Московська область

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Московська область
Московская область
Прапор Московської області Герб Московської області
Прапор Московської області Герб Московської області
Московська область на карті Росії
Московська область на карті Росії
Адміністративний центр органи державної влади розташовані в Москві і Красногорську
Площа

- Усього
- % водн. пов.

57-а

45 800 км²
0,4

Населення

- Усього
- Густота

2-а

7104036 (01.01.2011) [1] (2011)
155 осіб/км²

Федеральний округ Центральний
Економічний район Центральний
Автомобільний код 50, 90, 150
Часовий пояс MSK (UTC+4)
Мапа Московської області

Моско́вська о́бласть (рос. Моско́вская о́бласть) — суб'єкт Російської Федерації, найгустозаселеніша область Росії.

Місто Москва є окремим суб'єктом Російської Федерації та адміністративно у склад області не входить.

Назва області[ред.ред. код]

Свою назву область одержала через місто Москву, яка, однак, є окремим суб'єктом Російської Федерації й до складу області не входить. Органи державної влади Московської області, відповідно до історичних традицій, розміщаються як на території міста Москви, так і Московської області. У 2007 році зданий в експлуатацію Будинок Уряду Московської області на околицях Красногорська, і органи виконавчої влади переміщені туди.

Історично області передувала Московська губернія, заснована Петром І в 1708 р. Область було утворено 14 січня 1929 року як Центрально-Промислову область, у ході укрупнення одиниць адміністративного-територіального розподілу РРФСР, а 3 червня 1929 року вона була перейменована в Московську область.

Природа[ред.ред. код]

Рельєф[ред.ред. код]

Рельєф Московської області переважно рівнинний; західну частину займають горбкуваті височини (висоти більше 160 м), східну — великі низовини.

З південного заходу на північний схід область перетинає границя Московського заледеніння; на північ від неї поширені льодово-ерозійні форми з моренними грядами, а на південь — лише ерозійні форми рельєфу.

Майже весь захід і північ Московської області займає Московська височина з добре вираженими річковими долинами, найбільша середня висота (близько 300 м, у районі Дмитрова) у межах Клинсько-Дмитровскої гряди, а найвища точка (310 м) у селі Шапкино Можайського району. Північний схил Московської височини крутіший в порівнянні з південним. У межах височини часті озера льодовикового походження (Нерське, Кругле й ін). На північ від названої височини розташована плоска й сильно заболочена Верхньоволзька низовина, висота якої — не більше 150 м; на ній знаходяться Шошинська й Дубнинська низовини (висоти менше 12 м).

На півдні області простягається горбкувата Москворецько-Окська рівнина, що має найбільшу висоту (255 м) у районі Теплого Стану (перебуває в межах Москви), із чітко вираженими (особливо в південній частині) річковими долинами; у її межах зрідка зустрічаються карстові форми рельєфу. Останні особливо поширені в районі Серпухова.

На крайньому півдні області, за Окою, — досить високі (більше 200 м, максимальна висота 238 м) північні відроги Середньоросійської височини із численними ярами й балками.

Майже всю східну половину Московської області займає велика Мещерська низовина, на сході значно заболочена; найвищий її пагорб має висоту 172 м над рівнем моря; переважають висоти 120–150 м; річкові долини виражені слабко. Майже всі великі озера Мещерскої низовини (Чорне, Святе й ін.) мають льодовикове походження. Відразу й найнижча в регіоні природня висота — рівень води Оки — близько 97 метрів.

Геологічна будова й корисні копалини[ред.ред. код]

На території Московської області майже відсутні відкладання третинного періоду, значно ширше поширені відкладання кам'яновугільного і юрського періодів.

У крейдовій період на території частини сучасної Московської області перебувало море, про що свідчать виходи фосфоритів і різноманітних пісків. Крейдові відклади поширені на півночі Московської області. Море юрського періоду було обширніше моря крейдового періоду; характерні юрські відкладання (у вигляді чорних глин) виявляються й на території Москви, і в її найближчих околицях, особливо — у долині ріки Москви. Відкладання кам'яновугільного періоду в Московській області представлені доломітами, вапняками й мергелями. Виходи кам'яновугільних відкладів, багатих органічними залишками, мають місце на півдні (особливо в Серпуховськом районі) і на заході області. Виявлені на території Московської області й девонські відклади.

Московська область багата різноманітними корисними копалинами.

Піски, що перебувають у відкладаннях різних періодів (головним чином — четвертинного й крейдового), мають високу якість і широко використовуються в будівництві; кварцові піски застосовуються в скляній промисловості, видобуток їх ведеться з кінця XVII століття в районі Люберець. Піщано-гравійні родовища часті в межах Смоленсько-Московської височини.

