Мостиська

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Мостиська
Мостиська герб.png Mostys h.png
Герб Мостиськ Прапор Мостиськ
Панорама центральної частини міста
Панорама центральної частини міста
Мостиська
Мостиська на мапі України
Мостиська на мапі України
Основні дані
Країна Україна Україна
Регіон Львівська область
Район/міськрада Мостиський район
Код КОАТУУ 4622410100
Засноване 1244
Магдебурзьке право 1404
Статус міста з 1404 року
Населення 11000 (01.01.2012)[1]
Площа 12,8 км²
Поштові індекси 81300—303
Телефонний код +380-3234
Координати 49°47′31″ пн. ш. 23°09′09″ сх. д. / 49.79194° пн. ш. 23.15250° сх. д. / 49.79194; 23.15250Координати: 49°47′31″ пн. ш. 23°09′09″ сх. д. / 49.79194° пн. ш. 23.15250° сх. д. / 49.79194; 23.15250
Висота над рівнем моря 220 м
Водойма р. Січня
Міста-побратими Перемишль, Самбір, Городок
День міста перша неділя червня
Відстань
Найближча залізнична станція Мостиська
До обл./респ. центру
 - автошляхами 65,9 км
До Києва
 - автошляхами 607 км
Міська влада
Адреса 81300, м. Мостиська, вул. Грушевського, 6
Веб-сторінка [1] mostyska.net.ua (не офіційна)
Міський голова Сторожук Сергій

Мости́ська (пол. Mościska) — місто, адміністративний центр Мостиського району, Львівської області. Розташоване в західній частині Сянсько-Дністровської вододільної рівнини за 14 км від кордону з Польщею. Діє пункт контролю на кордоні МостиськаПшемисль. Через місто проходить автомагістраль М11, капітально відремонтована до Чемпіонату з футболу Євро 2012. Також через місто з півдня на північ протікає річка Січня.

Історія[ред.ред. код]

Галицько-Волинське князівство[ред.ред. код]

Перша письмова згадка є в Галицько-Волинському літописі з 1244 року. В цьому році військо Данила Галицького розгромило військо Чернігівського князя Ростислава Михайловича, претендента на Галицький престол. Битва відбулася на річці Січній біля Мостища, так тоді називалися Мостиська. У XIII ст. Мостиська були невеликим боярським укріпленням.

Західні землі сучасної України, в тому числі край, що зветься Мостищиною, колись були частиною могутньої держави — Київської Русі. (Див. також Червенські городи).

Районний центр Мостиська — одне з найдавніших міст українського Прикарпаття. Назва від слова «мости», які досі є з усіх чотирьох сторін міста. Виникнувши на давньому важливому шляху із Західної Європи на Русь, у середні віки місто було значним торговим і ремісничим центром на західноукраїнських землях.

Як кожне місто, що користувалося магдебурзьким правом, Мостиська мали ратушу (див. Мостиська ратуша), ринок, оборонні мури і вали, сліди яких є ще нині в північно-східній частині.

У складі Королівства Польського та Речі Посполитої[ред.ред. код]

1387 року галицькі землі були захоплені польськими магнатами. Пізніше Мостиська належали до Перемишльської землі Руського воєводства. Воєвода Петро, який походив з Мостиськ, 1392 року зібрав військовий загін і відвоював на деякий час від окупантів Перемишль, Ярослав, Львів і Галич.

В 1404 році місту надано магдебурзьке право. В 1434 році воно стає центром староства. В 1498 році був перший напад татар. 1648 року в Мостиськах і на околицях перебували війська Б. Хмельницького.

Упродовж XV—XVII ст. місто не раз руйнували турки, татари, волохи, шведи. Жителі міста зазнавали соціального гніту. Їхнє становище погіршували стихійні лиха — повені, посухи, епідемії, а також голод. Міська біднота не мирилися зі своїм тяжким становищем: саме вона восени 1648 року допомогла військам Богдана Хмельницького зруйнувати міські укріплення, розгромити шляхетні двори.

У XVII ст. в місті було 16 цехів, у тому числі кравецький, ткацький, бляхарський, шевський, столярський, різницький, ковальський, кушнірський, пекарський та інші. Кожен цех торгував своїм товаром у будках. Предметом торгівлі були також велика рогата худоба, коні, свині, полотна, сіль, фрукти, овочі та збіжжя. Торгівля велася на ринковій площі.

Австрія та Австро-Угорщина[ред.ред. код]

1772 року під час першого поділу Речі Посполитої Галичину захопила Австрія. Колоніальний гніт Габсбурзької імперії негативно вплинув на економічний і культурний розвиток міста. Цісарський уряд не давав належної уваги розвитку освіти, культури, проводив онімечування місцевого населення. Переслідувалися українська мова і православна віра.

Навіть після політичних реформ австрійського уряду 70—80 років міщани були позбавлені політичних прав. У кінці XIX — на початку ХХ ст. шириться діяльність радикальної партії. Тут відбуваються віча, страйки, виступи селян приміських сіл.

1914—1918 роки[ред.ред. код]

3 березня 1918 року в місті відбулось «свято державності і миру» (віче) на підтримку дій уряду Української Народної Республіки, на якому були присутні близько 12 000 осіб.[2]

Західноукраїнська Народна Республіка[ред.ред. код]

В листопаді 1918 року місто увійшло до складу Української держави — ЗУНР.

Сучасність[ред.ред. код]

Восени 1994 року в місті відкрито пам'ятник Т. Шевченку, а також пам'ятник полеглим борцям за волю України. А пам'ятник Богдану Хмельницькому встановлено ще в 1950-их роках. Восени 1999 року жителі району урочисто відзначили 755-річчя Мостиськ. 10 березня 2013 року відбулось відкриття нової сучасної автобусної станції, яка розташована на вулиці Полуботка, 3. Також біля станції відкрито супермаркет «Рукавичка» та новий сучасний 3D Кінотеатр.

