.ред. код]

Шлік народився у Берліні в заможній родині. Він вивчав фізику в Гайдельберзі, Лозанні й, врешті-решт, Берлінському універиситеті під керівницвом Макса Планка. У 1904 він завершив дисертацію під назвою "Über die Reflexion des Lichts in einer inhomogenen Schicht" ("Про розсіяння світла в неоднорідному середовищі"). Після року роботи приват-доцентом в Геттінгені Шлік переїхав до Цюриха, де почав вивчати філософію. 1908 року він опублікував книгу Lebensweisheit ("Мудрість життя"), присвячену евдемонізму, теорії про те, що щастя найвища етична цінність. Габіталіційна робота "Das Wesen der Wahrheit nach der modernen Logik" ("Природа істини відповідно до сучасної логіки") побачила світ 1910 року. Після неї були написані кілька есе з естетики, а потім Шлік зацікавився проблемами епістемології, філософії науки й загальними науковими проблемами. Зокрема 1915 року він написав статтю про спеціальну теорію відносності Альберта Енштейна, всього лиш через 10 років після появи теорії. Інша робота Шліка, Raum und Zeit in der gegenwärtigen Physik ("Простір і час у сучасній фізиці"), розвила попередні результати, застосувавши геометричний конвенціоналізм Пуанкаре для пояснення включення неевклідової геометрії у загальну теорію відносності.

Віденський гурток та Вітгенштайн[ред.ред. код]

Шлік деякий час працював у Ростоку й Кілі, а з 1922 став завідувати кафедрою натурфілософії у Віденському університеті. Раніше на цій посаді працювали Людвіг Больцман та Ернст Мах. Шлік мав неабиякий організаторський хист, що допомогло йому збірати навколо себе талановитих філософів та науковців. У Відні його запросили очолити групу, що регулярно щочетверга збиралася в хімічному корпусі для обговорення науково-філософських проблем. Одним з перших членів групи був математик Ганс Ган, а через кілька років до них приєдналися Рудольф Карнап, Герберт Фейгль, Курт Гедель, Отто Нейрат, Фрідріх Вайсманн та інші. Спочатку вони називали себе асоціацією імені Ернста Маха, але ввійшли в історію під назвою Віденського гуртка. Впродовж 1925-1926 років гурток обговорював нові праці, присвячені основам математики, авторами яких були Готтлоб Фреге, Бертран Расселл та Людвіг Віттгенштайн. Логіко-філософський трактат Віттгенштайна, короткий лаконічний яскравий твір, запропонував серед іншого логічну теорію знаків й картинну або модельну теорію мови. Гурток і Шлік, зокрема, були вражені цією працею й присвятили багато часу її вивченню. Навіть коли трактат перестав бути головною темою, його часто згадували й цитували. Врешті-решт, Віттгенштайн згодився зустрітися з членами гутка для обговорення Трактату та інших ідей. Завдяки впливу Шліка Віттгенштайн згодився повернутися в філософію після десятирічної перерви. Дискусії зі Шліком та Вайсманном продовжувалися доти, доки Віттгенштайн не відчув, що його ідеї використовуються без дозволу Карнапом, хоча таке звинувачення сумнівне. Пізніше Віттгенштайн ще листувався зі Шліком, хоча з членами гуртка більше не зустрічався.

Загальта теорія знання та пізні роботи[ред.ред. код]

Шлік працював над Allgemeine Erkenntnislehre (Загальна теорія знання) в проміжку між 1918 та 1925, і, хоча пізніші зміни філософських поглядів ускладнили розуміння великої частини тверджень, Загальна теорія є, мабуть, його найважливішою працею. Основним мотивом роботи є гостра критика синтетичного апріорного знання. Шлік переконаний, що тільки самоочевидні твердження, такі як твердження формальної логіки та математики, істинні за означенням. Істинність будь-яких інших тверджень потрібно перевіряти емпіричним досвідом. Твердження, що не є означенням, і яке неможливо верифікувати або фальсифікувати досвідом, є «метафізичним», що рівнозначно з безглуздям, несеністницею. Такої думки притримувалися усі члени Віденського гуртка.

Проблеми етики[ред.ред. код]

У проміжку між 1926 та 1930 Шлік завершив Fragen der Ethik (Проблеми етики), книгу, якою він здивував деяких членів гуртка, оскільки визначив етику розділом філософії. У праці Позитивізм та реалізм Шлік запропонував одне з найкращих означень позитивізму, як такого світогладу, «що заперечує можливість метафізики». Відповідно, за Шліком метафізика є доктриною «справжнього бутття», «річчю в собі», «трансцедентальним буттям». Отже, позитивізм — це епістемологія, яка вважає єдино істинними дані та складові досвіду. Віденський гурток опублікував працю «Науковий погляд на світ: Віденський гурток», у якій його антиметафізичні погляди виражені кришталево ясно.

Вбивство[ред.ред. код]

Із ростом нацизму в Німеччині та Австрії чимало членів Віденського гутка виїхали в США або Велику Британію. Але Шлік залишився у Віденському університеті. 22 червня 1936 року Шліка в коридорі перестрів і застрелив колишній студент Йоганн Нельбек. Він стверджував, що філософія Шліка «вплинула на його моральні перестороги»: мабуть, це означало, що Нельбек скотився до гомосексуалізму, і параноїдально звинувачував Шліка у своєму падінні. Можливо, також, що мотивом убивства були ревнощі щодо студентки — хворій уяві Нельбека Шлік видавався конкурентом. Нельбека засудили, і ця подія в умовах росту нацистських і антиєврейських почуттів отримала викривлене виствітлення в пресі. Той факт, що Шлік євреєм не був, означав мало. Нельбек отримав 10 років ув'язнення і був випущений на поруки через два роки, ставши після аншлюсу членом Австрійської націонал-соціалістичної партії.

Джерела[ред.ред. код]

  • Edmonds, David and John Eidinow. Wittgenstein's Poker. New York: HarperCollins, 2001.
  • Fynn Ole Engler, Mathias Iven. Moritz Schlick. Leben, Werk und Wirkung. Berlin: Parerga 2008. (нім.)
  • Schlick, Moritz. Positivism and Realism. Originally appeared in Erkenntnis 111 (1932/33); translated by Peter Heath and reprinted in Moritz Schlick: Philosophical Papers, Volume II (1925–1936) from Vienna Circle Collection, edited by Henk L. Mulder (Kluwer, 1979), pp. 259–284.