Численні в межах Московської області й родовища глин; вогнетривкі білі глини зустрічаються на сході області (у відкладах кам'яновугільної і юрської систем) і добуваються з XIV століття в районі Гжели. Досить широко поширені покривні суглинки і використовуються в цегельнім виробництві.

Здавна славиться московський край своїми вапняками («білим каменем»), м'якими в обробці. Знамените Мячковське родовище бутового вапняку, сировина якого йшла на облицювання стін таких московських будинків, як Пашков будинок, Великий театр і ін.; нині видобуток вапняку в Мячкові зупинений. Відомі родовища мармуроподібного вапняку, як, наприклад, у районі Коломни.

На території області виявлені поклади й інших карбонатних порід — доломітів (використовуються в цементній промисловості), вапнякових туфів, крейди, мергелів і ін., що розташовуються, головним чином, на півдні й сході області (наприклад, у районі селища Піски Коломенського району).

Московська область має родовища фосфоритів; тут перебувають найважливіші в Підмосков'я Єгор'євське й Сєверське родовища. Фосфорити Московської області відрізняються високим вмістом фосфорної кислоти.

Район Мещерської низовини багатий торфяними родовищами. Розвідані родовища калійної солі (у Серпуховському, Єгор'євському районах). У Московській області численні також мінеральні джерела, особливо — залізисті (під Звенигородом, Серпуховом, Клином).

Крім відкритих джерел, виявлена безліч багатих мінеральною водою шарів на глибинах 300–500 метрів. На глибині 1—1,5 км виявлене поховане солоне море значної площі, що приблизно займає територію не тільки Московської, але й декількох сусідніх областей. Солоні води з концентрацією солей до 300 г/л застосовуються в місцевій харчовій промисловості, бальнеологічних центрах, а також на водноспортивній базі.

Клімат[ред.ред. код]

Клімат Московської області помірковано континентальний, сезонність чітко виражена; літо тепле, зима помірно холодна; континентальність зростає з північного заходу на південний схід.

Період із середньодобовою температурою нижче 0 °C триває 120–135 днів, починаючись з середини листопада й закінчуючись наприкінці березня. Середньорічна температура на території області коливається від 2,7 до 3,8 °C. Найхолодніший місяць — січень (середня температура на заході області −10 °C, на сході −11 °C). Із приходом арктичного повітря наступають сильні морози (нижче −20 °C), які тривають до 40 днів протягом зими (але звичайно морозні періоди набагато менш тривалі); в окремі роки морози досягали −45 °C (абсолютний мінімум температур був відзначений у Наро-Фомінську — −54 °C). Узимку (особливо в грудні й лютому) часті відлиги, що викликаються атлантичними й (рідше) середземноморськими циклонами; вони, як правило, нетривалі, середня тривалість їх 4 дні, загальне число з листопада по березень — до п'ятдесяти.

Сніжний покрив звичайно з'являється в листопаді (хоча бували роки, коли він з'являвся наприкінці вересня й у грудні), зникає в середині квітня (іноді й раніше, наприкінці березня). Постійний сніжний покрив встановлюється звичайно наприкінці листопада; висота снігово покриву — 25—45 см. Ґрунти промерзають на 65—75 см.

Найтепліший місяць — липень (середня температура +17 °C на заході й +18,5 °C на південному сході). Максимальна літня температура (+39 °C) відзначена в Зарайському. Середньорічна кількість опадів 450–650 мм, найбільш зволожені північно-західні райони, найменш — південно-східні. У літні місяці в середньому випадає 75 мм опадів, однак раз у 25—30 років у Московській області трапляються сильні посухи, коли випадає менше 5 мм опадів.

Гідрографія[ред.ред. код]

Усі річки Московської області відносяться до басейну Волги (сама Волга протікає територією області на невеликій ділянці, якою проходить межа із Тверською областю).

Північна частина області, включаючи всю Верхньоволзьку низовину, зрошується притоками Волги (Шошею, Ламою, Дубною, Сестрою, Яхромою), південна ж — притоками Оки (Лопаснею, Нарою, Протвою і ін.), що є найбільшої після Волги рікою Московської області. До басейну Оки належать і притоки річки Москви, що протікає в межах Московської області на більшій частині своєї протяжності. Східні й північно-східні райони області, включаючи значну частину Мещери, зрошуються притоками Клязьми, що є одним з головних приток Оки, бере в межах Московської області свій початок.