Персоналії[ред.ред. код]

Історично так склалося, що на Мостищині розвивалися паралельно українська і польська культури, які взаємозбагачувалися. З Мостиськ походили:

Перебували[ред.ред. код]

  • Анна Могила — опікунка православного братства у місті, фундаторка церкви Св. Юра.

Мостиські старости[ред.ред. код]

Парламентські посли від Мостиськ[ред.ред. код]

  • доктор Скварко Захар — український правник, громадський діяч, посол Галицького сейму 9-го скликання.[5].

Визначні пам'ятки архітектури[ред.ред. код]

Кароль Ауер. Палац Страхоцького (поч. XIX ст)
  • костел Домініканів, 1598 р.
  • костел св. І.Хрестителя, 1550 р.
  • церква св. Покрови, 1636 р.
  • церква св. Юрія, 1596 р.
  • церква Вознесіння, 1720 р.
  • Палац Страхоцького у передмісті Рудники, 1820—1830 рр. (виконання палацу приписується арх. Ф. Бауманові) — найвидатніша пам'ятка Мостиськ.

Культура[ред.ред. код]

Центральна районна бібліотека[ред.ред. код]

В місті функціонує Центральна районна бібліотека площею понад 410 кв. м. з великим читальним залом, бібліотечним фондом 40 тис. примірників книг. При бібліотеці для людей похилого віку працює клуб «Надвечір'я», яким керує Софія Василівна Гринько — директор ЦБС, заслужений працівник культури України. Дітей шкільного віку обслуговує районна бібліотека для дітей з бібліотечним фондом 25 тис. примірників книг.

Районний народний дім[ред.ред. код]

В Районному народному домі проводяться усі урочистості, культурно-освітні заходи, концерти й вистави. Тут працюють і тішать глядачів своєю творчістю такі Народні колективи:

  • Народний ансамбль народної пісні та музики «Троїсті музики»,
  • Народний драматичний театр «Ми»,
  • Народна хорова капела,
  • Народний оркестр народних інструментів,
  • Зразковий дитячий ансамбль бального танцю «Рондо»,

Також проводять свої заняття танцювальний ансамбль «Веселі галичанки», дитячий танцювальний колектив «Сузір'я», дитяча театральна студія, студія брейк-дансу «Street masters», оздоровча група «Шейпінг-клас».

Народний історико—краєзнавчий музей «Мостищина»[ред.ред. код]

Музей відкрито 1995 року. Площа 133 кв. м. Фонди налічують 1855 одиниць збережень. Музей займає п'ять кімнат у колишньому будинку Омеляна Лебедовича, лікаря, громадського діяча, видатного просвітянина, який 1944 року емігрував до Німеччини. В експозиції першої кімнати — пам'ятки археології. У другій — експозиція про діячів легіону Українських Січових Стрільців Галичини, національно-визвольні змагання у краї. У центральній кімнаті представлено старовинні меблі, речі, картини, 300 книжок рідкісних видань, зброя та інші. Дуже великий внесок у створення та розвиток музейної справи вніс Саган Іван Тимофійович, який був першим директором музею, істориком та краєзнавцем. Нині директором є Роман Григорович Новицький.

Заклади освіти[ред.ред. код]

Три загальноосвітні середні школи І-ІІІ ступупенів. Є Також Рудниківська основна школа, але її не враховують до «головних» середніх навчальних закладів міста. Ще в Мостиськах є музична школа, краєзнавчий музей «Мостищина», районний Народний дім, дві міські бібліотеки (для дорослих та дітей) та три шкільні.

Засоби масової інформації[ред.ред. код]

Районна газета «Наш край», провідникове радіомовлення. В проекті FM-радіо. А також Мостиський неофіційний сайт — http://www.mostyska.net.ua Офіційний сайт Мостиської районної державної адміністрації — http://mosrda.org.ua Офіційний сайт Мостиської районної ради — http://mostyskarada.com.ua/

Транспорт[ред.ред. код]

Залізниця, приміські автобуси, маршрутні таксі, автомобільний транспорт.

Примітки[ред.ред. код]

  1. Державний комітет статистики України. Чисельність наявного населення України на 1 січня 2011 року, Київ-2011 (doc)
  2. М.Литвин, К.Науменко. Історія ЗУНР.- Львів: Інститут українознавства НАНУ; видавнича фірма «Олір», 1995.- 368 с., іл. ISBN 5-7707-7867-9 с. 23
  3. Niesiecki K. Korona polska przy złotej wolności Starożytnemi Wszystkich Kathedr, Prowincyi y Rycerstwa Kleynotami Heroicznym Męstwem y odwagą, Naywyższemi Honorami a naypierwey Cnotą, Pobożnością y Swiątobliwością Ozdobiona …— Lwów: w drukarni Collegium Lwowskiego Societatis Jesu, 1728.— Т. 1.— 406 s.— S. 282. (пол.)
  4. Włodzimierz Dworzaczek. Leszczyński Rafał h. Wieniawa (1650–1703) / Polski Słownik Biograficzny. — Wrocław — Warszawa — Kraków: Zakład Narodowy Imienia Ossolińskich, Wydawnictwo Polskiej Akademii Nauk, 1972.— Tom XVII/1. — Zeszyt 72. — S. 141. (пол.)
  5. Чорновол І. 199 депутатів Галицького сейму. — Львів: Тріада плюс, 2010. 228 c.; іл. — с. 113-114

Посилання[ред.ред. код]