Московсько-польська війна 1654—1667

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Московсько-польська війна 1654—1667
Московсько-польські війни
Російсько-українські війни
Wojna polsko-rosyjska 1654-1667.PNG
Мапа військових дій
Дата: 16541667
Місце: Україна (Гетьманщина), прикордонні території Руського царства та Речі Посполітої
Результат: Андрусівський мир
Сторони
Herb Rzeczypospolitej Obojga Narodow.svg Річ Посполита

Gerae-tamga.png Кримське ханство
Coat of Arms of Moscow.png Московія|Московське царство
Herb Viyska Zaporozkogo (Alex K).svg Військо Запорозьке
Herb Viyska Zaporozkogo (Alex K).svg Гетьманщина
Командувачі
Ян II Казимир
Стефан Чарнецький
Павло Ян Сапєга

Мехмед IV Ґерай
Олексій Трубецькой
Василь Шереметєв
Василь Бутурлін
Богдан Хмельницький
Юрій Хмельницький

Московсько-польська війна 1654—1667 (ще зустрічається назва — Війна за Україну) — багатоетапний військовий конфлікт за володіння українськими землями між Річчю Посполитою та Московським царством. У польській історіографії ця війна є частиною іншої війни відомої під назвою «Потоп» («Potop»).

Одночасне вторгнення Швеції в Річ Посполиту і шведсько-литовська унія привели до Віленського перемир'я московитів з поляками і початку московсько-шведської війни 1656-1658 років.

До 1655 року московські війська зайняли майже все Велике князівство Литовське зі столицею Вільном. У той же час на Польщу рушив шведський король Карл Х Густав і захопив Варшаву та Краків. Тоді серед польських магнатів постала партія, що хотіла на польському престолі посадити царя Олексія Михайловича. Цар, задоволений таким розвитком війни, згодився на переговори.

Московські посли почали переговори з поляками, але одночасно до переговорів козацьких послів не допустили; московська делегація впевнено вважала, що вона сама може вирішити українські справи. Ця поведінка викликала невдоволення Хмельницького та козацької старшини. Ставлення Московії до тогочасної України було невипадковим. Адже тодішню Україну (козаків) Московія використовувала за російські гроші в каральній експедиції проти Білорусії (Білорусь та Україна були в складі Великого князівства Литовського провінції Речі Посполитої). Ця інтрига слугувала на послаблення одної держави (польської) на користь іншої (російської). Що призвело не лише до ганебності та принизливості української сторони, але й до геноциду білоруського народу заподіяного російським військом за участі українського козацтва (етнічної чистки у Білорусі). Адже білоруси не бажали вступати в лави українського козацтва під владою царя Московії, до чого їх схиляла українська сторона. Українські козаки під орудою козацького полковника Івана Золотаренко допомагали московським воєводам за російські гроші й під керівництвом московського царя призвести до загибелі половини білоруського народу)[1][2][3][4]. Коли тотально вирізалися мирні мешканці білоруських провінцій (повіт за повітом) — 50% мирного народу Білої Русі були втрачені назавжди. Наприклад, у м. Мстиславлі в 1654 р. від рук російських військ 15 000 білорусів загинуло, а живими лишилося біля 700 мешканців. Дії Івана Золотаренко на користь утвердження Московського царства не були відокремленими від особистого та безпосереднього керівництва Богдана Хмельницького, адже навіть дружиною Б. Хмельницького була Ганна Золотаренко сестра І. Золотаренко.

У результаті московсько-польських переговорів у жовтні 1656 року був підписаний Віленський мир. Після цього, московські війська увійшли до Шведської Лівонії та взяли в облогу Ригу. Розпочалась російсько-шведська війна 1656—1658 рр.

Московсько-польський мир порушував Переяславську угоду. Москва ставала союзницею Польщі. Крім того московсько-польський союз був спрямований проти нового союзника України — короля шведського Карла Густава.

Віленський мир викликав обурення у Б. Хмельницького та козацької старшини. На Раді, скликаній у Чигирині козацькій Раді, всі присутні полковники, осавули, сотники присягли гетьману, що будуть спільно боротися за Україну:

« Присягали собі, а не чужим монархам  »

.

Сам Богдан Хмельницький розгорнув активну діяльність із створення коаліції з низки європейських країн, що мала вирішити «польське питання». До неї входили Швеція, Бранденбург, Трансільванія, Молдавія, Валахія і Литва. Сам Хмельницький мав отримати титул «Дідичного князя» (Великого князя). Проте смерть гетьмана (в серпні 1657 року) не дозволила реалізуватися цим планам.

Гетьман Іван Виговський уклав із поляками Гадяцьку угоду, і 1658 року військові дії між Московою та Польщею відновилися.

Офіційним закінченням війни вважається Андрусівський мир. Війна закінчилася значними територіальними надбаннями Москви та ознаменувало собою початок зростання міці Московського царства як великої держави в Східній Європі, та перетворення її на Російську імперію.

Основні етапи війни[ред.ред. код]

Битви[ред.ред. код]

Джерела[ред.ред. код]