Усього в Московській області понад 300 річок, що мають довжину більше 10 км. Усі ріки мають спокійний плин, добре розроблені долини, заплави; переважає снігове живлення, повені припадають на квітеньтравень. Улітку рівень води в ріках Московської області низький і підвищується лише у випадках затяжних дощів. Річки області покриті льодом з кінця листопада до середини квітня. З рік судноплавні тільки Волга, Ока й Москва.

Північну частину Московської області перетинає канал імені Москви, що проходить через Ікшинське, Клязьмінське, Пяловське й Пестовське водоймища. У басейні ріки Москви також утворені Озьорнінське, Можайське, Істрінське й Рузське водоймища, що забезпечують Москву й Московську область питною водою.

У Московській області чимало озер (близько 350), майже всі вони неглибокі (5—10 м), багато мають льодовикове походження. Найбільші — Сенеж (15,4 км²) і Святе (12,6 км²). Найглибше — 32 метри — озеро Глибоке в Рузському районі.

У Московській області нерідкі болота, особливо в межах Мещерської і Верхньоволзької низовин.

Ґрунти[ред.ред. код]

На території Московської області переважають малородючі й потребуючі удобрення дерено-підзолисті ґрунти (на височинах — суглинні, середньої й сильної ступені опідзоленості), у межах низовин — дерено-підзолисті болотні супіщані й піщані. Чорноземні ґрунти (сильно опідзолені й вилужені) поширені мало й мають місце лише на південь від Оки. Сірі лісові ґрунти поширені на південь від Оки й у межиріччі Москви й Клязьми (в основному Раменський і Воскресенський райони). Болотяні ґрунти часто зустрічаються в Мещерської і Верхньоволзької низовинах. По долинах великих рік — алювіальні ґрунти. Ґрунти Московської області сильно забруднені мінеральними добривами й отрутохімікатами, а також побутовими й виробничими відходами, сміттям. Особливо великий ступінь забруднення ґрунтів у приміській зоні Москви, а також на сході (в Орєхово-Зуєвскому і Ногінському районах) і південному сході області (у Воскресенському районі).

Рослинність[ред.ред. код]

Московська область перебуває в межах лісової і лісостепової зон. Ліси займають понад 40 % території регіону. На півночі Московської області (на території Верхньоволзької низовини), а також у її західній частині (на території Можайського, Лотошинського й Шаховського районів) найпоширеніші середньотайгові хвойні ліси, переважно ялинники. Ліси Мещери складаються переважно з тайгових соснових масивів; у заболочених низовинах зустрічаються окремі вільхові ліси. Центральна й почасти східна частини області належать до південно-тайгових хвойно-широколистяних лісів. Тут основні деревні породи — ялина, сосна, береза, осика. На узліссі панує ліщина (лісовий горіх). Для цієї зони характерні трави як хвойних, так і широколистяних лісів. Південніше розташовується підзона широколистяних лісів, основні деревні породи якої — дуб, липа, гостролистий клен. Москворецько-Окська височина є перехідною зоною, для неї характерні й великі масиви ялинки, як, наприклад, у верхів'ях ріки Лопасни. У долині Оки — соснові бори степового типу. Крайній південь області (Серебрянопрудський район) перебуває в лісостеповій зоні; усі ділянки степу розорані, вони майже не збереглися навіть фрагментарно. У межах лісостепової зони зрідка зустрічаються липові й дубові гаї.

Підмосковний пейзаж

З XVIII століття ліси нинішньої Московської області зазнали інтенсивної вирубки, що привело до зміни співвідношення деревних порід: хвойні (в основному ялинові) ліси в багатьох місцях змінилися дрібнолистими (березовими й осиковими). У наш час вирубки майже не ведуться, тому що майже всі ліси мають водоохоронне значення; ведеться лісовідновна робота, особливо в найближчих околицях Москви.

Болота найбільше поширені в Шатурськом і Луховицьком (на сході) районах. Природніх заплавних лугів майже не залишилося. Кількість аборигенних видів рослин у Московської області скорочується, але усе ширше поширюються представники іншої флори (наприклад, клен американський); на більших територіях розселилися й культурні види — борщівник Сосновського, водозбір звичайний і ін.

Деякі види рослин занесені в Червону книгу Росії.

Тваринний світ[ред.ред. код]

Із ссавців у Московській області збереглися нориця руда, мишак уральський, вивірка звичайна, заєць білий, лисиця звичайна, вовк (невелика популяція), лось звичайний, кабан дикий, сарна європейська, олень шляхетний.

