Йокаї Мор

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
(Перенаправлено з Мор Йокаї)
Перейти до: навігація, пошук
Мор Йокаї
Jókai Mór
Мор Йокаї у 1900 році
Мор Йокаї у 1900 році
Дата народження: 18 лютого 1825(1825-02-18)
Місце народження: Комаром, Австрійська імперія Австрійська імперія
Дата смерті: 5 травня 1904(1904-05-05) (79 років)
Місце смерті: Будапешт, Австро-Угорщина Австро-Угорщина
Мова творів: угорська
Рід діяльності: прозаїк, поет, драматург, публіцист, політичний діяч

Мор Йокаї (Jókai Mór) (18 лютого 1825, Комаром — 5 травня 1904, Будапешт) — угорський прозаїк, поет, драматург, публіцист, мемуарист, театральний критик, видавець, редактор, громадський та політичний діяч[1]. Найбільш впливова постать угорської літератури XIX століття. Відомий завдяки своїм творам: «Безіменний замок» угор. A névtelen vár (1877), «Угорський набоб» угор. Egy magyar Nábob (1853), «Золота людина» угор. Az arany ember (1872).

Біографія[ред.ред. код]

Народився в місті Комаром (Угорщина) в родині дворянина, адвоката за фахом. Навчався в ліцеї міста Папа, студіював право в місті Кечкемет. Переїхав 1845 року до Будапешта, став журналістом, приєднався до гуртка революційної молоді, який очолював його друг, угорський поет Шандор Петефі. Ліберал за переконанням, Йокаї став згодом покладати надії на мирне врегулювання угорської проблеми шляхом реформ «згори». Від 1861 року — депутат угорського парламенту на боці опозиції. Похований у Будапешті[1].

Творчість[ред.ред. код]

Автор понад 100 романів, оповідань, збірок поезій. Найвідоміші романи Йокаї присвячені різним періодам угорської історії: «Золотий вік Трансільванії» угор. Erdély aranykora (1852), «Турки в Угорщині» (1853), «Угорський набоб» угор. Egy magyar Nábob (1853), «Золтан Карпаті» угор. Kárpáthy Zoltán (1854), «Сини людини з кам'яним серцем» угор. A kőszívű ember fiai (1869) та ін. Значну частину творчого доробку Йокаї складають так звані російські твори, присвячені приховуваним царатом сторінкам таємної історії Російської імперії: романи «Свобода під снігом» (1879, про декабристів та Пушкіна), «Афанасія» (про бунт і втечу з Камчатки в Європу М. Беньовського), повісті «Стережися красеня» (про княжну Тараканову), «Державниця» (про імператрицю Катерину II), «Відчайдушний сміливець» (про Омеляна Пугачова), збірка оповідань «З країни Півночі». Науково-фантастичний «Роман майбутнього століття» (1872) пророкує небачений у світі кривавий терор, спричинений революційною діяльністю російських нігілістів.

Новела «Саффі» послужила сюжетом відомої оперети «Циганський барон» австрійського композитора Йоганна Штрауса-сина, написаної в 1885 році.

Українська тематика[ред.ред. код]

Українській тематиці присвячені оповідання Йокаї «Скільки будинків — стільки звичаїв. Українські кріпаки», «Амірані» (про подорож імператриці Катерини II Україною), «Кошовий отаман», «Раб Єдикуля» (про Юрія Хмельницького) та ін. Незліченні згадки Йокаї про різні аспекти життя України, її історичнихх діячів (зокрема — про гетьмана Івана Мазепу), гайдамаків, запорожців, приєднання та природу Криму («Ахтіарський в'язень»), життя українського купецтва («Премудрий Соломон у російському виданні»), географію України, її розлогі степи та чарівний Київ («Свобода під снігом») та ін. Багато творів Йокаї екранізовано та перекладено 32 мовами світу.

Переклади українською мовою[ред.ред. код]

Українською мовою їх перекладали О. Баран, І. Глинський, К. Бібіков, В. М. Гнатюк, А. Кралицький, П. Кумановський, О. Маркуш, І. Чендей та ін. Найвідоміші видання: «Жовта троянда» (1958); «20 000 років під кригою» (1959); «Сини людини з кам'яним серцем» угор. A kőszívű ember fiai (1959, 1988).

Екранізації[ред.ред. код]

Вшанування пам'яті[ред.ред. код]

На честь Мора Йокаї названо кратер на Меркурії. Мор Йокаї широко відомий в Угорщині і за кордоном як кулінар, який збагатив угорську національну кухню своїми оригінальними рецептами. Майже у всіх угорських ресторанах можна знайти страви, приготовані за його рецептами, наприклад, квасолевий суп йока тощо.

Примітки[ред.ред. код]

  1. а б Енциклопедія історії України: Том 3: Е-Й / Редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. НАН України. Інститут історії України. — К.: Видавництво «Наукова думка», 2005. — 672 с.: іл.

Література[ред.ред. код]

  • Герасимова Г. Мор Йокаї. «Всесвіт», 1975, № 12.
  • Герасимова Г. П. О. С. Пушкін і Мор Йокаї. «Слов'янське літературознавство і фольклористика», 1984, вип. 14.
  • Geraszimova G. Benyovszky Moric mint irodalmi hős (Мориц Беньовський як літературний герой). / Kalendarium. 1985. Uzsgorod, 1984.
  • Штернберг Я., Падяк В. Пушкін або Йокаї? «Дукля», 1985, № 5.
  • Шахова К. О. Мор Йокаї та його роман «Сини людини з кам'яним серцем». / Йокаї М. Сини людини з кам'яним серцем. К., 1988.
  • Герасимова Г. П. Україна в колі історичних зацікавлень Мора Йокаї. / Всеукраїнська науково-творча конференція «Проблеми розвитку художньої культури». Тези доповідей. К., 1994.
  • (рос.) Шетер И. Певец идей и ностальгии. / Писатели Венгрии. М., 1989.
  • (рос.) Кланицаи Т. и др. Краткая история венгерской литературы XI–XX века. Будапешт, 1962.
  • (рос.) Герасимова Г. П. История России в изображении Мора Йокаи: достоверность и фантазия. Автореф. дис… канд. филол. н. К., 1990.
  • (рос.) Штернберг Я. И. Пугачев в изображении Мора Йокаи. / Штернберг Я. И. Мир поэзии и дружбы. Ужгород, 1979.

Посилання[ред.ред. код]