Багата орнітофауна області — у більших кількостях зустрічаються дятли, дрозди, рябчики, снігурі, солов'ї, деркачі, білі лелеки, сірі чаплі, мартини, норці, качки (особливо крижні); водяться також огарі. Численні горобці, сороки, ворони сірі й інші типові представники орнітофауни середньої смуги Росії. Понад сорока видів відносяться до мисливсько-промислових і виловлюються щорічно.

Водойми області багаті рибою (звичайні йорж, карась, короп, лящ, окунь, плотва, ротань-головешка, судак, щука). Численні комахи (лише бджолиних більше 300 видів). Деякі види занесені в Міжнародну Червону книгу.

Охорона природи[ред.ред. код]

На території Московської області розташовуються Приоксько-Терасовий біосферний заповідник (займаються опікою зубра і одну із найпівнічних популяцій степових рослин), національний парк «Лосиний острів» (частково), заповідно-мисливське господарство Завідово, кілька заказників федерального значення.

Історія[ред.ред. код]

Бородінська битва

Територія сучасної Московської області була населена вже більше 20 тисяч років тому. У межах області відомі численні кургани, городища залізного віку. Широко поширені кургани X–XII століть. До IX–X століть територію басейну ріки Москви й прилягаючі землі населяли в основному фіно-угорські племена. Слов'янами ця територія спочатку активно освоюватися лише в X столітті. У середині XII століття землі нинішньої Московської області увійшли до складу Володимиро-Суздальського князівства. До цього ж часу відноситься активне заснування міст (Волоколамськ, 1135; Москва, 1147; Звенигород, 1152; Дмитров, 1154). У першій половині XIII століття вся Володимиро-Суздальська земля, у тому числі й підмосковні землі, була завойована монголо-татарами. В XIII столітті землі навколо Москви стали частиною Московського князівства, яке згодом стало центром об'єднання російських земель і оплотом боротьби з монголо-татарським ярмом; необхідно відзначити, що території нинішніх південних районів Московської області входили до складу Рязанського князівства, остаточно приєднаного до Москви лише в 1520 р. Велика була оборонна роль підмосковних монастирів — Йосифо-Волоцького під Волоколамськом, Саввіно-Сторожевського у Звенигороді, Троїцько-Сергієвого монастиря.

Мапа Московської губернії за енциклопедичним словником Брокгауза і Єфрона

З першої половини XVIII століття велика частина території нинішньої Московської області входила до складу Московської губернії. В XVIII—XIX століттях у Московській губернії розвивалася легка промисловість (особливо текстильна); важливими її центрами стали Богородськ, Павловський Посад, Орєхово-Зуєво. В 1851 на території губернії з'явилася перша залізнична лінія, що з'єднала Москву й Санкт-Петербург; в 1862 був відкритий рух по лінії на Нижній Новгород. У листопаді 1917 у губернії була встановлена радянська влада. Як адміністративно-територіальна одиниця в складі РРФСР Московська область з'явилася 14 січня 1929 року. Згідно з Конституцією, прийнятою в 1993, Московська область є суб'єктом Російської Федерації.

Велика бойова слава підмосковних земель. В 1380 з Коломни повів свої війська назустріч татаро-монголам князь Дмитро Іванович Донськой і потім здобув знамениту перемогу на Куликовому полі; історія Підмосков'я нерозривно зв'язана з багатьма військовими подіями Смутного часу — Троїцькою облогою, першим і другим ополченнями. В 1812 біля Можайська відбувся Бородінський бій, що став найбільшою битвою Вітчизняної війни 1812 року. Нарешті, в 19411942 тут відбулася одна з найзначніших воєнних операцій Німецько-радянської війни — битва за Москву, що розвіяла міф про непереможність німецько-нацистської армії.

Населення[ред.ред. код]

Загальна чисельність населення (без приїжджих) становить 6 628 100 осіб (2006). (Москва адміністративно до складу області не належить.) Велику частину населення Московської області (понад 90 %) становлять росіяни. Середня щільність населення — 144,1 осіб/км² (2005) — найбільша серед російських регіонів, що обумовлене високою часткою міського населення — 80,5 % (2005). Найбільшу щільність населення мають місцини в найближчих до Москви районах (Люберецьком, Балашихинськом, Хімкинськом, Красногорськом і ін.), найменшу — в окраїнних районах — Лотошинському, Шаховському, Можайському, де вона становить близько 20 осіб/км²; рідко заселена також східна частина Мещерськой низовини (менше 20 осіб/км²).

Народи з чисельністю населення понад 1000 осіб
2002 [1]
Росіяни 6022763 Таджики 3404
Українці 147808 Корейці 3232
Татари 52851 Марійці 2554
Білоруси 42212 Казахи 2493
Вірмени 39660 Осетини 2389
Мордва 21856 Лезгини 2130
Азербайджанці 14651 Чеченці 1941
Чуваші 12530 Греки 1850
Молдавани 10418 Удмурти 1847
Євреї 9899 Болгари 1511
Грузини 9888 Цигани 1511
Німці 4607 Аварці 1242
Узбеки 4183 Литовці 1172
Башкири 3565 Не вказали національність 172090

Міста[ред.ред. код]

У центрі міста Волоколамська, 2003

У Московській області на 2006 р. налічувалося 80 міст, багато з яких мають населення понад 100 тис. осіб (три найбільші міста за чисельністю населення — Подольськ (більш 230 тис.), Балашиха (181,5 тис.) і Хімки (179,7 тис.). Більша частина міст має населення від 10 до 50 тис. осіб. Найменшим містом області є Верея в Наро-Фомінському районі.

Найстаршим містом області вважається Волоколамськ, що вперше згадується в 1135; місто на 12 років старше Москви; ненабагато молодше столиці міста Звенигород (заснований в 1152) і Дмитров (датою заснування вважається 1154).

Найінтенсивніше будівництво міст ішло у 19381940 р. Останнім статус міста одержало Голіцино (2004); деякі міста виділені зі складу інших міст (Юбілейний, Пересвєт). На території області є 4 ЗАТУ.

Місто Москва перебуває на території Московської області, але має особливий територіальний статус — це місто федерального значення (Конституція РФ, стаття 65), суб'єкт РФ.

Міський благоустрій. Житловий фонд області становить близько 125 млн м²; майже всі міські житла обладнані водопроводом, каналізацією, газом, центральним опаленням і гарячим водопостачанням. Низький рівень телефонізації сільської місцевості (телефоном обладнані лише 15 % сільських жител).

У конкурсі на найупорядженіше місто Московської області в 2006 році перемогла Коломна. Друге місце серед міст із населенням більш 100 тис. зайняла Балашиха, третє поділили Митищі й Ногінськ. Серед міст із населенням менш 100 тисяч лідер — місто Видне.

Панорама житлового мікрорайону в м. Раменське

Селища[ред.ред. код]

На території Московської області існує два типи селищ — дачні селища й селища міського типу; останні численніші. Чисельність населення деяких селищ перевищує 20 тис. осіб.; найбільшим селищем є Нахабіно (населення 29 тис. осіб), за ним іде Томіліно (27,7 тис. осіб)

Населені пункти з кількістю мешканців понад 20 тисяч
2007
Подольськ 230,1 Івантєєвка 55,2
Хімки 181,0 Видне 53,3
Балашиха 181,4 Фрязіно 52,4
Корольов 173,6 Литкаріно 51,6
Митищі 162,7 Дзержинський 43,9
Люберці 158,9 Кашира 39,6
Коломна 147,9 Протвіно 37,1
Електросталь 146,0 Троїцьк 35,6
Одинцово 130,1 Істра 32,4
Серпухов 124,2 Луховиці 32,1
Орєхово-Зуєво 122,0 Юбілейний 32,1
Желєзнодорожний 118,9 Шатура 31,3
Ногінськ 115,9 Можайськ 31,1
Щолково 113,0 Лікіно-Дульово 31,0
Сергієв Посад 111,2 Краснознаменськ 30,3
Жуковський 102,0 Нахабіно 30,3
Красногорськ 98,9 Щербинка 30,1
Пушкіно 97,4 Томіліно 28,8
Воскресенськ 90,6 Дєдовськ 27,8
Домодєдово 83,7 Кубинка 26,3
Раменське 82,0 Озьори 26,1
Клин 81,9 Красноармєйськ 25,8
Реутов 81,1 Волоколамськ 24,4
Долгопрудний 79,6 Зарайськ 24,2
Чехов 73,4 Калінінець 24,0
Наро-Фомінськ 71,0 Лосіно-Петровський 22,2
Лобня 67,1 Рошаль 21,6
Ступіно 67,0 Стара Купавна 21,2
Єгор'євськ 67,0 Електрогорськ 20,6
Дубна 61,9 Електроуглі 20,5
Дмитров 61,7 Чорноголовка 20,5
Павловський Посад 61,3 Хотьково 20,3
Солнєчногорськ 57,2 Пущино 20,0
Климовськ 55,6

Економіка[ред.ред. код]

Промисловість[ред.ред. код]

За обсягом промислового виробництва Московська область займає серед регіонів Росії друге місце (після Москви). Промисловість регіону використовує переважно привізну сировину; вона ґрунтується на потужній науково-технічній базі й висококваліфікованих трудових ресурсах; тісно пов'язана із промисловістю Москви.

Провідною галуззю є легка промисловість (на неї припадає понад 35 % валового промислового виробництва області), яка почала розвиватися на околицях Москви вже в XVIII столітті. Таким чином, легка промисловість — найстарша промислова галузь у регіоні. Особливо розвинені бавовняне (у містах Єгор'євськ, Ногінськ, Орєхово-Зуєво) і вовняне (у містах Павловський Посад, Пушкіно) виробництва. Виготовляються також трикотажні (в Івантєєвкі, Дмитрові) і шовкові (у Наро-Фомінські) вироби.

Розвинені машинобудування й металлобработка. Проводиться устаткування теплової і ядерної енергетики (Подольск), ядерного палива (Електросталь); космічна й ракетна техніка (Корольов, Хімки, Реутов); магістральні тепловози (Коломна), вагони метро (Митищі), сільськогосподарські машини, екскаватори й крани (Люберці, Дмитров, Балашиха); високоякісна сталь (Електросталь); устаткування легкої промисловості (основні центри — Коломна, Климовськ, Подольськ); автобуси (Лікіно-Дульово, Голіцино й Яхрома); кабелі (Подольськ); оптичні прилади (Красногорськ). На території області розташована велика кількість підприємств оборонного комлексу (Російський центр демонстрації озброєння, військової техніки й технологій у Красноармєйську й ін).

Хімічна промисловість працює в основному на привізній сировині. Виробляються кислоти (Щолково), мінеральні добрива (Воскресенськ), синтетичне волокно (Серпухов і Клин), пластмасові вироби (Орєхово-Зуєво), лаки й фарби (Сергієв Посад), фармацевтичні вироби й ін.

Промисловість будівельних матеріалів, що орієнтуєтся на місцеву сировину, у цей час переживає кризу. Діють заводи у Воскресенську (цементний), Лікін-Дульові й Вербилках (фаянсово-фарфорні), завод сухих будівельних сумішей у Красногорську й кілька виробництв керамічної цегли. Розвинена деревообробна промисловість (у Бронницях і ін).

Проводиться видобуток фосфоритів, торфу, глин, пісків, щебенів і гравію.

Електроенергію виробляють: Каширська ГРЕС (2100 МВТ), Дзержинська ТЕЦ (1300 МВТ), Шатурська ГРЕС (1100 МВТ); а також Загорська ГАЕС (1200 МВТ) і трохи менш значимих електростанцій.

У більшості міст діють підприємства харчової промисловості, що забезпечують потреби насамперед місцевого населення.

На території Московської області реалізуються іноземні інвестиційні проекти (один з найбільших — спорудження біля селища Дорохово заводу по складанню побутової техніки південнокорейської компанії LG). Планується створення великого технопарку в районі села Сичьово Волоколамського району, де розмістять свої офіси деякі великі міжнародні компанії.

Розвинені художні промисли (гжельська кераміка, жостовські підношення, федоскінська лакова мініатюра, іграшковий промисел).

Сільське господарство[ред.ред. код]

Близько 40 % території Московської області задіяно у сільському господарстві; найменше освоєні сільським господарством північні, східні й західні окраїнні райони. У південній частині області, особливо на південь від Оки, більш 50 % земель використовується в сільському господарстві. Сільське господарство має переважно приміську спеціалізацію. Рослинництво розвинене в південній частині області. Більша частина посівних площ (понад 3/5) зайнята кормовими культурами. Великі посіви зернових (пшениці, ячменю, вівса, жита). Значну роль у рослинництві регіону відіграє картоплярство. Поширене тепличне овочівництво. Вирощуються також квіти, гриби. Тваринництво переважає над рослинництвом; має молочно-м'ясну спрямованість. Крім великої рогатої худоби, повсюдно розводяться свині й птаство.

Транспорт[ред.ред. код]

Транспортна мережа регіону добре розвинена й має радіально-кільцеву структуру.

Залзнична станція Ікша
Міжнародний аеропорт Шерметьєво

На території області розташовується найбільший у Росії Московський залізничний вузол (від Москви розходяться 11 радіальних напрямків; довжина залізниць загального користування досягає 2700 км; щільність залізниць є найбільшою в Росії). Залізниці здебільшого електрифіковані. Майже повністю на території Московської області розташоване Велике залізничне кільце, що з'єднує всі радіальні напрямки. Найбільші сортувальні станції регіону — Орєхово й Бєкасово — перебувають на Великім кільці.

Значна й щільність автомобільних шляхів на території області. Довжина шляхів із твердим покриттям — близько 14 тис. км. 10 радіальних напрямків зв'язані Московським кільцевим автомобільним шляхом, а також двома кільцями (А107 і А108).

Пасажирськими автоперевезеннями в Московській області займаються ГУП МО «Мострансавто», ТОВ «Автотревел».

Залізнична станція Маніхіно-2

Регулярне судноплавство — по річках Волзі, Оці й Москві, а також по каналу імені Москви. Найбільші річкові порти — Серпухов і Коломна.

Добре розвинений трубопровідний транспорт; у межах області розташовано два кільцеві розподільні газопроводи й безліч магістральних газопроводів, що з'єднують Москву з найбільшими газодобувними районами країни. Два нафтопроводи (Рязань — Москва і Ярославль — Москва). Кільцевий нафтопродуктопровід з 11 наливними станціями й нафтопродуктопровід Рязанський НПЗ — Москва.

Електроенергодефіцит області покривають ЛЕП магістральних напрямів: Москва — Санкт-Петербург, Москва — Костромська ГРЕС, Москва — Жигульовська ГЕС і Москва — Волзька ГЕС; електроенергетичне кільце й широка мережа внутрішніх ліній.

У Московській області — три великі пасажирські аеропорти, що мають статус міжнародних — Шереметьєво, Домодєдово й Внуково. Аеропорт Биково в цей час не використовується для пасажирських перевезень. Найбільший військовий аеродром — Чкаловський (біля селища Моніно).

Основні шляхи[ред.ред. код]

Влада[ред.ред. код]

Губернатор Московської області — Шойгу Сергій Кужугетович; термін повноважень губернатора — 5 років.

Московська обласна Дума (сформовано 12 грудня 1993 року) — 50 людей; термін повноважень депутатів — 5 років.

Вищий виконавчий орган державної влади — Уряд Московської області. Центральні виконавчі органі державної влади — міністерства, яких у Московській області налічується 18.

Повноваження, завдання, функції й компетенція діяльності Уряду Московської області визначаються Статутом Московської області, Законом Московської області «Про Уряд Московської області», а також іншими законами Московської області.

Комітети Московської обласної Думи[ред.ред. код]

  • з питань законності, питанням влади й суспільних зв'язків
  • з науково-промисловому комплексу
  • з питань правоохоронної діяльності, безпеки й військовослужбовців
  • за статусом, регламенту й депутатської етики
  • з питань науки, освіти, культури й спорту й справ молоді
  • з питань охорони здоров'я
  • по праці й соціальним питанням
  • з питань охорони здоров'я, природних ресурсів і екології
  • з аграрної політики
  • з питань бюджету, фінансової й податкової політики
  • з економічної політики
  • з проблем народно-господарського комплексу й питань інфраструктури

Наука[ред.ред. код]

Московська область має розвинений науковий комплекс, що має велике значення для країни. За своїм науковим потенціалом область випереджає багато регіонів Росії, уступаючи лише Москві й Санкт-Петербургy.

Уже в 1930-х—1940-х на території області стали з'являтися наукогради оборонного профілю — Жуковський (авиаційна техніка), Климовськ (розробка стрілецької зброї), Реутов (ракетне машинобудування), Фрязіно (електроніка), Корольов (космічна техніка). Пізніше до них приєдналися центри фундаментальних наук — Троїцьк і Чорноголовка (хімія й фізика), Дубна (ядерна фізика). Найважливішим центром біологічних досліджень є місто Пущино.

У Московській області розташовуються центри керування польотами космічних кораблів (Корольов) і військових супутників (Краснознаменськ), а також ряд випробувальних полігонів.

Культура й рекреація[ред.ред. код]

Успенський собор Трійце-Сергієвої лаври
Церква у Московській області

Московська область посідає перше місце серед регіонів Росії за кількістю рекреаційних споруджень. Розташовані вони в основному в західній, північно-західній і північній частинах області, а також поблизу Москви. Є лікувальні рекреаційні ресурси. Велике значення для рекреації мають ліси, що займають понад 40 % території регіону. Широко поширена рекреація в садівничих товариствах. За числом садових ділянок область посідає перше місце в Росії; усього їх на території регіону понад 1 млн. Особливо велика чисельність садівничих товариств у північно-східних, південно-західних і західних районах Московської області.

Численні культурні рекреаційні спорудження — це й садибні комплекси (Абрамцево, Архангельське, Мураново, Остафьєво й ін.), і прадавні міста (Верея, Волоколамськ, Дмитров, Зарайськ, Звенигород, Істра, Коломна, Сергієв Посад і ін.), і монастирі (Троїце-Сергієва лавра, Йосіфо-Волоколамський монастир, Покровський монастир, Савво-Сторожевський монастир і ін.), і будинки-музеї (А. П. Чехова в Меліхові; П. І. Чайковського в Клині й ін.), і краєзнавчі музеї (у багатьох містах області). Кілька театрів (у Ногінські, Коломні й інших містах).

Екологія[ред.ред. код]

Екологічна ситуація в Московській області важка; забруднені як райони, що прилягають до Москви, так і промислові райони сходу й південного сходу області. Найбільша екологічна небезпека збоку стічних вод промислових і тваринницьких підприємств; викиди підприємств енергетики (Каширської і Шатурської ГРЕС і ін.); бази поховання побутових і промислових відходів (у найближчі до столиці районах) — наприклад, найбільший в Європі Тимоховський смітник; старіючі військові й особливо аеродромні паливосховища; сховище ядерних відходів (у Сергієво-Посадському районі).

Адміністративно-територіальний поділ[ред.ред. код]

Московська область поділена на 36 районів, 36 міських округів, з яких 31 місто обласного підпорядкування та 5 закритих адміністративно-територіальних утворень.

Район Закон про
утворення
Площа,
км²
Населення,
осіб
Адміністративний
центр
Волоколамський район Закон 1671 55600 Волоколамськ
Воскресенський район Закон 811 150800 Воскресенськ
Дмитровський район Закон 2160 87100 Дмитров
Єгор'євський район Закон 1729 104600 Єгор'євськ
Зарайський район Закон 968 42000 Зарайськ
Істринський район Закон 1299 116200 Істра
Каширський район Закон 645 70000 Кашира
Клинський район Закон 2001 127000 Клин
Коломенський район Закон 1091 40400 Коломна*
Красногорський район Закон 214 150250 Красногорськ
Ленінський район Закон 456 131000 Видне
Лотошинський район Закон 1000 18100 Лотошино
Луховицький район Закон 1341 64300 Луховиці
Люберецький район Закон 150 255700 Люберці
Можайський район Закон 2599 70200 Можайськ
Митищинський район Закон 440 185500 Митищі
Наро-Фоминський район Закон 1929 121200 Наро-Фоминськ
Ногинський район Закон 893 193600 Ногинськ
Одинцовський район Закон 1260 285000 Одинцово
Озерський район Закон 538,4 39500 Озери
Оріхово-Зуєвський район Закон 1779 120500 Оріхово-Зуєво*
Павлово-Посадський район Закон 570 82200 Павловський Посад
Подольський район Закон 1063 75500 Подольськ*
Пушкінський район Закон 634 163400 Пушкіно
Раменський район Закон 1500 211000 Раменське
Рузький район Закон 1559 69000 Руза
Сергієво-Посадський район Закон 2025 219000 Сергієв Посад
Серпуховський район Закон 1016 33700 Серпухов*
Срібно-Прудський район Закон 876 25000 Срібні Пруди
Солнечногорський район Закон 1149 125000 Солнечногорськ
Ступинський район Закон 1690 110000 Ступино
Талдомський район Закон 1400 45500 Талдом
Чеховський район Закон 858 109600 Чехов
Шатурський район Закон 2715 72100 Шатура
Шаховський район Закон 1211 24900 Шаховська
Щолковський район Закон 807 190400 Щолково

Муніципальна реформа Московської області[ред.ред. код]

Russia Moscow oblast locator map.svg

З 2006 року на території Московської області 378 муніципальних утворень, з них 36 міських округів, 36 муніципальних районів, 114 міських поселень, 192 сільських.

Зокрема, на території Балашихинського району було створено 1 муніципальне утворення — міський округ Балашиха, також на території Домодєдовського району створений міський округ, при цьому селища міського типу включені в межі міста, а раніше існуючі на території району 9 сільських округів ліквідовані й 148 сільських населених пунктів підпорядковані безпосередньо адміністрації міського округу. Хімкинский район перетворений у місто Хімки, при цьому всі міста, селища міського типу й сільські населені пункти були включені в місто.

Красногорський район включає 4 поселення: міські поселення Красногорськ і Нахабіно й сільські поселення Іл'їнське, Отрадненське. Люберецький район складається з 5 міських поселень — Люберці, Малаховка, Томіліно, Октябрський і Красково.

Примітки[ред.ред. код]

Джерела[ред.ред. код]